АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-6839/10 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко Л.І.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондаря М.С.
суддів Гончара О.С., Коваленко А.І.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27 липня 2010 року в справі за позовом Прокурора Ленінського району м.Запоріжжя в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору іпотеки та скасування виконавчого напису нотаріуса, треті особи приватні нотаріуси Любіченковський Олег Олександрович та Сенченко Валерій Михайлович, орган опіки та піклування Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, ВДВС Ленінського МУЮ м.Запоріжжя, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2009 року Прокурор Ленінського району м.Запоріжжя, діючи в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 17.03.2006 року між ТОВ «Торговий будинок феросплавів «Таврія» та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником, якого є ПАТ «УкрСиббанк» (надалі Банк), укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав ТОВ «ТБ «Таврія» кредит в сумі 896000 грн. Цього ж дня сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого є АДРЕСА_2 Посилаючись на те, що під час укладення договору іпотеки не була отримана згода органу опіки прокурор, просив визнати договір іпотеки недійсним.
Оскільки виконавчим написом від 12.01.2009 року звернуто стягнення на вказаний будинок із наведених підстав прокурор також просив скасувати зазначений виконавчий напис.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27 липня 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 17.03.2006 року, укладений між ОСОБА_4 і Банком. Скасовано виконавчий напис від 12.01.2009 року про звернення стягнення на АДРЕСА_2
У поданій до апеляційного суду скарзі Банк, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у випадку порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Судом встановлено, що 17.03.2006 року між ТОВ «ТБ «Таврія» та Банком укладено нотаріально посвідчений кредитний договір №2006-48-С, відповідно до умов якого Банк надав ТОВ «ТБ «Таврія» кредит у сумі 896000 грн. із строком погашення до 15.03.2013 року.
Того ж дня між Банком і ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, предметом якого є АДРЕСА_2 (а.с. 8-11)
Виконавчим написом від 12.01.2009 року нотаріусом Сенченко В.М. звернуто стягнення на вказаний будинок. (а.с. 12)
Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що договір іпотеки укладено з порушенням ст. 156 ЖК України, ст. 177 СК України, Закону України "Про охорону дитинства" та Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", оскільки будинок, який є предметом іпотеки, є єдиним місцем проживання неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому договір повинен бути визнаний недійсним як такий, що укладений без згоди органу опіки та піклування.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
На переконання колегії суддів в справі відсутні правові підстав для визнання договору іпотеки недійсним, а відтоді й підстави для скасування виконавчого напису.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що прокурором не було доведено, що спірний будинок на час передачі його в іпотеку шляхом укладення іпотечного договору був місцем проживання неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Аналіз положень Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" у комплексі з положеннями Сімейного кодексу України та Закону України "Про охорону дитинства" вказує на наступне.
Статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 32 Цивільного кодексу України на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно з частиною третьою статті 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:
- укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
- видавати письмові зобов'язання від імені дитини;
- відмовлятися від майнових прав дитини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, будучи матір’ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, була і є єдиним власником будинку АДРЕСА_2 . (а.с. 24)
Відповідно до п.2.3.12 Договору іпотеки ОСОБА_4 в день його підписання мала надати Банку документи , що підтверджують відсутність прав третіх осіб на будинок. (а.с. 9об.)
На виконання вказаного обов’язку ОСОБА_4 особисто надала Банку довідку від 15.03.2006 року, про те, що вона була єдиною особою, що там зареєстрована (а.с.65).
ОСОБА_4 особисто 17.03.2009 року склала письмову заяву на адресу Банку, якою підтвердила, «що станом на дату складання заяви, осіб, в тому числі дітей, що мають право користування належним мені (ОСОБА_4) будинком за адресою: АДРЕСА_2, не має». В цій же ж заяві ОСОБА_4 зазначила, що її діти користуються квартирою за адресою АДРЕСА_1, в якій вони проживають. Правочин щодо продажу, іпотеки будинку за адресою АДРЕСА_2, не порушує права та інтереси її дітей. (а.с. 64)
Згідно даних домової книги в спірному будинку на час передачі його в іпотеку ніхто крім відповідача ОСОБА_4 в будинку не зареєстрований. (а.с. 14, 14об., 66, 67)
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 за відсутності довірительки не зміг пояснити причини і обставини особистого надання відповідачкою зазначених документів і заяв, які беззаперечно вказують на непроживання дітей в спірному будинку на час передачі його в іпотеку. Оскільки краще за всіх місце проживання і непроживання дітей було відомо саме їх матері, т.т. ОСОБА_4
Суд критично ставиться до визнання позову відповідачем ОСОБА_4, оскільки вона є зацікавленою особою. Сама звернулась до прокурора із відповідною заявою, оскільки заперечує проти позбавлення себе власності у вигляді спірного будинку загальною площею 234,3 кв.м., жилою - 119 кв.м., з гаражем і басейном на земельній ділянці площею 805 кв.м.. (а.с. 8, 16)
Представник відповідача ОСОБА_4 посилався на те, що доказом проживання в спірному будинку дітей є довідка Ленінського РВ ЗМУ про те, що в спірному будинку разом ОСОБА_4 мешкають її діти ОСОБА_7 та ОСОБА_2. (а.с. 148)
Проте, суд не може взяти до уваги вказану довідку, оскільки вона, вказуючи з якого часу (30.05.2003 року) в будинку мешкає ОСОБА_4, не вказує з якого часу в спірному будинку мешкають діти. Адже предметом дослідження даної справи є проживання чи непроживання дітей в спірному будинку саме на момент передачі будинку в іпотеку.
З цих же підстав суд критично ставиться і до довідки квартального комітету, згідно якої станом аж на 16.03.2009 року в спірному будинку проживають вказані діти. (а.с. 15)
Відповідно до ст. ст. 10 , 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, на переконання колегії суддів прокурором не надано беззаперечних доказів проживання неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірному будинку на час укладення договору іпотеки.
Інших підстав для скасування виконавчого напису прокурором не заявлено, в зв’язку з чим з огляду на положення ст. 11 ЦПК законність чи незаконність його (виконавчого напису) вчинення з інших підстав судом не переглядалась.
Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27 липня 2010 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Прокурора Ленінського району м.Запоріжжя в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя суддя суддя
Бондар М.С. Гончар О.С. Коваленко А.І.