АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-6795/10 Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Н.В.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондаря М.С.
суддів Гончара О.С., Коваленко А.І.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 22 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в порядку ст.ст. 62, 69, 70, 71, 74 СК України з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна. Зазначала, що за час її перебування у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем з 05.06.2006 року по 08.08.2008 року внаслідок грошових затрат позивачки значно збільшилась вартість будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3. Тому ОСОБА_2 просила встановити факт проживання з ОСОБА_3 однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Поділити зазначений будинок, виділивши їй Ѕ його частину. Крім того, просила стягнути з відповідача на відшкодування завданої їй моральної шкоди 2000 грн.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 22 червня 2010 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу. В решті позову відмовлено.
Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права ОСОБА_2 просила зазначене рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст.ст. 74, 62 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними; якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Встановлено, що в період з 05.06.2006 року по 08.08.2008 року сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. Мешкали в будинку АДРЕСА_1. За час спільного проживання будинок був підключений до централізованого газогону. Сторони провели ремонт самого будинку.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довівши спільне проживання сторін у фактичних шлюбних відносинах з 05.06.2006 року по 08.08.2008 року, разом з тим не довела, що за вказаний час істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок її грошових затрат у своїй вартості майно – будинок АДРЕСА_1, який належить відповідачеві. А, відповідно, з цих підстав не підлягає задоволенню вимога про відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_2 зазначала, що суд не взяв до уваги ту обставину, що на проведення газифікації будинку і його ремонт у відповідача не було грошових коштів внаслідок мізерності його пенсії і наявності у ОСОБА_3 онкологічного захворювання, на лікування якого він витрачав всю свою пенсію. Отже і ремонт і газифікація проводились лише за кошти позивачки. Крім того, ОСОБА_2 зазначала, що суд безпідставно не взяв до уваги висновки звіту про оцінку спірного будинку, згідно якого вартість будинку після його ремонту і газифікації збільшилась більш ніж у 2 рази.
Проте, з такими запереченнями не можна погодитись з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 10 , 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, на переконання колегії суддів позивачем не надано беззаперечних доказів збільшення вартості спірного будинку внаслідок грошових затрат ОСОБА_2 за час її спільного проживання з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах з 05.06.2006 року по 08.08.2008 року.
Надані позивачем суду копії квитанцій, чеків та рахунків оплати будівельних матеріалів, робіт та товарів жодним чином не можуть свідчити про значне збільшення вартості спірного будинку.
До звіту про оцінку спірного будинку суд також ставиться критично з наступних підстав.
Особа, яка складала вказаний звіт, не обстежувала будинок зсередини, про що прямо зазначено в звіті. Будинок нею оглядався лише з вулиці, а відтоді оцінювач не міг зробити висновок про збільшення вартості будинку внаслідок проведення в ньому ремонту, на який позивач нібито витратила свої грошові кошті. Більш того, всі свої висновки щодо вартості, кількості і якості ремонтних робіт оцінювач зробив зі слів ОСОБА_2 – позивачки у справі, яка є зацікавленою особою. (а.с. 5 Звіту).
Фактично свій висновок про вартість будинку до і після проведення ремонту і газифікації будинку оцінювач зробив на підставі порівняння вартості декількох газифікованих і не газифікованих будинків, вартість яких оцінювач взяв із місцевих газет «Народна трибуна» та «Токмацька гривня» (а.с. 16, 17 звіту).
Проте, оцінювач, порівнюючи вартість газифікованих і не газифікованих будинків, не приймав до уваги інші їх характеристики, які істотно впливають на їх вартість. Так, вартість спірного будинку до його газифікації і ремонту, який (будинок) побудований в 1968 році з глини і лише обкладений цеглою, має загальну площу 35 кв.м., один сарай і дерев’яний туалет на подвір’ї, було порівняно з вартістю вже газифікованих будинків, які при цьому побудовані були з цегли, мали від 3 до 5 кімнат, гарячу воду, каналізацію, зручності в будинку, гаражі, літні кухні, господарські прибудові.
Таким чином, оцінювач свої висновки робив на порівнянні вартості будинків, у яких єдиним спільним критерієм була лише їх газифікація.
Інших доказів, які б свідчили про істотне збільшення вартості спірного будинку за час спільного проживання сторін, позивач не надала і в апеляційній скарзі не зазначила.
Згідно ч.3 ст.303 ЦПК апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, в позовному провадженні встановив факт проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу.
Проте, згідно ст.16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею передбачено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або іншим законом.
Колегія суддів відмічає, що ні наведеною статтею, ні іншим законом не передбачено такого способу захисту особистого немайнового або майнового права чи інтересу, як встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.
Отже за наведених обставин суд першої інстанції мав відмовити в задоволенні позову повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 22 червня 2010 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Суддя Суддя
Бондар М.С. Гончар О.С. Коваленко А.І.