ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2009 року справа № 2-а-3844/08/2270/4
Хмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Ковальчук O.K. при секретарі Заблоцькому О.В. за участю
представника позивача Лучковського В.В. представників відповідача Кундиловської М. М., Супруновської В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торн» до Державної податкової інспекції в місті Хмельницькому про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000942301/0/2361 від 19.03.2009 року
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Хмельницькому про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000942301/0/2361 від 19.03.2009 року, яким позивачеві визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 18209, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 11055, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 7154, 0 грн., прийнятого на підставі акту № 1878/23-4/21343039 від 05.03.2009 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року.
Позивач вважає необгрунтованими викладений в акті планової виїзної перевірки висновок щодо завищення позивачем валових витрат за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року на суму 57234, 0 грн. у зв’язку з віднесенням до валових витрат витрат на відрядження водія-механіка ОСОБА_5 до Польщі, оскільки:
ОСОБА_5 відряджався до Польщі для огляду та вибору автомобілів, які в подальшому придбавались позивачем, вибору необхідних запасних частин, вирішення питань щодо перевезення вантажів тощо;
витрати на відрядження пов’язані з основною господарською діяльністю позивача;
витрати на відрядження підтверджені первинними документами, що були надані представникам відповідача під час перевірки.
Позивач також зазначає, що витрати на відрядження не є витратами на доставку придбаних ним автотранспортних засобів, оскільки доставка автомобілів відповідно до укладених договорів є обов’язком продавця, а її вартість включена у вартість автомобілів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, вважає податкове повідомлення-рішення законним і обгрунтованим у зв’язку з наведеним нижче.
Податкове повідомлення-рішення № 0000942301/0/2361 від 19.03.2009 року прийняте відповідачем у зв’язку з порушенням позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та віднесенням до валових витрат витрат на відрядження до Польщі водія ОСОБА_5, не пов’язаних з господарською діяльністю позивача, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 11 055 грн. та завищення від"ємного значення об’єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 13 016 грн. за 2008 рік.
На думку відповідача, що згідно авансових звітів до складу валових витрат позивачем включені витрати в сумі 57 234, 0 грн. по відрядженню водія ОСОБА_5, пов’язані з доставкою автотранспортних засобів, які згідно умов поставки повинен оплатити продавець
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв’язку та сукупності, суд вважає, позовні вимоги безпідставними.
Судом встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торн» зареєстроване 14.11.1994 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 248367.
Основними видами діяльності позивача є: діяльність транспортних агентств, діяльність автомобільного вантажного транспорту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, функціонування автомобільного транспорту, виробництво трикотажних та в’язаних тканин.
На підставі акту № 1878/23-4/21343039 від 05.03.2009 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000942301/0/2361 від 19.03.2009 року, яким позивачеві визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 18209.0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 11055.0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 7154, 0 грн.
Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладеному в акті планової виїзної перевірки висновку відповідача щодо безпідставного віднесення до валових витрат витрат в сумі 57234, 0 грн. на відрядження водія ОСОБА_5 до Польщі, не пов’язаних з господарською діяльністю позивача.
Судом встановлено, що в період з жовтня 2006 року по березень 2008 року позивачем валових витрат включені витрати в сумі 57234, 0 грн. на підставі авансових звітів водія ОСОБА_5, в тому числі за 4 квартал 2006 року в сумі 9544 грн. (авансові звіти № 0000358 від 05.10.2006р., № 0000360 від 25.10.2006р., № 0000446 від 17.11.2006р., № 0000450 від 25.12.2006р., № 0000449 від 15.12.2006р.), за 1 квартал 2007 року в сумі 10899 грн. (авансові звіти № 00001 12 від 12.01.2007р., № 0000110 від 09.01.2007р., № 0000114 від 12.02.2007р., № 00004115 від 19.03.2007р.), за 2 квартал 2007 року в сумі 7860, 0 грн. (авансові звіти № 0000235 від 27.04.2007 p., № 0000230 від 01.06.2007 p.. № 0000234 від 18.06.2007 p., № 0000236 від 28.06.2007 р.), за 3 квартал 2007 року в сумі 6040, 0 грн. (авансові звіти № 0000365 від 06.08.2007 p., № 0000367 від 27.08.2007 p., № 0000369 від 12.09.2007 р.). за 4 квартал 2007 р. в сумі 9875, 0 грн. (авансові звіти № 0000496 від 03.12.2007 p., № 0000497 від 17.12.2007 p., № 0000500 від 29.12.2007 р.) і за 1 квартал 2008 р. (авансові звіти № 0000109 від 11.03.2008 p., № 0000497 від 01.03.2008 p.)
