Справа № 2-76/10р.

 РІШЕННЯ

                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           20 квітня 2010 року.                                                                                  м. Берегово.

  Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого Драб В.І., при секретарі Гарані О.А., з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Берегово, цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні будинком та його звільнення, -

                                                  в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

ОСОБА_3 звернувся до Берегівського районного суду з позовом до ОСОБА_4, третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні квартири АДРЕСА_1 та її звільнення

         Позов мотивував тим, що житлова квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної сумісної власності  за ним, - позивачем ОСОБА_3, колишньою його дружиною ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_6 в цілому.

          Донька та колишня дружина у квартирі не мешкають, а проживають у АДРЕСА_2.

           У зв’язку з його тимчасовою відсутністю та наміром продати квартиру, він дозволив проживати у квартирі і надав згоду на реєстрацію відповідачу у справі ОСОБА_4 та її чоловіку ОСОБА_7, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_1 році.

          Незважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_4 проживає у спірній квартирі майже п’ять років, жодного разу плату за комунальні послуги не здійснювала, станом на 30.07.2009 р. ним, - позивачем ОСОБА_3 сплачена сума заборгованості за комунальні послуги.

          Він утворив нову сімю, на вихованні має малолітнього сина, проте за наведених обставин облаштувати своє життя у своїй квартирі не має можливості, оскільки відповідачка ОСОБА_4 вчиняє йому перешкод у користуванні квартирою, добровільно звільнити квартиру не бажає.

          Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, враховуючи, що у квартирі АДРЕСА_1 разом з відповідачкою ОСОБА_4 проживають також її син ОСОБА_8 та її невістка ОСОБА_9, просив суд притягнути їх до справи у якості співвідповідачів та зобов’язати ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не чинити йому перешкоди в користуванні житловою квартирою АДРЕСА_1, яка належить йому на праві спільної сумісної власності шляхом її звільнення, а також зобов’язати їх знятися з реєстрації в даній квартирі.

          Позивач ОСОБА_3 пояснив, що він дозволив відповідачці ОСОБА_4 та її чоловіку ОСОБА_7, який помер у 2009 році проживати  у АДРЕСА_1, яка належить йому на праві спільної сумісної власності оскільки мав намір продати їм дану квартиру. Відповідачка ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_7, 02.09.2004 року дали йому завдаток за купівлю квартири 3.000 ( три тисячі) доларів США  про що він дав розписку. Однак, договір купівлі-продажу не оформили, відповідачі проживаючи в квартирі за комунальні послуги не платили роками, він заплатив всю заборгованість, яка виникла станом на 30.07.2009 р. Утворив нову сімю, має на утриманні малолітнього сина і бажає з сім’єю проживати у квартирі.

          Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_9 в судовому засіданні позов не визнали, відповідачка ОСОБА_4 пояснила, у 2004 році, позивач по справі ОСОБА_3 запропонував її чоловіку ОСОБА_7 придбати у нього  квартиру АДРЕСА_1 за 4000 ( чотири тис.) доларів США, на що її чоловік погодився. 02.09.2004 року вона з чоловіком передали позивачу ОСОБА_3 завдаток за купівлю квартири в сумі 3.000 ( три тисячі) доларів США про що ОСОБА_3 дав розписку. За згодою ОСОБА_3 вони вселилися у квартиру та зареєструвалися в ній, сплачували комунальні послуги. Договір купівлі-продажу квартири не оформили через різні причини з боку позивача ОСОБА_3, який не мав правовстановлюючі документи на квартиру, а тому вона з чоловіком не дали йому залишкову, обумовлену вартість квартири до укладення договору купівлі-продажу.

          ОСОБА_9 особи без самостійних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили той факт, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ними та позивачем ОСОБА_3 Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_10 проживають у даній квартирі за згодою позивача ОСОБА_3 біля п’ять років. Договір купівлі-продажу квартири між позивачем ОСОБА_3 та відповідачами не відбувся, оскільки ОСОБА_5, як співвласниця не дала згоду на відчуження квартири не дивлячись на те, що відповідачами був даний завдаток за купівлю квартири в сумі 3.000 доларів США.

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що він був присутній при передачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 3.000 доларів США завдатку ОСОБА_3 для придбання квартири та оформлені між ними  розписки про отримання ОСОБА_3 суми завдатку.

          Вислухавши пояснення сторін, третіх осіб без самостійних вимог, свідка, виступ адвокатів, перевірив матеріали справи, оцінив докази в їх сукупності, суд приходить до наступного..

          Згідно довідки Берегівського КП ББТІ БРР квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної сумісної власності за позивачем ОСОБА_3 його колишньою дружиною ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_6 в цілому             ( а.с.6).

          В судовому засіданні встановлено, що в даній квартирі з 2004 року, мешкають відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_10

          Відповідачів вселив у квартиру позивач ОСОБА_3, з метою подальшого відчуження їм квартири за обумовлену між собою ціну, - 4000 ( чотири тисячі) доларів США.  Відповідачі зареєстровані постійно в даній квартирі про що свідчить запис у будинковій книзі  ( а.с.7-8).

           На підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання,- придбання квартири АДРЕСА_1, середня вартість якої згідно довідки Берегівського КП ББТІ БРР станом на вересень 2004 року становила 21.903,51 грн.,  02.09.2004 року відповідачкою по справі ОСОБА_4 та її покійним чоловіком ОСОБА_7 був переданий позивачу ОСОБА_3 завдаток за придбання даної квартири в сумі 3.000  ( три тисячі) доларів США ( а.с.15).

          Твердження відповідача про те, що сума  3.000 доларів США завдатку отримана ним покриває суму заборгованості за комунальні послуги суд до уваги прийняти не може, оскільки така спростовується документами, - квитанціями що містяться в матеріалах справи згідно яких відповідачка ОСОБА_4 сплачувала всі обов’язкові комунальні послуги.

           Відповідно до ст. 369 ч.2 ЦК України, у разі вчинення одним із співвласників  правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

           В судовому засіданні треті особи – ОСОБА_12 та ОСОБА_6, які являються співвласниками квартири АДРЕСА_1 в даній квартирі не мешкають, ствердили, що їм було відомо про вселення позивачем ОСОБА_3 відповідачів з метою подальшого відчуження їм квартири та отримання позивачем завдатку в сумі 3.000 доларів США.            

          Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

         Позивач ОСОБА_3, обставину своїх позовних вимог, про те що  договір купівлі-продажу квартири між ним та відповідачами не був оформлений через вини відповідачів, оскільки не дали йому залишкову обумовлену ними вартість квартири і тому проживаючи в квартирі не на законних підставах відповідачі перешкоджають йому користуватися квартирою позивач в судовому засіданні не довів, такі обставини спростовуються матеріалами справи, зокрема розпискою про отримання позивачем завдатку за придбання квартири, копією будинкової книги з відміткою про постійну реєстрацію відповідачів в квартирі, квитанціями про сплату обов’язкових комунальних платежів відповідачкою ОСОБА_4 та поясненнями третьої особи ОСОБА_6, яка ствердила про відмову надання згоди  ОСОБА_5, як співвласниці на відчуження квартири позивачем ОСОБА_3, тобто, правочин,- відчуження квартири не вчинився через відсутність у позивача на те правових підстав.        

         Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та в їх сукупності, суд вважає, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги позивача не знайшли підтвердження в судовому засіданні, не встановлений факт та не надані докази про  наявність вчинення відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_9 позивачу ОСОБА_3 перешкод у користуванні квартирою а також не встановлені підстави передбачені чинним Законом для звільнення відповідачами квартири, тому в позові ОСОБА_3, про зобов’язання ОСОБА_4 та членів її сімї ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не чинити перешкоди у користуванні житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом її звільнення та зобов’язання ОСОБА_4 та членів її сімї знятися з реєстраційного обліку у відділі внутрішніх справ у Берегівському районі- слід відмовити.

         Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 369, 571 ЦК України, 150 ЖК   України суд,-

                                                   Р  І  Ш  И  В:

В позові ОСОБА_3 про зобов’язання ОСОБА_4 та членів її сімї ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не чинити перешкоди у користуванні житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом її звільнення та зобов’язання ОСОБА_4 та членів її сімї знятися з реєстраційного обліку у відділі внутрішніх справ у Берегівському районі, - відмовити.

      Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

              Головуючий:                                         Драб В.І.