№ 2a-262/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2009 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

судді - Ціцак О.В.,

при секретарі - Головей Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради та третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради та третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про зобов’язання вчинити дії - зобов’язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради надати позивачу дозвіл на переведення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з житлового в не житлове приміщення без згоди третіх осіб - власників суміжних квартир

В обгрунтування позову навів ті обставини, що на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2008 року, ним набуто у власність квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира розташована на першому поверсі будинку та з метою використання її в якості офісного приміщення для здійснення підприємницької діяльності необхідно змінити її цільове призначення шляхом переведення такої з житлового до не житлового фонду. Позивачем 27.11.2008 року до Ужгородської міської ради було подано заяву на предмет переведення квартири з житлового до не житлового фонду. У відповіді Ужгородської міської ради від 09.12.2008 року, № Б-464, на подану заяву зазначено, що зміна цільового призначення квартири неможлива, оскільки відсутні погоджуючі підписи власників суміжних квартир будинку, наявність яких обов’язкова згідно п.2.5 „Положення про порядок та умови влаштування об’єктів для здійснення підприємницької діяльності у житлових будинках", затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 27.05.2005 року, № 599. Власники суміжних квартир відмовляють в наданні такої згоди та свою відмову нічим не обгрунтовують, не вказують, які саме їх права чи інтереси можуть бути порушеними і в чому це може проявитись, при цьому, зміні цільового призначення та переплануванню підлягає тільки приміщення квартири позивача, не зачіпає при цьому приміщення і споруди загального користування на які, згідно ст. 382 ЦК України, власники квартир будинку мають право спільної сумісної власності та на розпорядження якими потрібна згода всіх власників. Власники суміжних квартир своєю відмовою порушують ч.5 ст. 319 ЦК України, оскільки своє право власності на їхні квартири вони використовують на шкоду правам та інтересам позивача в частині їх реалізації. За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права власності.

Представник відповідача та третя особа - ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з’явилися. Заява про розгляд справи у їх відсутності та повідомлення про поважність причин неявки до суду не надходили.

Треті особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з’явилися. Від третьої особи – ОСОБА_3 до суду надійшла заява в якій вона просить розглянути справу у її відсутності, проти позову не заперечує. Від третьої особи - ОСОБА_2 до суду надійшли заява в якій він просить розглянути справу у його відсутності, а також відзив на позов в якому проти задоволення позову він заперечує з тих підстав, що ОСОБА_2 не вчиняє ніяких дій в порушення прав позивача, а також, посилається на ст. ст. 6-8 ЖК України, згідно яких використання житлових будинків та житлових приміщень допускається в разі їх непридатності для проживання, також, переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається, крім цього, як на підставу відмови в наданні згоди на зміну цільового призначення квартири, посилається на рішення Ужгородської міської ради від 27.05.2005 року, № 599, яке передбачає обов’язкову наявність згоди власників суміжних квартир на зміну цільового призначення квартири.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивач являється власником квартири, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 19, кв. З, що підтверджується договором купівлі-продажу від 06.08.2008 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.08.2008 року № 19985717.

З метою використання даної квартири в якості офісного приміщення для здійснення підприємницької діяльності необхідно змінити її цільове призначення шляхом переведення такої з житлового до не житлового фонду.

Позивачем 27.11.2008 року до Ужгородської міської ради було подано заяву на предмет переведення квартири з житлового до не житлового фонду. У відповіді Ужгородської міської ради від 09.12.2008 року, № Б-464, на подану заяву зазначено, що зміна цільового призначення квартири неможлива, оскільки відсутні погоджуючі підписи власників суміжних квартир будинку, наявність яких обов’язкова згідно п.2.5 „Положення про порядок та умови влаштування об’єктів для здійснення підприємницької діяльності у житлових будинках", затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 27.05.2005 року, № 599.

 ст. 6 ЖК України встановлено заборону на використання житлових приміщень для потреб промислового характеру.

П.п. 1, 1.1-1.5 положення про порядок та умови влаштування об’єктів для здійснення підприємницької діяльності у житлових будинках, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 27.05.2005 року, № 599, передбачено випадки за яких можливе переведення житлового приміщення в не житлові, а саме: визнання у встановленому порядку житлового приміщення непридатним для проживання та зміна функціонального призначення житлового приміщення. Переведення житлових приміщень у не житлові допускається в разі, якщо вони розташовані в цокольних, підвальних, напівпідвальних, перших та других поверхах житлових будинків, які мають можливість влаштування окремого входу за згодою власників суміжних квартир. Приміщення розташовані в житлових будинках можуть використовуватись для влаштування офісних приміщень та інших приміщень господарського призначення. П.п. 2.1-2.8 цього положення передбачений перелік документів, який необхідно подати до міської ради для отримання дозволу на зміну функціонального призначення житлового приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано вимоги вказано положення щодо переліку необхідних документів крім п. 2.5 вказаного положення - наявність письмової згоди власників суміжних квартир.

Згідно ст. 13 ЦПК України, особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. За змістом ст. ст. 319-321 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відмова власників суміжних квартир є такою, що створює позивачу, як власнику квартири, перешкоди в реалізації ним права власності на квартиру та в реалізації права використання свого майна для здійснення підприємницької діяльності, оскільки така відмова нічим необгрунтована, так як третіми особами не вказано, які саме їх права чи інтереси можуть бути порушеними і в чому це може проявитись, при цьому, зміні цільового призначення та переплануванню підлягає тільки приміщення квартири позивача, не зачіпає при цьому приміщення і споруди загального користування.

Посилання третьої особи - ОСОБА_2 на п.2.5 „положення про порядок та умови влаштування об’єктів для здійснення підприємницької діяльності у житлових будинках" не є обгрунтованим, оскільки ч. 2 ст. 320 ЦК України передбачено, що законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності, а п. 2.5 вказаного положення встановлює умови саме надання дозволу зміни функціонального призначення житлового приміщення, що може передувати використанню власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності, тобто не є таким, що передбачає умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності, а отже не грунтується на вимогах закону. Посилання третьої особи - ОСОБА_2 на ст. ст. 6-8 ЖК України є безпідставним, оскільки предметом регулювання даних норм закону є жилі будинки і жилі приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду, також жилі будинки та жилі приміщення, що належать колгоспам, та встановлюють переведення їх у не житлові приміщення саме при їх непридатності для проживання, натомість, квартира позивача відноситься до приватного житлового фонду.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 159-163 КАС України, ст. ст. 16, 319-321, 391 ЦК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Відмову в наданні дозволу ОСОБА_1 на переведення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з житлового в не житлове приміщення - визнати неправомірною.

Зобов’язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на переведення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з житлового в не житлове приміщення без згоди власників суміжних квартир.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.