ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2009 року справа № 2-а-1740/09/2270/4
Хмельницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Ковальчук O.K. при секретарі Заблоцькому О.В.
за участю
представника позивача Варченко Н.А.
представника відповідача Дєдушкіна C.O.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву приватного виробничо-комерційного підприємства «Продснаб» до Хмельницької міськрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2008 року № 000595150/0/1427, від 16 вересня 2008 року № 000595150/1, від 24 жовтня 2008 року № 000595150/2/1670, від 19 грудня 2008 року № 000595150/3/2026
ВСТАНОВИВ:
ПВКП «Продснаб» звернулось в суд з позовною заявою до Хмельницької міськрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2008 року № 000595150/0/1427, від 16 вересня 2008 року № 000595150/1, від 24 жовтня 2008 року № 000595150/2/1670, від 19 грудня 2008 року № 000595150/3/2026, якими позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 24837, 10 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 19992.0 грн. та штрафними санкціями в сумі 4845, 10 грн., прийнятого на підставі акту № 1410/230/31269684 від 11.08.2008 року про результати виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2005 року по 31.03.2008 року.
Податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2008 року № 000595150/0/1427 оскаржене позивачем в адміністративному порядку і залишене без змін податковими повідомленнями рішеннями від 16 вересня 2008 року № 000595150/1. від 24 жовтня 2008 року № 000595150/2/1670, від 19 грудня 2008 року № 000595150/3/20.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на основі викладених в акті планової виїзної перевірки висновків відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток в сумі 19992.0 грн. у зв’язку з безпідставним віднесенням до валових витрат витрат в сумі 79968, 73 грн. на оплату маркетингових послуг відповідно до актів виконаних робіт фізичними особами-підприемцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4, не пов’язаних з господарською діяльністю позивача, а їх надання не підтверджене первинними документами.
На думку позивача, висновки відповідача суперечать вимогам пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»
Позивач вказує, що витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено особливий порядок податкового обліку. Так, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам та передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п.5.4 ст. 5 Закону. Відповідно до вказаного підпункту платник податку має право включити до валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником.
На думку позивача, ним правомірно включено до валових витрат витрати на оплату наданих фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 маркетингові послуги, виконання яких підтверджується первинними документами, оскільки ці витрати безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю позивача та відповідають визначенню втрат на маркетингові та рекламні послуги.
Виконання маркетингових послуг підтверджується договорами, не визнаними в судовому порядку недійсними, звітами про виконання маркетингових послуг та актами виконаних робіт.
Крім того, позивач вказує, що ДПА у Хмельницькій області порушені строки розгляду скарги позивача, визначені ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед сюжетами та державними цільовими фондами», а тому податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення законними у зв’язку з наведеним нижче.
Плановою виїзною перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат за 2007 рік в сумі 33868, 0 грн. та за 1-й квартал в сумі 46101, 0 грн., понесених у зв’язку з отриманням від приватних підприємців ОСОБА_3 і ОСОБА_4 маркетингових послуг, що не пов’язані з господарською діяльністю, відповідно до укладених з позивачем договорів від 01.01.2007 року та від 01.01.2008 року, виконання яких оформлялось щомісячними актами виконаних робіт та звітами про надані послуги.
Проте, на думку відповідача, умовами зазначених договорів не визначено порядок виконання підприємцями своїх обов’язків, не обумовлено вартість послуг в розрізі номенклатури, порядок відшкодування їх витрат та співвідношення із сумою винагороди, що має бути отримана за результатами виконання. В актах виконаних робіт не конкретизовано зміст та перелік наданих послуг, що не дає можливості підтвердити зв’язок зазначених послуг з господарською діяльністю підприємства.
В свідоцтвах про сплату єдиного податку приватних підприємців ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не зазначений вид діяльності, яка б відносилась до маркетингових послуг.
Тому, відповідач вважає, що витрати на оплату послуг приватних підприємців ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позивачем безпідставно віднесені до валових витрат, оскільки не належать до категорії маркетингових послуг.
Розгляд скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2008 року № 000595150/1 подовжений рішенням першого заступника ДПА у Хмельницькій області від 13.10.2008 року № 16486/7/25-036, копія якого надіслана позивачеві за юридичною адресою.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв’язку та сукупності, суд позовні вимоги необгрунтованими.
