ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
09 жовтня 2007 р. |
Справа № 14/351-10/226 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шелест С.Б.
При секретарі судового засідання: Бабінець У.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Спільного українсько-німецького ТзОВ «Вілан»
76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 5/9
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Три і Ком»
76026, м. Івано-Франківськ, вул. Г. Мазепи, 179
про витребування майна з чужого незаконного володіння
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, арбітражний керуючий,
(посвідчення № 123 від 14.06.06р.)
Від відповідача: Петраш Ю.Л. - представник, (довіреність № б/н від 05.02.07р.)
в с т а н о в и в:
Спільним українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю «Вілан»заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Три і Ком»про витребування майна з чужого незаконного володіння - приміщення площею 18, 4 м. кв., що в м. Івано-Франківську по вул. Г. Мазепи, 179.
В судовому засіданні 04.10.07р., за участі представників сторін оголошено перерву до 09.10.07р., після чого розгляд справи завершено.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримує, мотивуючи його тим, що позивач є власником зазначеного вище нерухомого майна, яке неправомірно знаходиться у фактичному володінні відповідача; право власності виникло на підставі укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу від 14.03.02р. та перейшло до позивача з моменту передачі речі. Укладену між сторонами угоду № 2 від 16.09.02р. про розірвання зазначеного вище договору купівлі-продажу позивач вважає неправомірною з посиланням на те, що повністю виконав перед відповідачем свої фінансові зобов»язання по оплаті вартості спірного приміщення, що підтверджується платіжним дорученням № 143 від 12.07.01р. В зв»язку з цим, позивач просить суд в порядку п. 1 ст. 83 ГПК України визнати недійсною угоду № 2 від 16.09.02р. вказуючи на те, що така угода суперечить законодавству України.
Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивач не є власником спірного приміщення; його право власності було припинено у зв»язку з розірванням договору купівлі-продажу згідно з угодою № 2 від 16.09.02р., а тому позивач не вправі заявляти до відповідача вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки таким правом, в силу цивільного законодавства, наділений тільки власник майна; право власності відповідача на це майно зареєстроване Івано-Франківським ОБТІ, про що свідчить відповідний запис на реєстраційному посвідченні.
Заперечуючи позов, відповідач просить суд застосувати позовну давність при вирішенні даного спору, про що подав відповідну заяву (вх. № 8832 від 04.10.07р.). Щодо клопотання позивача про визнання недійсною угоди, якою розірваний договір купівлі-продажу, то вважає що дане клопотання не може розглядатися судом в порядку ст. 83 ГПК України, так як угода № 2 від 16.09.02р. не є предметом даного спору; така угода не пов»язана з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позовна давність за цією вимогою, зазначає відповідач, також пропущена позивачем, в зв»язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення представників сторін, суд встановив наступне.
Згідно договору купівлі-продажу державного майна від 27.10.1995р. представництво Фонду державного майна України у м.Івано-Франківську продало, а відповідач купив на аукціоні державне майно цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Мазепи, 179, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 76,9 м?, що підтверджується реєстраційним посвідченням, виданим Івано-Франківським ОБТІ 01.08.95р., основні засоби, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно.
14.03.2000р. між ТзОВ «Три і Ком»та ТзОВ «Вілан»укладено договір купівлі-продажу, згідно якого останній придбав 18,4 м? виробничого нежитлового приміщення в будинку по вул. Мазепи, 179 в м. Івано-Франківську, про що свідчить акт приймання-передачі приміщення від 15.03.2000р. та платіжне доручення № 143 від 12.07.2001р. про оплату вартості приміщення.
За заявою кредитора ДПІ в м. Івано-Франківску постановою господарського суду Івано-Франківської області від 08.08.06р. по справі № Б-3/98 ТзОВ «Вілан»визнано банкрутом, цією ж постановою ліквідатором ТзОВ «Вілан»призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1, яка у відповідності до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виконує обов»язки керівника ТзОВ «Вілан».
З посиланням на те, що нежитлове приміщення площею 18,4 м? знаходиться у фактичному володінні відповідача і використовується ним для здійснення господарської діяльності, арбітражний керуючий звернувся до господарського суду з позовом про витребування цього приміщення з незаконного володіння відповідача.
