АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-6739/10 Головуючий у 1-й інстанції: Каракай Н.Д.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондаря М.С.
суддів Гончара О.С., Коваленко А.І.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, треті особи Запорізьке регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, приватний нотаріус Демченко Т.П., -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулась в суд із вказаним позовом. Зазначала, що відповідач є її колишнім чоловіком. Проживаючи разом після розірвання шлюбу в квартирі АДРЕСА_1, яка на праві власності зареєстрована за позивачем, відповідач створив неможливі умови для спільного з ним проживання. Тому, посилаючись на ст. 116 ЖК України, ОСОБА_3 просила виселити відповідача із зазначеного житла без надання іншого.
Не погоджуючись із вказаним позовом, ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом про визнання за ним права власності на Ѕ частину зазначеної квартири, як частину спільного сумісного майна набутого в шлюбі.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14 липня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено повністю. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. За ним визнано право власності на 1/10 частини квартири АДРЕСА_1
У поданій до апеляційного суду скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про повне задоволення його позову. Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати в сумі 5000 грн., понесені позивачем на правову допомогу.
ОСОБА_3 з рішенням суду погодилась і тому його не оскаржувала. Отже суд, переглядав рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14 липня 2010 року в межах вирішення ним позовних вимог і обґрунтувань позову ОСОБА_2 і апеляційної скарги останнього на вказане рішення.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у випадку порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, має право змінити рішення суду першої інстанції.
Судом встановлено, що 26.04.1997 року сторонами укладено шлюб.
26.12.2003 року між ОСОБА_3 і Запорізьким регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву укладено кредитна угода про видачу цільового кредиту на придбання житла в сумі 24284 грн. з терміном його повернення в 30 років.
23.12.2004 року рішенням №399 виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради ухвалено оформити та видати свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
02.02.2005 року виконавчим комітетом Гуляйпільської міської ради видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру, яка того ж дня була зареєстрована в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
16.06.2009 року рішенням Гуляйпільского районного суду Запорізької області шлюб між сторонами розірвано.
09.07.2009 року видано відповідне свідоцтво про розірвання шлюбу.
Дані обставини справи встановлено й судом першої інстанції, визнано сторонами і ніким не оспорено.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що сторони в рахунок погашення кредиту за квартиру сплатили в період шлюбу за спільні кошти 4788 грн. Решту 21122 грн. сплатила позивач після розірвання шлюбу за власні кошти. Тим самим ідеальна частка ОСОБА_2 в погашенні наданого за квартиру кредиту складає 10%, т.т. 1/10 її частки.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Відповідно до ст.23 КпШС, який діяв на час укладення кредитного договору, при укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Згідно ст.ст. 61, 60 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то майно, яке було одержано за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 331 ЦК передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), якщо воно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, за наведених обставин, оскільки кредитний договір ОСОБА_3 уклала в інтересах сім’ї, то всі грошові кошти отримані за ним були спільною сумісною власністю.
За ці спільні сумісні кошти, сторони в період шлюбу придбали квартиру АДРЕСА_1. В період шлюбу вони зареєстрували право власності на неї. А отже з моменту державної реєстрації цього права власності, т.т. з 02.02.2005 року спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3.
Згідно ст. 370 ЦК співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
При цьому з огляду на положення ст. 370 ЦК частки кожного із співвласників, т.т. ОСОБА_3 і ОСОБА_2, у праві спільної сумісної власності від моменту державної реєстрації права власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Отже, закон не передбачає залежності визначення розміру часток співвласників у спільній сумісній власності від розміру частки внесених коштів на її придбання, чи розміру частки в поверненні кредитних коштів, за які вона (власність) була придбана.
Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання колегії суддів не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає в цій частині зміні.
Колегія суддів, вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, оскільки в ній також ставилось питання про стягнення з ОСОБА_3 5000 грн. судових витрат за надання правової допомоги.
В цій частині суд першої інстанції правильно визначився з даним питанням, відмовивши у відшкодуванні зазначених витрат.
Виходячи з аналізу змісту ст. ст. 84 , 88 ЦПК України судові витрати на правову допомогу – це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов’язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи.
Проте, ОСОБА_2 просить відшкодувати йому за рахунок ОСОБА_3 витрати на правову допомогу, яку йому було надано гр. ОСОБА_5, яка приймала участь у справі в якості його звичайного представника на підставі довіреності, а не як адвокат чи фахівець в галузі права.
Отже за таких обставин зазначені витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14 липня 2010 року у цій справі в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири №55 будинку №12 по вул. Цвітній в м. Гуляйполе Запорізької області .
Встановити, що ОСОБА_3 належить право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 421,42 грн. судових витрат, сплачених позивачем при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій.
Решту рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя суддя суддя
Бондар М.С. Гончар О.С. Коваленко А.І.