Судом встановлено, що позивач - приватне виробничо-комерційне підприємство «Продснаб» відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 241477 зареєстроване 12.12.2000 року Хмельницькою райдержадміністрацією. З 26 січня 2001 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Відповідно до довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; заготконтори по збиранню металобрухту та утилю; роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; загально будівельні організації; посередницькі послуги при купівлі-продажу товарів народного споживання; транспортно-експедиційні послуги та замовлення населення.
На підставі акту № 1410/230/31269684 від 11.08.2008 року про результати виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2005 року по 31.03.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2008 року № 000595150/0/1427, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 24837, 10 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 19992, 0 грн. та штрафними санкціями в сумі 4845, 10 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2008 року № 000595150/0/1427 оскаржене позивачем в адміністративному порядку і залишене без змін податковими повідомленнями рішеннями від 16 вересня 2008 року № 000595150/1, від 24 жовтня 2008 року № 000595150/2/1670, від 19 грудня 2008 року № 000595150/3/20.
Розглядаючи повторну скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2008 року № 000595150/0/1427, ДПА у Хмельницькій області рішення від 13.10.20008 року № 16486/10/25-036 продовжений строк розгляду скарги до 23 листопада 2008 року. Рішення, надіслане позивачеві за юридичною адресою, вказаною в Свідоцтві про державну реєстрацію, повернулось відправнику, інша адреса місцезнаходження позивача ДПА у Хмельницькій області не була відома. Позивачем також не доведений факт обізнаності ДПА у Хмельницькій області щодо фактичної адреси перебування позивача
Оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті планової виїзної перевірки висновках відповідача щодо включення до валових витрат витрат на оплату маркетингових послуг, наданих приватними підприємцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4. не підтверджених первинними документами, та не пов’язаних з господарською діяльністю позивача.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4 договору від 1 січня 2007 року, остання зобов’язалась надати позивачеві маркетингові послуги та виконувати роботи, передбачені даним договором (п. 1.1. договору). За змістом п.2.1 договору виконавець зобов’язаний надати замовнику (позивачеві) такі види послуг:
2.1.1 можливість та перспективи ведення торгових операцій;
1. 2.1.2 визначення діючих та потенційних конкурентів, наявність збутової мережі та умов роботи з клієнтами;
2. 2.1.3 відомості про потенційних покупців, можливість, доцільність та ефективність умов співпраці з ними;
3. 2.1.4 супровід при необхідності вантажу в дорозі, контроль та оформленням всіх документів на вантаж, згідно чинному законодавству в пунктах призначення;
1. 2.1.5 реалізація товарів замовника, отриманих внаслідок товарно-обмінних операцій;
2.1.6 розробка, заключения та контроль за виконанням умов купівлі-продажу на користь замовника. Замовник зобов’язався приймати від виконавця результати роботи я к в усній та і в письмовій формі та оплачувати їх (п.п. 2.2.2 - 2.2.3 договору). Одночасно сторони домовились, що замовник здійснює розрахунки за виконані послуги та роботи шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, оплачує готівкою або обмінними операціями, на підставі акта виконаних робіт (п.п. 3.1 - 3.2 договору).
Договори про надання маркетингових послуг аналогічного змісту, були укладені позивачем з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 1 січня 2008 року на термін до 31.12.2008 року.
На підтвердження виконання зазначених договорів про надання маркетингових послуг позивач надав суду акти виконаних робіт, звіти про виконані роботи, видаткові та податкові накладні.
Досліджені судом договори про надання маркетингових послу і звіти про виконання робіт свідчать про те. що замовляючи маркетингові послуги, позивач в жодному з договорів про надання цих послуг не обговорював з контрагентами їх вартість, що суперечить самій суті підприємництва, визначеній в ст. 42 Господарського кодексу України.
За змістом ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Частиною 3 вказаної норми встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Підписавши договори без зазначення вартості маркетингових послуг, позивач фактично погодився на будь-яку вартість цих послуг.
Разом з тим, договори про надання маркетингових послуг не містять жодної інформації стосовно досягнення домовленості між сторонами договору щодо способу передачі результатів послуг від виконавця до замовника, а звіти про надання послуг та акти виконаних робіт не дають змоги встановити зміст наданих послуг.
