Справа № 2-1155/2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

3 вересня  2010 року      

                               Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої-судді:                     Губіш О.А.

секретаря:                                 Березюк Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шепетівка справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради  про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на протязі 2007-2009 років, відповідач, в порушення вимог ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не виплатив їй в повному обсязі гарантовані державою щорічні виплати на оздоровлення, а тому просить позов задовольнити.

В судове  засідання позивач ОСОБА_2 не з»явилася, до суду подала заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі, позов підтримала.

Представник відповідача управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради в судове засідання не з’явилася, до суду подала заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі, позов не визнала, про що надала суду письмове запереченя.  

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2  є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи І-ї категорії та являється інвалідом ІІ-ї групи, на підставі захворювання пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, що стверджується посвідченнями останньої серії НОМЕР_1 від 30.09.2005 року, вкладкою до посвідчення НОМЕР_2 від 30.09.2005р, довідкою, що стверджує висновок медико-соціальної комісії від 10.04.1997р.,  сторонами не оспорювало ся.

На підставі ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ОСОБА_2, у встановленому законом порядку має право на щорічну допомогу на оздоровлення.

При цьому, відповідно до ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із змінами та доповненнями, у випадку позивачки така повинна складати в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.  

Як встановлено   судом   та   сторонами  не  оспорюється,  позивачці,  за період 2007-2009 років повинні були бути проведенні гарантовані державою щорічної допомоги на оздоровлення, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі Закону. На виконання своїх зобов’язань, держава, виплачувала ОСОБА_3 встановлені їй виплати  на  підставі  постанови  КМУ  №  562  від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на

оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що складає значну різницю від взятих на себе зобов’язань.

Отже, незважаючи на те, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивачці, встановлений на рівні чотирьох мінімальних заробітних плат, ці норми Закону відповідачем не виконувалися та ігнорувалися.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано неконституційними положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» відповідно, якими було обмежено дію           ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру та виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачці щорічної допомоги на оздоровлення, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат є незаконною.

Таким чином, не дивлячись на те, що порядок виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка має статус І-ї категорії, інваліду ІІ-ї групи, її розмір були встановлені ст. 48 Закону, щорічно, починаючи з 2007 року розмір цієї допомоги в значно меншому розмірі встановлювався підзаконними нормативними актами і розпорядники бюджетних коштів її виплачували в межах бюджетних видатків на відповідний рік, тобто в значно меншому розмірі ніж гарантовано державою.

Однак, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

При цьому основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені та закріплені в ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В той же час, як встановлено судом та сторонами не оспорюється, позивачці, проводиться нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 120 грн., а не на рівні  як те визначає  ст. 48 Закону.

Тому, з врахуванням позовних вимог ОСОБА_2, останній, повинно бути виплачено за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, з врахуванням вже проведених виплат, щорічна допомога на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з розрахунку п»яти мінімальних заробітних плат, оскільки в законодавчому порядку жодні обмеження щодо виконання Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не встановлювались, а положення постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» прямо суперечать останньому та істотно звужують обсяг встановлених Законом та Конституцією України прав ОСОБА_2

Доказів, які б спростовували вищеназвані факти ні відповідачем, ні його представником суду не надано, не здобуто таких і в процесі судового розгляду.

Не можуть бути підставою для відмови в позові посилалася державних органів на відсутність коштів для здійснення встановлених Законом виплат. Оскільки відповідно  до  рішення  Європейського Суду від 8 листопада 2005 року справа «Кечко проти України» встановлено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

При цьому, враховуючи, що обов’язок щодо обрахування конкретних сум виплат позивачці віднесено до виключної компетенції Управління, тому законні підстави для задоволення вимог ОСОБА_2  в цій частині відсутні.

    Тому, саме на Управління, а не інші органи, покладений обов’язок щодо нарахування та виплати коштів про стягнення яких ставить питання позивачка.

    Аналізуючи всі дослідженні в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що оскільки положення ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які передбачають виплату щорічної допомогу на оздоровлення позивачці з розрахунку не менше п»яти  мінімальних заробітних плат є чинними, ОСОБА_2  має  право  на  її отримання, а органи державної влади, в тому числі Соціального захисту не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача, оскільки саме  неправомірні  дії  Управління призвели до порушення законних прав позивачки.

Виходячи з наведеного, на підставі ст. ст. 22, 46 Конституції України, рішення Європейського Суду від 8 листопада 2005 року справа «Кечко проти України», ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року із змінами та доповненнями, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року із змінами і доповненнями, рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :  

    Позов задовольнити частково. Визнати бездіяльність управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради неправомірною.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради призначити, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду ІІ-ї групи, щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року за період з 1 січня по 31 грудня 2007 року включно, з 1 січня по 31 грудня 2008 року включно, з 1 січня по 31 грудня 2009 року включно, з урахуванням вже проведених виплат.  

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради на користь ОСОБА_2  37грн. (тридцять сім грн.) судових витрат по справі.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Головуюча: