Копія     Справа №2-2284/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 серпня 2010 року

Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючої – судді Пилип’юк Г. М.,

при секретарі Пацюркевичу О. В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача – Середи С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру, третя особа Середа С. В. про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суми за недоотримані дні додаткової відпустки та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Львівського обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру про поновлення її на роботі, стягнення середнього   заробітку за час вимушеного прогулу, суми за недоотримані дні додаткової відпустки та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що близько двадцяти п’яти років працювала в бухгалтерії диспансеру. Протягом останніх 5-ти років працювала у ЛОЛФД на посаді економіста. Наказом № 10 від 08.02.2010 року звільнена з 09.02.2010 року з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпПУ за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених трудовим колективом і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Звільнення вважає незаконним, оскільки підстави, вказані в наказі № 10 не є прямими доказами невиконання нею функціональних обов’язків. При прийнятті на роботу була ознайомлена з функціональними обов’язками. Зауважень стосовно невиконання нею функціональних обов’язків з боку контролюючих органів немала. Ввірену їй роботу виконувала з відома і під контролем головного бухгалтера. Зазначає, що незважаючи на те, що загальне керівництво і контроль за роботою бухгалтерії входить в компетенцію головного бухгалтера, за помилки по акту ревізії КРУ на неї був накладений штраф, а за наказом від 20.07.2009 року № 62 за ті ж самі порушення їй була оголошена догана, з якою вона не погоджується. Окрім цього в наказі про звільнення головний лікар посилається на довідку завідуючої соціального захисту Львівської обласної організації профспілок, однак ця довідка немає жодного відношення до виконання її посадових обов’язків. Інший документ, на який посилається головний лікар при її звільненні – акт перевірки територіальної державної інспекції праці у Львівській області від 19.01.2010 року, однак у цій довідці знову мова йде про несвоєчасність виплати заробітної плати за час щорічної відпустки, тобто  не за три дні до її початку,  однак виплата заробітної плати не є її функціональним обов’язком. Також вказує, що в листі ТДІП у Львівські області на її ім’я № 2-0166/04 від 01.2010 року визначено, що ними виявлено порушення керівником диспансеру та головним бухгалтером. Головного бухгалтера притягнуто до адміністративної відповідальності, однак не було звільнено з роботи, а лише її. Окрім цього їй не було надано відпустку тривалістю 28 календарних днів як одинокій матері. Про те, що їй не надано таку відпустку, свідчить акт перевірки ТДІП у Львівській області.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої позовні вимоги та зазначила, що останній рік роботи відчувала тиск з боку головного лікаря, їй пропонували перевестися на роботу в іншу установу, однак вона не погодилася. Окрім цього вказала, що наказ про оголошення догани не оскаржувала, оскільки не бажала псувати відносини з керівництвом.

Представник відповідача Середа С. В. позов не визнав та зазначив, що позивачку правомірно було звільнено з роботи за систематичне невиконання нею без поважних причин обов’язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. В обґрунтування своєї позиції покликається на те, що до ОСОБА_1 було застосовано наказом № 62 від 20.07.2009 року  дисциплінарне стягнення у виді догани на наслідками ревізії проведеної Львівським обласним КРУ. Дане дисциплінарне стягнення нею оскаржено не було. В подальшому економіст ОСОБА_1 на підставі перевірок Територіальної державної інспекції праці у Львівській області від 19.01.2010 року і довідки зав. відділенням соціального захисту Львівської обласної організації профспілок допускала порушення, які призвели до фінансових негараздів, зокрема невчасно виплачувалася заробітна плата працівникам, які ідуть у щорічну відпустку, а також невчасно проводився розрахунок зі звільненими працівниками. Про невиконання нею покладених обов’язків свідчить також і заява працівників диспансеру про те, що нею неправильно було нараховано індексацію  працівникам, а потім одноразово знято. Окрім цього невиконання посадових обов’язків свідчить також і доповідні головного бухгалтера ОСОБА_3, зокрема,  від 29.01.2010 року, з якої слідує, що ОСОБА_1 відмовлялася давати пояснення з приводу недоліків та порушень при нарахуванні та виплаті заробітної плати, які були виявлені в ході перевірки інспекції праці, а також доповідна  від 27.11.2009 року з якої вбачається, що між ОСОБА_1 і бухгалтером ОСОБА_4 відбувався конфлікт, внаслідок чого був зіпсований чек на одержання готівки. Також зазначає, що ОСОБА_1 постійно створює конфлікти ситуації, що призводить до нездорової обстановки в колективі. Покликається на те, що позовні вимоги про стягнення 28 календарних днів за невикористану відпустку як одинокій матері, є безпідставними, оскільки нею не було представлено доказів на підтвердження того, що вона одинока матір та виховує дитину самостійно.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпПУ трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпПУ дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 року № 9 у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 ст. 40 КЗпПУ, чи додержані власником передбачені статтями 147, 148, 149 КЗпПУ правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк.