Відповідно до пункту 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).
Згідно з пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу що діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з частиною четвертою пп.5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до пп.5.4.8 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат платника податку відносяться витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають в трудових відносинах з таким платником податку, або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни) тощо. Зазначені витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв’язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.
На підтвердження правомірності віднесення витрат на відрядження водія ОСОБА_6 до Польщі позивачем надані копії наказів про відрядження за кордон працівників позивача ОСОБА_7 і ОСОБА_6 для здійснення огляду технічного стану транспортних засобів, призначених для придбання, і укладення договорів на купівлю транспортних засобів, копії вантажних митних декларацій, копії подорожніх листів вантажного автомобіля, звіти про використання коштів, посвідчення про відрядження, а також копії договорів купівлі-продажу транспортних засобів, укладених з нерезидентами, зареєстрованими на території Польщі (договори № 97/2006 від 12.11.2006р., № 83/2006 від 16.10.2006р., 107/2006 від 12.12.2006р, № 76/2007 від 10.12.2007р, № 60/2007 від 03.10.2007р.До 76/2007 від 10.12.2007р., № 07/2008 від 06.03.2008р., № 03/2008 від 27.02.2008р., № 78/2006 від 02.10.2006р., № 114/2006 ВІД 18.12. 2006 p., № 01/2007 від 08.01.2007р., № 115/2006 від 06.12.2006р., № 02/2007 від 09.01.2007р., № 52/2007 від 03.09.2007р. № 66/2007 від 12.12.2007р., № 14/2007 від 14.03.2007 р. № 27/2007 від 29.05.2007р., № 30/2007 від 12.06.2007р., № 39/2007 від 24.07.2007 p., № 38/2007 від 24.07.2007р., № 26/2007 від 24.04.2007р., № 32/2007 від 14.06.2007р., № 45/2007 від 20.08.2007р., № 61/2007 від 03.10.2007р., і № 80/2007 від 21.12.2007р.
Поставка товару за змістом п. 3 вказаних вище договорів купівлі-продажу здійснюється на умовах СРТ місто Хмельницький. Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів „ІНКОТЕРМС" (2000), визначено, що на умовах поставки продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим, та оплачує витрати на перевезення товару до названого пункту призначення.
Однак, позивачем не надано жодного документу, який би підтверджував передачу придбаних транспортних засобів від продавця (або призначеного ним перевізника) у місті Хмельницькому. А надані позивачем копії довідок про контрактну вартість придбаних транспортних засобів свідчать про те, що саме позивачем понесені витрати на їх доставку до міста Хмельницького.
Згідно до п.9 укладених договорів договір передається покупцеві продавцем по факсу, при цьому факсова копія має силу оригіналу. Водночас на момент отримання позивачем факсової копії текст договору вже містив відомості щодо технічного стану транспортного засобу на момент покупки (п.2 договорів купівлі-продажу). Відтак судом не встановлена економічна доцільність відрядження водія ОСОБА_6 до Польщі з метою укладення договорів купівлі-продажу та технічного огляду автомобілів, а також його участь у переговорах та обстеженні технічного стану автомобілів.
Крім того, значна частина договорів укладена позивачем на придбання напівпричіп та шасі напівпричіп та шасі, що не є транспортними засобами і самостійно не пересуваються.
Судом встановлено, що в авансові звіти про використання коштів включені витрати на відрядження, не підтверджені первинними документами.
Зокрема до валових витрат позивачем віднесені витрати на дизельне пальне, не підтверджені первинними документами, відповідно до авансових звітів № 0000110 від 09.01.2007 р. (до М. Хмельницького прибув 30.12.2007 p., а фіскальні чеки за 29.12.2007 p.), № 0000449 від 15.12.2006 р.(термін відрядження з 09.12.2006 р. по 14.12.2006 p., фіскальні чеки за 08.11.2006 p., 17.11.2006 p., 01.12.2006 p.), № 0000115 від 19.03.2007 p. (термін відрядження 12-17 березня 2007 р. фіскальні чеки за 27.03.2007 p., 28.03.2007 p.).
