Справа № 2-52                                                                                                                       2010 рік                                                                                                                                                                                                                                    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          10 вересня 2010 року                                                           смт. Рожнятів

     Рожнятівський районний суд   Івано-Франківської  області

у складі:       головуючої судді                                   Калиній Г.В.

                   з участю секретаря                                   Комара Б.В.

                   адвокатів                                   ОСОБА_1 та ОСОБА_2                

розглянувши у відкритому судовому  засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на ? частину  будинковолодіння, -

    В С Т А Н О В И В  :

У своїй позовній заяві позивачка просить постановити рішення яким визнати заповіт, складений 23 квітня 1987 року ОСОБА_5 в користь відповідача недійсним та скасувати його та визнати за нею право власності на ?  частину будинковолодіння.

 У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала  та пояснила, що з відповідачем по справі перебувала в зареєстрованому шлюбі з 1980 року. Від спільного проживання у них народилося четверо дітей.

Вони спільно проживали у житловому будинку, який вона придбала ще до укладення шлюбу.

 У 1982 році розпочали будівництво житлового будинку в урочищі Мечищів у селі Липовиця, а у 1992 році всі роботи по будівництву даного будинку закінчили. Вона хоч і працювала на роботі  та вела догляд за дітьми, однак приймала активну участь у будівництві, варила майстрам їсти, придбала будівельні матеріали, так як працювала у лісництві. Брала відпустки по догляду за дітьми.

В кінці 90-х років відносини між нею та відповідачем загострилися, і 09 серпня 2005 року шлюб між ними було розірвано.

Відповідач перейшов проживати у новозбудований будинок, а вона продовжує проживати у своєму старому будинку.

23 квітня 1989 року ОСОБА_5 –  баба відповідача,  склала заповіт, який посвідчила у Липовицькій сільській раді, яким дане будинковолодіння в урочищі Мечищів заповіла відповідачу.

ОСОБА_5 жодного дня не проживала в будинку, який вони побудували спільно з ОСОБА_4, а проживала в селі Липовиця в будинку своєї дочки.  

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Відповідач без її відома звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на  спірне будинковолодіння, як на спадкове майно  і позов було задоволено. Однак за її апеляційною скаргою  рішенням апеляційного суду   скасоване, а при новому розгляді  позов залишено без розгляду.

Будинковолодіння в урочищі Мечищів  вони будували спільно  з відповідачем  на виділеній їй земельній ділянці,  без відповідних будівельних документів, а тому це є їхнє спільне майно та повинно належати їм, як подружжю в рівних частках.  Чоловікова баба, яка не мала до даного будинку будь - якого відношення,  не мала права заповідати майно, яке їй не належало. Тому  заповіт  є нікчемним.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що його баба  ОСОБА_5  у сімдесятих роках побудувала житловий будинок, площею 62 квадратних метри та стайню і стодолу, які знаходяться на хуторі Мечищів у селі Липовиця та відповідно до  записів у по господарських книгах за 1986-1990 роки були за нею зареєстровані.

Будучи власником вищеназваного домоволодіння, вона 23 квітня 1987 року склала в його користь заповіт. Після смерті бабусі він користується  будинком  і таким чином прийняв спадщину. Позивачка ніякого відношення до даного домоволодіння   не має і їй достовірно було відомо, що воно збудоване його бабусею ще до його шлюбу з позивачкою і що згідно заповіту він є єдиним спадкоємцем даного домоволодіння. Позивачка ніколи не претендувала на це майно, а лише після того як їхня сім`я остаточно розпалася і коли він почав оформлення спадщини,  почала заявляти претензії на вищеназване домоволодіння.  Вважає заповіт,  складений  його  бабусею,  законним.

 Суд, вислухавши сторін та свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6  дала  показання про те, що  хату на хуторі Мечищів  сторони будували спільно, перебуваючи у шлюбі. Позивачка варила майстрам їсти у  сусідки ОСОБА_7. У баби відповідача, ОСОБА_5,  була стара хата на хуторі Мечщів, однак у іншому місці. На даний час  та хата вже завалилася, на тому місці збудувала нову хату ОСОБА_8  У спірній хаті ОСОБА_5 не жила ніколи.

Свідок ОСОБА_9 – племінниця відповідача, підтвердила, що позивачка варила їсти майстрам, коли будувалася спірна хата.

Свідок ОСОБА_10- брат позивачки, який перебуває з нею у неприязних відносинах, дав показання про те, що відповідач приймав участь у будівництві спірного домоволодіння.