Як вбачається з Наказу № 10 від 08.02.2010 року «Про звільнення ОСОБА_1, таку звільнено з посади економіста з 09.02.2010 року за систематичне невиконання нею без поважних причин обов’язків, покладених на неї трудовим колективом і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підставою, як зазначено в Наказі, були Наказ № 62 від 20.07.2009 року, яким оголошено догану, Акт перевірки ТДІП у Львівській області від 19.01.2010 року, довідка зав. відділом ЛОО профспілки мед. працівників від 22.01.2010 року, доповідні та пояснення головного бухгалтера, заява співробітників від 02.01.2010 року.

З Наказу № 62 від 20.07.2010 року, яким було оголошено догану ОСОБА_1, вбачається, що догана була оголошена за наслідками ревізії, проведеної Львівським обласним КРУ. Однак, даний акт ревізії був складений 10.06.2009 року, головний лікар Середа С. В. був ознайомлений з ним 11.06.2009 року, про що свідчить його власноручний підпис, а догана головним лікарем Середою С. В. ОСОБА_1 була оголошена лише 20.07.2009 року, тобто по спливу строку накладення дисциплінарного стягнення.

Таким чином, оскільки звільнення працівників за п. 3 ст. 40 КЗпПУ може бути лише за систематичне невиконання трудових обов’язків та при умові попереднього  накладення дисциплінарного стягнення у відповідності до вимог закону, зокрема у визначені КЗпПУ строки,  суд приходить до висновку, що звільнення було проведено з порушенням вимог закону.  

Судом не може бути взяте до уваги покликання представника позивача на те, що дисциплінарне стягнення у виді догани позивачкою не оскаржувалося, оскільки таке було незаконним вже з моменту його накладення.

                Суд критично оцінює також і покликання у наказі на інші підстави звільнення ОСОБА_1 з роботи. Зокрема, ні в акті Територіальної державної інспекції праці у Львівській області, ні в Довідці, складеній завідувачем відділу соціального захисту Львівської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України немає прямої вказівки про те, що виявлені порушення були вчинені у зв’язку з неналежним виконанням  ОСОБА_1 своїх посадових обов’язків. З долученого до матеріалів справи Наказу № 4 про розподіл службових обов’язків між працівниками бухгалтерії вбачається, що виплата заробітної плати не належить до обов’язків економіста ОСОБА_1

               Зокрема, у Акті перевірки від 19.01.2010 року ТДІП у Львівській області зазначено, що керівництвом диспансеру порушено вимоги ч. 3 ст. 115 КЗпПУ, ст. 116 КЗпПУ, ст. 79 КЗпПУ та ст. 12 Закону України «Про відпустки». У цьому ж акті зазначені і порушення керівництвом диспансеру і вимог законодавства про працю по відношенню до ОСОБА_1  Аналогічні порушення вимог законодавства були зазначені і у Довідці завідувача відділу соціального захисту Львівської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України.

