Справа № 22-ц-17094/ 2010 р. Головуючий 1 інстанції: Яценко Є.І.
Категорія: із соціальних правовідносин Доповідач: Яцина В.Б.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2010 року м. Харків.
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :
Головуючого судді – Зазулинської Т.П.,
суддів - Ізмайлової Г.Н., Яцини В.Б.;
при секретарі Шпарага О.О.,
розглянувши в порядку ст. 304-1 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області на постанову Зачепилівського районного суду Харківської області від 04 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дитині війни, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік.
При цьому послався на те, що належить до категорії дитина війни, на підставі чого йому відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У 2009 році йому така допомога відповідачем безпідставно належним чином не виплачувалася.
Відповідач позов не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що його дії щодо невиплати спірних доплат були законними.
Справа була розглянута за нормами КАС України у порядку письмового провадження.
Постановою Зачепилівського районного суду Харківської області від 04 березня 2010 року позов було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Зачепилівському районі Харківської області.
Зобов’язаний відповідач здійснити позивачу перерахунок підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року, з урахуванням фактично виплачених у 2009 році сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідно до ч.1 Закону України № 1991-У1 від 18.02.2010 року « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» дана справа переглядається в апеляційному порядку за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі Управління ПФУ в Зачепилівському районі Харківської області просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки судом порушені норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявленого позову, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Справа судом 1 інстанції розглянута в порядку письмового провадження з дотриманням діючих на час ухвалення рішення норм процесуального права.
Судом безспірно встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, згідно до Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком яка відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 1 січня 2008 року було зменшено виплати, які передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Оскільки внаслідок цього, враховуючи передбачені ст. 152 Конституції України наслідки визнання неконституційним окремих положень закону, - з часу ухвалення вказаного рішення Конституційного суду, була поновлена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про підвищення пенсії в редакції від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, а визнані неконституційними положення Закону України Про державний бюджет на 2008 рік втратили свою чинність, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо періоду, за який пенсія підлягає перерахунку з виплатою відповідного до неї підвищення.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 46, 22 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується як загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, бюджетних чи інших джерел соціального забезпечення. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Обґрунтовуючи свої заперечення про неможливість розрахунку підвищення до пенсії дітям війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеного за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» правилами (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідач послався на ч. 3 ст. 28 вказаного Закону України в редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV, яка передбачає застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Суд правильно відхилив такі доводи відповідача, оскільки у даному випадку за правилами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Виходячи з цього, у даному випадку не застосовується вказане обмеження у застосуванні мінімального розміру пенсії, оскільки для спірних правовідносин залишилася чинною норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, яка за своїм змістом передбачає застування при підвищення пенсії дітям війни виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абзацом першим частини першої статті 28 вказаного Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Згідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже, є уповноваженим Державою органом у спірних правовідносинах, який надає зазначені пенсійні послуги.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
Відповідно до принципу юридичної визначеності, який є один з аспектів діючого та гарантованого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що вказана правова ситуація та відсутність належного бюджетного фінансування звільняє відповідача від обов’язку підвищення пенсії дітям війни та проведення відповідного перерахування пенсій, оскільки відповідно до наведеного принципу юридичної визначеності це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
При цьому судова колегія також виходить з правової позиції, викладеної у пар. 23, 26 рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 2005 року "Кечко проти України" (Заява N 63134/00), яка підлягає застосуванню судом як джерело права згідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно якій в межах свободи дій державі визначати, які надбавки або підвищення виплачувати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припиняти такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних підвищень, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (принцип юридичної визначеності). При цьому органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див. з цього приводу також рішення у справі "Бурдов проти Росії", N 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-III).
Виходячи з наведеного суд першої інстанції правильно вирішив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що для визначення розміру підвищення пенсії дітям війни підлягала застосуванню судом Постанова КМ України від 28.05.2008р. № 350, яка передбачає проведення спірних виплат у меншому розмірі, є також безпідставним, оскільки в цій частині підлягає застуванню норма ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, яка відповідно до конституційного принципу верховенства права має вищу юридичну силу, зміст якої не повинний змінюватися підзаконними нормативними актами.
Виходячи з наведеного, оскільки висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, - з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України постанову необхідно залишити без змін, а скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 304-1, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зачепилівському районі Харківської області відхилити.
Постанову Зачепилівського районного суду Харківської області від 04 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий :
судді :