Свідок ОСОБА_11 - секретар виконкому Липовицької с/ради,  дала у судовому засіданні показання про те, що спірне будинковолодіння фактично збудоване  сторонами. Баба відповідача була похилого віку та не мала можливості будуватися.  Чому  воно було зареєстроване на бабу відповідача, не може пригадати, думає що у зв»язку з тим,  що у сторін уже  був будинок і ще один номер не можна було відкривати.  Вона посвідчувала заповіт від імені баби в користь відповідача на вказане домоволодіння, який особисто підписаний  ОСОБА_5 Спірний будинок збудований на земельній ділянці, виділеній позивачці у постійне користування колгоспом «Карпати».

Свідок ОСОБА_12 дала у судовому засіданні показання про те, що спірна хата сторонами збудована на місці, де  колись давно була польська вілла,  на земельній ділянці, яку виділили позивачці.  Стара хата баби відповідача була в іншому місці.  

Копією паспорта позивачки (а.с.8),  копією свідоцтва про шлюб (а. с. 12)  та копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 35) підтверджено, що сторони у період з 9 серпня 1980 року по  13 вересня 2005  перебували у зареєстрованому шлюбі, а довідкою № 193, виданою Липовицькою сільською радою 10 січня 2006 року (а.с.23) -  що  за час перебування у шлюбі   проживали спільно.

 Виписками з по господарських книг по Липовицькій сільській раді за  період  1980- 2010 років підтверджено, що сторони, як сім»я проживали у житловому будинку належному позивачці, 1970 року побудови.

За позивачкою облікована земля. Довідкою №113, виданою Липовицькою сільською радою 01 лютого 2006 року (а.с. 29), підтверджено, що станом на 01 січня 2006 року за позивачкою згідно по господарських книг рахується 1,06 га земельної ділянки, а довідкою № 940, виданою Липовицькою сільською радою 15 вересня 2008 року (а.с. 27) -  що в урочищі Мечищів за позивачкою закріплена земельна ділянка в площею 0,40 га.

За ОСОБА_5   по 1979 рік числився житловий будинок 1918 року  побудови та земельна ділянка розміром 0.25 га. З 1986 року за нею облікований житловий будинок 1985 року побудови. Земля за господарством не облікована. (а.с. 122 - 130 ).

Копією заповіту, складеного 23 квітня 1987 року (а.с. 5), підтверджено, що спірний будинок ОСОБА_5 зповіла ОСОБА_4

    Копією свідоцтва про смерть (а.с. 6) підтверджено, що ОСОБА_5  померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Копією рішення Рожнятівського районного суду від 22 серпня 2006 року (а.с.101), підтверджено, що за відповідачем було визнано право власності на будинковолодіння, яке знаходиться в урочищі  Мечищів, 36  у селі Липовиця, як на спадщину після смерті ОСОБА_5 Копією ухвали Колегії суддів в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 січня 2007 року (а.с.102) - що вищевказане рішення скасоване, справа направлена на   новий судовий розгляд. Копією ухвали Рожнятівського районного суду від 13 лисопада 2007 року (а.с.105-106) підтверджено, що позов ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно залишений без розгляду.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що спірне будинковолодіння збудоване сторонами за час їхнього спільного перебування у шлюбі, а тому є їхньою спільною сумісною власністю та не належало бабі відповідача - ОСОБА_5 Тому остання, не будучи власником домоволодіння, не вправі була його заповідати відповідачу.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, є нікчемним і за заявою  заінтересованої особи може бути визнаний судом недійсним.

Висновком  головного архітектора  району (а.с.64-65) підтверджено, що спірне будинковолодіння збудоване без відповідної проектної документації, тобто будівництво є самовільним.

Рішенням Липовицької сільської ради від 13 жовтня 2009 року (а.с.136) підтверджено, що позивачці відмовлено  в оформленні права власності на спірне будинковолодіння, оскільки спір розглядається судом.

Відповідно до вимог закону, самочинне будівництво не підлягає поділу, а тому вимога позивачки про визнання за нею права власності на 1\2 частину вказаного домоволодіння є  безпідставною.

На підставі  ст. 41 Конституції України,   ст. ст. 15, 16, 376, 392, 393, 1218, 1223, 1257 ЦК України, ст.ст. 70, 72 СК України  керуючись ст. ст. 213 - 215, 218  ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

   Позов задовольнити частково.

Визнати заповіт, складений 23 квітня 1987 року ОСОБА_5 та посвідчений Липовицькою сільською радою в користь ОСОБА_4 недійсним.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд на протязі десяти днів з  часу його проголошення.  

    Суддя :