Мотивами заявленої вимоги є факт виконання ТзОВ «Вілан»фінансових зобов»язань за договором купівлі-продажу від 14.03.2000р., фактична передача приміщення за актом приймання-передачі від 15.03.2000р. та акт документальної перевірки від 09.10.02р. діяльності ТзОВ «Вілан», проведеної ДПІ в м.Івано-Франківську, якою встановлено, що спірне приміщення знаходиться на балансі позивача.
Суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як передбачено статтею 387 Цивільного кодексу України, лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як свідчать обставини справи, 16.09.02р. між ТзОВ «Вілан»та ТзОВ «Три і Ком»укладено угоду № 2 про розірвання договору купівлі-продажу виробничого нежитлового приміщення від 14.03.2000р., на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог. На виконання даної угоди та на підставі двостороннього акта приймання-передачі від 16.09.2000р. дане приміщення було передане позивачем у власність відповідача.
Перехід права власності на зазначене нежитлове приміщення від ТзОВ «Вілан»до ТзОВ «Три і Ком»зареєстроване Івано-Франківським ОБТІ, про що свідчить відповідний запис на реєстраційному посвідченні на об»єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 27.07.05р. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.07.05р. право власності на нежитлове приміщення площею 18, 4м. кв, що знаходиться в будинку № 179 по вул. Г. Мазепи, 179. в м. Івано-Франківську належить ТзОВ «Три і Ком».
Наведені обставини та документальні докази є достатніми для висновку про перехід права власності від позивача до відповідача та припинення у зв»язку з цим права власності позивача на спірне приміщення, в зв»язку з чим віндикаційний позов безпідставний.
Такий перехід відбувся задовго до порушення справи про банкрутство позивача та жодною із сторін договору не оспорювався.
Суд не вбачає невідповідності угоди № 2 від 16.09.02р. про розірвання договору купівлі-продажу вимогам Закону. Така угода укладена уповноваженими представниками сторін, чого не заперечує позивач, спрямована на реальне настання наслідків, що нею обумовлені, про що свідчить виконання угоди, її форма та зміст не суперечить законодавству, чинному на момент її укладання. Пунктом 1.1 даної угоди передбачено, що підставою для розірвання договору купівлі-продажу було невиконання фінансових зобов»язань ТзОВ «Вілан»перед ТзОВ «Три і Ком», проте не конкретизовано, яких саме фінансових зобов»язань, а тому немає підстав вважати, що посилання в угоді стосується саме фінансових зобов»язань по оплаті вартості майна за договором купівлі-продажу.
Дослідження наявності чи відсутності фінансових зобов»язань не є предметом даного спору; такі обставини не можуть слугувати підставою для висновку про невідповідність угоди № 2 вимогам закону. Заявляючи клопотання про визнання недійсною угоди № 2, позивачем не наведено жодної обставини, з якими Закон пов»язує визнання угод недійсними, як і не наведено причин пропуску позовної давності, тобто строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.
Перебіг позовної давності, відповідно до 76 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення правовідносин сторін, починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права. Такою особою в спірному випадку є юридична особа, а не арбітражний керуючий, який представляє її інтереси, в зв»язку з чим помилковими є доводи представника позивача про те, що позовна давність не пропущена з посиланням на те, що арбітражний керуючий дізналася про порушення права юридичної особи у 2006 році.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред»явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Статтею 71 ЦК УРСР встановлений загальний строк позовної давності в три роки.
В спірному випадку, саме з моменту підписання сторонами угоди № 2 від 16.09.02р. та акту приймання-передачі № 1 від 16.09.02р. нежитлове приміщення вибуло з володіння позивача до відповідача.
Як передбачено ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За наведених обставин та норм законодавства, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Акт документальної податкової перевірки діяльності позивача № 798/23-4 від 09.10.2002р., в якому зазначено, що спірне приміщення перебуває на балансі ТзОВ «Вілан», на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, не може бути належним доказом права власності позивача та не спростовує права власності відповідача, яке підтверджується належними правовстановлюючими документами.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 387, 256,257, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
в и р і ш и в:
в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Шелест С.Б.
Внесено в діловодсто
пом. судді Кузишин У.Б.