Справа № 22-14287/10 Головуючий у 1 інстанції Гусинський О.М.
Категорія 37 Доповідач Рибалко Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 вересня 2010 року м. Донецьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Рибалко Л.І.
суддів Резникової Л.В., Єлгазіної Л.П.
при секретарі Шуляк Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Слов»янського міськрайонного суду від 16 червня 2010 року
цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання права власності на 13/50 часток жилого будинку , визначення порядку користування , стягнення матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 13 /200 часток жилого будинку, розподіл спільного майна, усунення перешкод в користуванні жилим будинком, вселенні в будинок та виселення з жилого будинку, встановлення порядку користування жилим будинком, встановлення порядку користування земельною ділянкою,
встановила
В січні 2008 р. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд з вказаним позовом. У його обґрунтування посилалися на те, що проживають в будинку АДРЕСА_1. 13/50 частини цього будинку належало згідно договору дарування ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1р.. Вони та ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги. Спадщину прийняв ОСОБА_2 та ОСОБА_5. ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовили від своєї частини спадщини на користь батька ОСОБА_2. Тому ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на 13/50 частин вказаного будинку та виділити йому частину будинку в натурі, стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду у розмірі 25000 грн., матеріальну шкоду 4864 грн. 60 коп.
ОСОБА_5, ОСОБА_1 звернулися в суд з зустрічним позовом .
У його обгрунтування посилалися на те, що ОСОБА_1 на підставі право установчих документів є власником 74/100 частини спірного житлового будинку. ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті дочки та має право на 13/200 цього ж будинку. В нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину не отримала, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на вказану частину будинку. Просили визначити порядок користування жилим будинком та земельною ділянкою та виділити їм частину будинку та земельної ділянки у спільне користування. Оскільки позивачі чинять їм перешкоди у користуванні будинком просили усунути ці перешкоди, вселити їх в будинок,зобов’язати надати їм ключі від дверей будинку, господарських споруд, огорожі та виселити, дітей ОСОБА_2- ОСОБА_3, ОСОБА_4, стягнути моральну шкоду.
Рішенням Слов»янського міськрайонного суду від 16 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог сторін відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що судом неповно з’ясовані обставини справи та є необґрунтованим висновок про відмову у задоволенні його позову.
Інші особи, які брали участь у розгляді справи, рішення суду не оскаржують.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд, відмовляючи ОСОБА_1 у позові про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, вселення його в будинок, виселення з будинку ОСОБА_3, ОСОБА_4 , виходив з того, що ОСОБА_1 не надав доказів наявності перешкод у користуванні будинком .
Проте з таким висновком погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання : чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються ; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин .
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до право установчих документів належить 74/100 часток домоволодіння , розташованого за адресою АДРЕСА_1. 13/50 часток ( або 26/100) цього ж домоволодіння належало ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1р. Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли шляхом подачі заяви в нотаріальну контору ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 – діти померлої відмовилися від спадщини на користь свого батька ОСОБА_2 ОСОБА_2 в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину не отримав.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння , користування та розпорядження своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Суд, посилаючись на акт , складений головою квартального комітету, дав йому неправильну оцінку та не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не проживав у спірному будинку , на наявність у нього ключів від будинку та господарських споруд в акті не зазначено.
Тому ОСОБА_7, будучи власником частини житлового будинку, має право проживати в ньому, а відповідачі зобов’язані не чинити перешкоди у його праві володіння, користування будинком.
Відповідно до ст. 309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з»ясування судом обставин , що мають значення для справи; недоведеність обставин , що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
У урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду у зазначеній частині підлягає скасування, а ОСОБА_1 підлягає вселенню в житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1.. Із позовних заяв ОСОБА_2 вбачається , що у спірному будинку проживає він та його дочки ОСОБА_3, ОСОБА_4 , то вказаних осіб слід зобов’язати не чинити перешкоди у користуванні жилим будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та надати йому ключі від будинку, господарських споруд , огорожі.
Доводи апеляційної скарги про неправильність рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.
Виселення громадян із жилих приміщень регулюються нормами житлового законодавства.
ОСОБА_1 на будь- які підстави виселення, які зазначені в ЖК України не посилається, а тому у суду не було законних підстав для задоволення позову у вказаній частині.
Правильним є висновок суду про необґрунтованість позову , про встановлення порядку користування жилим будинком та земельною ділянкою.
Із матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1 заявлені позови про встановлення порядку користування жилим будинком спільно з ОСОБА_5, тобто із врахуванням її права власності на спірний будинок. Проте ОСОБА_5 свої спадкові права належним чином не оформила, свідоцтва про право власності у порядку спадкування не отримала, рішення суду, яким їй відмовлено у визнанні за нею права власності на 13/200 часток спірного житлового будинку не оскаржує.
Суд же відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками можливо лише за наявності земельної ділянки, яка передана у власність або користування у встановленому законом порядку. Підстави набуття права на земельну ділянку визначені ст. 116 ЗК України. ОСОБА_1 не надав документів, які б свідчили, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 надавалась за рішенням органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування в межах їх повноважень , або у спосіб, зазначений в ст. 81 ЗК України.
Заявляючи вимоги про стягнення моральної шкоди позивач ОСОБА_1, виходив з того , що моральна шкода завдана йому порушенням його прав власника.
Моральна шкода відповідно до ст. 23 ЦК України полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких зазнає особа. Проте позивач не посилався в чому саме полягає моральна шкода, доказів не навів, а тому підстав для стягнення моральної шкоди немає.
Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення в іншій частині суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає .
Керуючись вимогами ст. ст. 218, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 частково задовольнити.
Рішення Слов»янського міськрайонного суду від 16 червня 2010 року в частині відмови у позові ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком, вселення скасувати.
Вселити ОСОБА_9 в житловий будинок , розташований у АДРЕСА_1.
Зобов»язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкоди у користуванні жилим будинком АДРЕСА_1 ОСОБА_9 та зобов’язати їх передати ОСОБА_9 ключі від дверей будинку , господарських споруд, огорожі.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді