Справа № 2-420/10р.

                                                                           РІШЕННЯ

                                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          13 травня 2010 року.                                                                                          м. Берегово.

           Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого Драб В.І., при секретарі Гарані О.А., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Берегово, цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Виконкому Берегівської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача:   ОСОБА_5 , про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, що набута внаслідок приватизації,  визнання квартири спільною частковою власністю учасників приватизації, визначення   часток  у  спільному  майні, визначення частки ОСОБА_6 у спірній квартирі, визнання   права   власності   на   квартиру внаслідок   приватизації  та спадкування,

                                                                 в с т а н о в и в :

            ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Виконкому Берегівської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_5 .,   про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, що набута внаслідок приватизації,  визнання квартири спільною частковою власністю, визначення часток  у  спільному  майні, визначення частки ОСОБА_6 у спірній квартирі, визнання права   власності   на   квартиру   внаслідок   приватизації  та спадкування.

             Позовні вимоги мотивували тим, що   квартира АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності, належить в цілому ОСОБА_6 Вказана квартира перейшла з комунальної у приватну власність шляхом приватизації.

       В приватизації вказаної квартири приймали участь п»ятеро осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,  які на час приватизації були зареєстровані в спірній квартирі, там же і проживали, та від участі в приватизації не відмовлялися, і згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», мали набути право спільної сумісної власності на квартиру внаслідок її приватизації в рівних частинах, тобто у розмірі по 1/5 частці.

 Не дивлячись на наведене, 21.06.1994 року Фондом комунального майна Берегівського району видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, в якому власником квартири в цілому вказаний тільки ОСОБА_6

 Вважали, що вказане свідоцтво видане всупереч вимогам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» без урахування всіх осіб, які брали участь у приватизації, чим порушено право власності позивачів.

Переоформити дане свідоцтво на всіх учасників приватизації в позасудовому порядку не має можливості, оскільки двоє учасників приватизації - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - вже померли.

         ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., не залишивши заповіту. ОСОБА_6, будучи його єдиним спадкоємцем, відповідно до ст. 549 ЦК України 1963 р., прийняв спадщину за батьком, однак належним чином не оформив її. Не дивлячись на це, відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України 1963 р., прийнята спадщина належала спадкоємцеві з моменту її відкриття.

Таким чином після смерті ОСОБА_7, розподіл часток у спільному майні має виглядати наступним чином: ОСОБА_6 мав 2/5 частини квартири (1/5 частина внаслідок приватизації та 1/5 - внаслідок успадкування за батьком), а позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - по 1/5 частині квартири кожний внаслідок приватизації.

 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Його спадкоємцями за законом є: вдова ОСОБА_2 (позивачка по справі), сини ОСОБА_3 (позивач по справі) та ОСОБА_5 (третя особа по справі). Всі спадкоємці у передбаченому законом порядку прийняли спадщину, звернувшись в нотаріальну контору з відповідними заявами.

Оскільки кожен із трьох спадкоємців має рівну частку у спадковому майні (яким в даному випадку, на думку позивачів, є 2/5 = 6/15 частини квартири АДРЕСА_1), остаточний розподіл часток у праві власності на вказану квартиру має виглядати наступним чином: ОСОБА_2- 5/15 частин квартири, ОСОБА_3- 5/15 частин квартири, ОСОБА_4- 3/15 частини квартири.

             Просили визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, що набута внаслідок приватизації;  визнати, що  квартира належала ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності у розмірі по 1/5 частин внаслідок приватизації; визначити частку померлого ОСОБА_6 у спірній квартирі на день його смерті у розмірі 2/5 частин; визнати  за позивачами право власності на   майно   внаслідок   приватизації  та спадкування.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та представник позивачів ОСОБА_1 розширені позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві, просили їх задовольнити. Подані третьою особою заперечення вважали безпідставними та ствердили, що вирішити питання спадкування шляхом звернення до нотконтори неможливо, оскільки спірна квартира зареєстрована за спадкодавцем ОСОБА_6 в цілому і не визнана спільною власністю всіх учасників приватизації. Не визначені також і частки співвласників. Щодо закриття провадження у справі, вважали таке безпідставним, оскільки даний спір заявлений з інших правових підстав. При розгляді попереднього спору, не вирішувалося питання про визнання свідоцтва про право власності недійсним, яке залишається чинним на даний день.  Вважали також, що строк позовної давності не пропущений, оскільки з моменту приватизації та видачі хибного свідоцтва, позивачі спільно проживають у квартирі, користуються нею безперервно. Про порушення своїх прав власності дізналися після смерті ОСОБА_6

         Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилися, подали до суду заяву, в якій просили слухання справи провести в їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

         Представник Берегівської міськради в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, поважність неявки суду не ствердив.

         Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, поважність неявки суду не ствердив. Подав до суду письмові заперечення на позов, в якому просив закрити провадження по справі, оскільки даний спір вже був предметом судового розгляду.

          Заслухавши пояснення сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

         Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.06.1994 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності в цілому ОСОБА_6 ( а.с.8) вказана квартира перейшла з комунальної у приватну власність шляхом приватизації.

         Згідно довідки КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації БРР» №387 від 06.11.2008 року, в приватизації квартири АДРЕСА_1 приймали участь: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ( а.с.9) Факт участі у приватизації ОСОБА_4 встановлено рішенням Берегівського райсуду від 02.02.2009 року, що набрало законної сили ( а.с 13-14).

         Згідно довідки КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації БРР» №174 від 27.05.2009 р., на час приватизації квартири позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані тільки в квартирі АДРЕСА_1, і зміни у прописці з того часу не відбувалися, а отже приймати участь у приватизації інших квартир вони не могли ( а.с.11).

       ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були не тільки прописані у вказаній квартирі, але і постійно проживали в ній.

       Згідно довідки КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації БРР» №186 від 05.06.2009 р., в інвентарній справі квартири АДРЕСА_1 немає документів про відмову когось із членів сім’ї ОСОБА_3 від участі в приватизації вищевказаної квартири ( а.с.10).

Згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», наймач і члени його сім’ї, які на день приватизації мешкали в квартирі, набувають право спільної сумісної власності на квартиру внаслідок її приватизації в рівних частинах.

Не дивлячись на вищевказану норму закону, свідоцтво про право власності на квартиру, внаслідок приватизації, було видано на ОСОБА_6 в цілому без урахування інших членів сім»ї, що приймали участь у приватизації.

Про необхідність передачі в приватну власність квартир, що приватизуються, саме сім»ям наймачів, вказано і в п.«е» ст.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивачів про визнання свідоцтва про право власності, виданого 21.06.1994 року Фондом комунального майна Берегівського району, на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_6 в цілому, частково недійсним та визнання вказаної квартири спільною власністю всіх учасників приватизації в рівних частинах, тобто по 1/5 частині, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Його єдиним спадкоємцем за законом першої черги був його син - ОСОБА_6, який, відповідно до ст. 549 ЦК України 1963 р., прийняв спадщину за батьком. Оскільки за ОСОБА_7 майна зареєстровано не було, ОСОБА_6 не вважав за необхідне оформлювати спадщину за померлим батьком нотаріально. Однак, відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України 1963 р., прийнята спадщина належала спадкоємцеві з моменту її відкриття.

Як встановлено в судзасіданні, ОСОБА_7 приймав участь у приватизації квартири АДРЕСА_1, тому був співвласником квартири у розмірі 1/5 частки. Вказане майно ОСОБА_6 успадкував за батьком в цілому.

Враховуючи наведене, частка ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1 складала 2/5 частини: 1/5 частина внаслідок приватизації та 1/5 - внаслідок успадкування майна за батьком.

 Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачів про визначення за ОСОБА_6 частки в квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 2/5 частин: тобто на день смерті ОСОБА_6 був власником саме 2/5 частин спірної квартири, а не квартири в цілому.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, не залишивши заповіту. Його спадкоємцями за законом є: вдова ОСОБА_2 (позивачка по справі), сини ОСОБА_3 (позивач по справі) та ОСОБА_5 (третя особа по справі). Всі спадкоємці у передбаченому законом порядку, прийняли спадщину, звернувшись в нотаріальну контору з відповідними заявами.

     Кожен із трьох спадкоємців має рівну частку у спадковому майні, яким в даному випадку є 2/5 = 6/15 частини квартири АДРЕСА_1.

         Суд вважає вимоги третьої особи про закриття провадження по справі у зв»язку з тим, що з приводу даного спору вже приймалося судом рішення, що набрало законної сили, безпідставними, оскільки вимоги позивачів про визнання свідоцтва про право власності на спірну квартиру частково недійсними ще не були предметом судового розгляду і з даного питання рішення суду не приймалося.

         Зі змісту рішення апеляційного суду ( а.с.31-34) вбачається, що в позові про визнання за позивачами права спільної часткової власності на квартиру внаслідок приватизації та успадкування було відмовлено з тих підстав, що свідоцтво про право власності на квартиру не оскаржувалося і воно є чинним.

        Безпідставним вважає суд і думку третьої особи про необхідність зупинення провадження по справі до вирішення питання про правонаступництво за померлим ОСОБА_6, тобто до оформлення права власності на спадкове майно, з наступних підстав.

        З матеріалів справи вбачається, що всі спадкоємці ОСОБА_6 у передбаченому законом порядку прийняли спадщину, протягом шести місяців від неї не відмовлялися, тому коло спадкоємців чітко визначене.  Спір виник тільки у визначенні складу спадкового майна.

         Вирішити питання спадкування шляхом звернення до нотаріальної контори неможливо, оскільки спірна квартира зареєстрована за спадкодавцем ОСОБА_6 в цілому і не визнана спільною власністю всіх учасників приватизації. Не визначено також і часток співвласників у майні. За таких обставин, видача свідоцтва про право на спадщину в нотконторі можлива тільки на цілу квартиру, з чим не згідні позивачі, які вважають, що ОСОБА_6 на день смерті був власником тільки 2/5 (=6/15)частин квартири. З приводу чого і виник спір про право.

        Посилання третьої особи на те, що звернення позивачів з даним позовом до суду є безпідставним, оскільки приватизація здійснюється уповноваженими на те органами місцевого самоврядування, а не судом, є безпідставним, виходячи з наступного.

        Як встановлено в судовому засіданні, приватизація спірної квартири відбулася ще у 1994 році і була проведена уповноваженими на те органами місцевого самоврядування. Матеріалами справи доведено, що в приватизації спірної квартири, крім ОСОБА_6, брали участь також і інші мешканці квартири, в тому числі і позивачі, а всього п»ятеро осіб. Однак, уповноваженим на те органом, всупереч вимогам закону, свідоцтво про право власності на квартиру, було видано без урахування всіх учасників приватизації. Тобто йдеться не про проведення повторної приватизації. Оспорити вказане свідоцтво можливо тільки в судовому порядку, тим паче, що двоє з учасників приватизації вже померли.

              Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявлені відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України та ст.3 ЦПК України, вони є доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст.15, 16, 392, 1218, 1220, 1261, 1268, 1270 ЦК України 2003 року, ст.525, 529, 548, 549 ЦК України 1963 р., ст. ст. З, 15, 57-60, 208 ЦПК України суд,-

                                                                        Р І Ш И В  :

               позов задовольнити .

          Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності, видане 21.06.1994 року Фондом комунального майна Берегівського району, на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_6

           Встановити, що внаслідок приватизації квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у розмірі по 1/5 частин.

          Визнати, що ОСОБА_6 на день смерті був власником, в тому числі, 2/5 (= 6/15) частини квартири АДРЕСА_1 (1/5 внаслідок приватизації, 1/5 внаслідок спадкування за своїм батьком ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року).

           Визнати право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 за :

          ОСОБА_2 у розмірі 5/15 частин, що складається з 3/15 частини внаслідок приватизації та 2/15 частини внаслідок успадкування за чоловіком,

ОСОБА_3 у розмірі 5/15 частин, що складається 3/15 частини внаслідок приватизації та 2/15 частини внаслідок успадкування за батьком,

ОСОБА_4 у розмірі 3/15 частини квартири внаслідок приватизації.

         Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                             Головуючий:                                                       Драб В.І.