Справа № 2п-1590/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2009 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

судді: Машкаринця І.М.

при секретарі: Сідей І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна, а саме: квартири АДРЕСА_1.

Посилається на те, що вказана квартира була набута її бувшим чоловіком ОСОБА_2 за час шлюбу, а тому належить подружжю на праві спільної сумісної власності, однак відповідачем не визнається її право власності на квартиру.

У зв’язку з агресивним ставленням відповідача до неї та дитини просить суд відступити від засад рівності часток подружжя та визнати за нею право приватної власності на 4/5 частину вказаної квартири та право власності на 4/5 частину іншого майна, придбаного за час шлюбу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю. Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.12.1998 року; рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07.02.2008 року шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розірваний.

12.09.2002 року ОСОБА_2 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до довідки Ужгородського районного державного підприємства технічної інвентаризації № 2053 від 26.09.2002 року вказана квартира зареєстрована за ОСОБА_2

Відповідно до ст. ст. 60, 63 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають рівні права володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем не визнається право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, взаємної згоди про поділ спірного нерухомого майна сторонами не досягнуто.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витратив його на шкоду інтересам сім’ї, а також якщо розмір аліментів, які одержує чоловік, дружина на утримання дитини, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та її лікування.

ОСОБА_1 ставиться питання про відступлення від засад рівності часток подружжя та визнання за нею права приватної власності на 4/5 частину вказаної квартири та право власності на 4/5 частину іншого майна, придбаного за час шлюбу.

Однак позивачем всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не доведено, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витратив його на шкоду інтересам сім’ї, а також що розмір аліментів, які одержує ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини. Крім того, ОСОБА_1 не вказано, яке саме інше майно, окрім квартири, було придбано за час шлюбу.

Враховуючи те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, набута подружжям за час шлюбу, виходячи з принципу рівності часток подружжя, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, слід визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 392 ЦК України, ст. ст. 60, 63, 68, 70 СК України, ст. ст. 4, 5, 14, 60, 208, 209, 212-214, 218, 294 ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.