Надані в судовому засіданні пояснення представника позивача щодо змісту наданих ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 маркетингових послуг суперечать змісту наданих ними документів.
Дослідивши акти приймання виконаних робіт, звіти про виконані роботи, суд вважає, що жоден з них не відповідає вимогам до первинного документу, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про зміст маркетингових послуг. Надані представником позивача звіти містять лише перелік накладних та назви юридичних осіб, а акти виконаних робіт вказують лише на вартість виконаних робіт без будь-якого відображення змісту виконаних робіт (наданих послуг).
Надані позивачем видаткові накладні та податкові накладні на передачу товару ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 суд також не вважає належними доказами ані надання маркетингових послуг ані оплати цих послуг.
Отже, суд вважає, що досліджені в судовому засіданні матеріали не є достатніми доказами реального характеру господарських операцій з надання маркетингових послуг відповідно до договорів між позивачем та ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3.
Відповідно до пункту 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу(валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).
Згідно з частиною четвертою пп.5.3.9. п.5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 5.4.4. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються таким платником податків, віднесені до валових витрат подвійного призначення.
Отже, витрати на оплату маркетингових послуги відображаються у складі валових витрат у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи.
Перевіркою встановлено, та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами (актом виїзної планової перевірки, договорами купівлі продажу, видатковими та податковими накладними), що основним видом діяльності позивача є торгівля харчовими ароматизаторами, виробником та постачальником яких є ТОВ «Комбінат хіміко-харчової ароматики», Росія, м. Сант-Петербур г. Основними покупцями цієї продукції у позивача є ТОВ «Дніпропетровський вуглекислий завод» М. Дніпропетровськ, ТОВ Ренесанс Кепітал Інвест», ТОВ «Компанія Лев» М. Дніпропетровськ, ВАТ «Здолбунівський завод продтоварів».м. Здолбунів, АВТК ВТ «Рівненська кондитерська фабрика» м. Рівне, СгВП ЗАТ «Букованапродукт», с. Кам’яна Чернівецької області, ЗАТ Хмельницька фабрика «Кондфіл», ВАТ «Тера». М. Тернопіль. Всі надані позивачем договори купівлі-продажу з зазначеними контрагентами укладені або 1 січня 2007 року або 1 січня 2008 року та виконувались на протязі року.
Отже, як свідчать матеріали справи, терміни укладення договорів про надання маркетингових послуг з ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_3 та договорів купівлі-продажу товару співпадають - 1 січня 2007р. та 1 січня 2008 року.
З урахуванням віддаленості контрагентів-покупців від позивача та ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_3, термінів укладення договорів купівлі продажу та договорів про надання маркетингових послуг суд вважає що укладання договорів про надання маркетингових послуг з ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_3 щодо проведення передпродажних заходів з продажу товару, який уже є предметом купівлі- продажу є економічно недоцільним.
Про відсутність економічної доцільності укладення договору про здійснення передпродажних заходів (надання маркетингових послуг) свідчать також звіти про надані послуги, складені ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_3і, в яких вказані не укладені договори, а податкові накладні, які підтверджують поставку товару на виконання укладених раніше договорів купівлі-продажу. Суть маркетингових послуг - це визначення перспектив ведення торгових операцій та визначення потенційних покупців, а не виконання уже укладених договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ст. ст. 11. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що досліджені в судовому засіданні докази в сукупності з відсутністю доказів щодо реального характеру здійснення господарських операцій з надання маркетингових послуг та їх зв’язку з господарською діяльністю позивача підтверджують правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2008 року № 000595150/0/1427, від 16 вересня 2008 року № 000595150/1, від 24 жовтня 2008 року № 000595150/2/1670, від 19 грудня 2008 року № 000595150/3/2026, а отже позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.
Керуючись Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 11. ст. 99, 100, 158 - 163. 167, 186, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву приватного виробничо-комерційного підприємства «Продснаб» до Хмельницької міськрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2008 року № 000595150/0/1427, від 16 вересня 2008 року № 000595150/1, від 24 жовтня 2008 року № 000595150/2/1670, від 19 грудня 2008 року № 000595150/3/2026 залишити без задоволення
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.