             Окрім цього, за порушення, викладені в акті перевірки ТДІП у Львівській області, відносно головного бухгалтера ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративні правопорушення від 19.01.2010 року та припис від 19.01.2010 року за порушення вимог законодавства про працю, що свідчить про те, що виконання таких обов’язків входило до компетенції головного бухгалтера.

              За порушення законодавства про працю протокол про адміністративне правопорушення складався і відносно головного лікаря Середи С. В., про що свідчить долучена до матеріалів справи супровідна про направлення справи на розгляд до суду.

              Між тим, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що Довідка нею складалася на запрошення керівництва диспансеру з метою перевірки стану виплати заробітної плати працівникам диспансеру за період з 01.09.2009 року до 31.12.2009 року та носила рекомендаційний характер.

              З приводу доповідних головного бухгалтера, то суд також не може взяти до уваги їх як підстави для звільнення, оскільки у них міститься інформація про конфлікти між працівниками бухгалтерії, а також про відмову ОСОБА_1 на дачу пояснень за результатами перевірки ТДІП у Львівській області.

              При застосуванні до позивача такого крайнього заходу як звільнення відповідач не врахував положень ст.149 КЗпП України, згідно з якими до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, а при обранні виду дисциплінарного стягнення повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку й заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

              За фактом порушення порядку нарахування індексації працівникам, що стало однією з підстав для звільнення з роботи, ОСОБА_1 надала пояснення, в матеріалах справи є заява від працівників на ім’я головного лікаря з приводу вирахування позивачкою індексації, однак з врахуванням вищенаведеного, а також того, що відсутня систематичність порушення посадових обов’язків через порушення порядку винесення догани, не вбачається підстав для звільнення ОСОБА_1 з роботи.

            Суд прийшов до висновку, що позивача було звільнено з роботи з порушенням вимог трудового законодавства і позов слід задоволити, поновивши позивача на роботі й стягнувши з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

            При розрахунку заробітної плати, яка підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу з 09 лютого 2009 року  по 11 серпня 2010 року, суд виходить з наступного. Середній заробіток позивача становить 1627 грн. 93 коп.( дохід за останніх два місяці/2) Відповідно сума належної до виплати позивачу заробітної плати становить 9767 грн. 58 коп. / 6 місяців х 1627 грн. 93 коп./.

             В задоволенні вимог в частині відшкодування суми за недоотримані позивачкою 28 днів додаткової відпустки як одинокій матері слід відмовити.

              Відповідно до п. 9 ППВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 року № 9 одинокі матері – жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує та отримує дитину сама.

              Як вбачається з долучених до матеріалів справи свідоцтв, ОСОБА_1 розлучена, однак у свідоцтві про народження дитини є запис про батька. Окрім цього, позивачкою долучено до матеріалів справи довідку про неотримання аліментів за період з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року, що свідчить про те, що батько брав участь в утриманні дитини.

               Інших доказів, які б свідчили, що батько не бере участі у вихованні та утриманні дитини позивачкою подано не було.

               Винними діями відповідача позивачці була заподіяна моральна шкода, яка, з врахуванням обсягу і розмірів моральних страждань позивача, на думку суду, складає 1000 грн.

               У решті позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю.

               На підставі  п.3 ст.40, ст. ст. 148, 149, 232, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-215, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Львівського обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру, третя особа Середа С. В. про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суми за недоотримані дні додаткової відпустки та моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді економіста Львівського обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру.

Стягнути з Львівського обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру на користь ОСОБА_1 9767 грн. 58 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 1000 грн. моральної шкоди, а всього 10767 грн. 58 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Львівського обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру на користь держави 106 грн. 17 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 і стягнення оплати за вимушений прогул в межах платежу за один місяць в  сумі 1627 грн. 93 коп. допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя:                                                                                      Г. М. Пилип’юк