Необгрунтовано включені позивачем до валових витрат витрати на оплату готельних послуг, зазначені у авансовому звіті № 0000115 від 19.03.2007 р. (термін відрядження 12-17 березня 2007 р. рахунки-фактури № 188/2007 від 23.03.2007 p., № 189/2007 від 23.03.2007 р. і № 176/2007 від 21.03.2007 p.).
До валових витрат позивачем відповідно до авансових звітів № 0000365 від 06.08.2007 p., № 0000367 від 27.08.2007 р. і № 0000369 від 12.09.2007 р. безпідставно також включені витрати, вид яких взагалі не вказаний у звітах, а у посвідченні про відрядження до авансового звіту № 0000369 від 12.09.2007 р відсутня відмітка про дату прибуття до міста Хмельницького.
До валових витрат позивачем включені витрати, не пов’язані з господарською діяльністю, зокрема:
відповідно до авансового звіту № 0000115 від 19.03.2007 р. включені витрати на автоперевезення вантажу (відповідно до договору купівлі-продажу № 14/2007 від 14.03.2007 р. придбаний напівпричіп та шасі), доставка якого є обов’язком продавця, а не позивача;
відповідно до авансового звіту № 0000496 від 03.12.2007 р. включені витрати на готельні послуги, пальне, інші послуги, надані на території Польщі, в той час як в посвідченні про відрядження відсутня відмітка фірми - продавця про прибуття та вибуття (в посвідченні пункт призначення та пункт прибуття - місто Хмельницький);
відповідно до авансового звіту № 0000497 від 17.12.2007 р. включені витрати, не підтверджені первинними документами, за період з 08.12.2007 р. по 17.12.2007 р. хоча відповідно до посвідчення про відрядження його термін - з 08.12.2007 р. по 14.12.2007 p.;
відповідно до авансового звіту № 0000500 від 29.12.2007 р. включені витрати, за період з 08.12.2007 р. по 17.12.2007 р. хоча відповідно до посвідчення про відрядження його термін - з 15.12.2007 р. по 25.12.2007 p.;
відповідно до авансового звіту № 0000107 від 01.03.2008 р. включені витрати, не підтверджені первинними документами, за період з 23.02.2008 р. по 01.03.2008 р. хоча відповідно до посвідчення про відрядження його термін - з 02.03.2008 р. по 09.03.2008 р.
Водночас, суд вважає, що відмітки в паспорті ОСОБА_6 про перетин митного кордону недостатніми доказами його перебування у відрядженнях, приймаючою стороною у яких є саме фірми-продавці автотранспортної техніки.
Суд не бере до уваги надані позивачем подорожні листи, які не можуть слугувати доказами перебування водія ОСОБА_6 в Польщі в момент укладення договорів купівлі-продажу, оскільки оформлені з порушенням вимог Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року № 74, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.1998 року за № 149/2589, яка встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля при виконання службових поїздок.
Пунктом 2.1 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, відповідно до якого подорожній лист службового автомобіля оформляється тільки на один робочий день (зміну), а на більший строк - у випадку транспортного обслуговування у міжміському сполученні - за відповідним наказом керівника.
Проте, подорожні листи оформлялись позивачем помісячно (з першого по останнє число відповідного місяця), а відтак не відповідають вимогам п. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Тому дослідивши надані подорожні листи, суд не має підстав для висновку щодо перебування водія ОСОБА_6 в Польщі в момент укладення договорів купівлі-продажу та використання зазначеного в них службового автомобіля до місця відрядження на території Польщі з метою укладення цих договорів.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Досліджені в судовому засіданні документи, зокрема накази на відрядження, договори купівлі-продажу. ВМД. посвідчення про відрядження, авансові звіти та ін. суд не вважає належними та допустимими доказами щодо зв’язку відряджень водія ОСОБА_6 3 основною діяльністю позивача, а відтак і правомірності віднесення витрат на відрядження до валових витрат відповідних звітних періодів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000942301/0/2361 від 19.03.2009 року, а отже позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Керуючись Законами України «Про податок на додану вартість». «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 11, ст. 99, 100, 158- 163, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Торн» в задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції в місті Хмельницькому про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000942301/0/2361 від 19.03.2009 року
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.