КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-413/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

3 вересня 2010 року                                 м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області

у складі:         головуючої -  судді             Негоди О.М.

при секретарі                 Пугач І.О.

за участю:           представника позивача             ОСОБА_1

представника позивача - адвоката     ОСОБА_2        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_3  до  ОСОБА_4  про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2010 року ОСОБА_1, що діє за довіреністю фізичної особи, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, мотивуючи вимоги тим, що дочка після досягнення повноліття продовжує навчатися, у зв’язку з чим потребує допомоги, а відповідач, який є її батьком, у добровільному порядку будь-якої допомоги дитині не надає.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 підтримали уточнені позовні вимоги, на обґрунтування яких послалися на обставини та факти, викладені у заяві, та зазначили, що ОСОБА_3, яка є інвалідом з дитинства,  навчається на денному відділенні 4-го курсу державного вищого навчального закладу - Київського коледжу легкої промисловості, отримує стипендію у сумі 700 грн., пенсію по інвалідності - 600 грн. У зв’язку з навчанням на денному відділенні вона не має можливості працювати. Мати ОСОБА_1, яка є пенсіонеркою за віком і не працює, мешкає у іншому місті, не може надавати їй постійну матеріальну допомогу. Щомісячно позивачка сплачує по 200 грн. за проживання в гуртожитку в м. Києві, витрачає приблизно 600 грн. на канцелярські товари: ватман, кальку, загальні зошити, папір, послуги по ксерокопії та тканини, нитки, фурнітуру й додаткові матеріали, які вона використовує під час проходження виробничої практики. Оскільки вона є інвалідом по слуху, витрати на обслуговування та ремонт слухового апарату, який необхідно проводити 1 раз на 2 місяці, складають 276 грн.     Крім того, їй потрібні гроші на харчі, одяг, взуття. Відповідач, якого було позбавлено батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3, з ціллю ухилення від сплати аліментів звільнився з постійного місця роботи за власним бажанням, у добровільному порядку матеріальної допомоги дочці не надає, хоча має можливість, оскільки не є інвалідом та працює без офіційного оформлення.

На підставі наведеного просять стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх його доходів, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму дитини, та понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що він у жовтні 2009 року звільнився з підприємства за власним бажанням. На даний час постійного місця роботи не має, за працевлаштуванням до Центру зайнятості не звертався, бо працює у приватних осіб, підприємницькою діяльністю не займається. Він хворіє, але інвалідом не визнаний, аліменти нікому не сплачує, на утриманні непрацездатних осіб не має.

Вислухавши пояснення сторін представників позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених вимог (ст.11 ЦПК України), суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син, продовжують навчання й у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у випадку припинення навчання.

Пленум Верховного Суду України у п.20 постанови від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз’яснив, що обов’язок батьків  утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який  перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1, шлюб між якими розірвано у 1993 році.

Рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 20 березня 2005 року ОСОБА_4 було позбавлено батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що ОСОБА_3 з 1 вересня 2007 року навчається на денному відділенні державного вищого навчального закладу - Київського коледжу легкої промисловості, передбачуваний термін навчання до 30 червня 2011 року, отримує стипендію у розмірі 736,80 грн., на повному державному забезпеченні не знаходиться, за проживання у гуртожитку в м. Києві щомісячно сплачує по 200 грн. Під час проходження конструкторської практики несе витрати на придбання тканини та фурнітури та за використання технічного обладнання.

Позивачка ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства третьої групи, отримує пенсію у розмірі 630 грн.

 Мати ОСОБА_1 проживає у м. Макіївка, вона є пенсіонеркою за віком, не працює, отримує пенсію у розмірі 695 грн.

ОСОБА_1 працює без офіційного працевлаштування, на його утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб немає.

Вказані обставини визнані відповідачем у судовому засіданні. Відповідно до вимог, передбачених п.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню не підлягають.

Проаналізувавши зазначені обставини, суд дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_3 у зв’язку з навчанням потребує матеріальної допомоги.

ОСОБА_4 проживає один у приватному будинку АДРЕСА_1, який зареєстрований на праві власності за його померлими батьками, що підтверджується довідкою КП “БТІ м. Макіївки від 21.06.2010 року.

З інформації, наданої ВП “Маквуглереммаш” ДП “Макіїввугілля”, та трудової книжки ОСОБА_4 вбачається, що відповідач, який працював монтажником санітарно-технічного обладнання, звільнений з підприємства 16.10.2009 року за власним бажанням.

За даними паспорту ОСОБА_4, 1962 року народження, працездатний за віком, на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Макіївки  не перебуває, пенсію не отримує.

Як убачається з інформації, наданої міською лікарнею № 2 м. Макіївки, ОСОБА_4 з 24 лютого 2009 року за медичною допомогою до лікарні не звертався. 29.06.2010 року за ухвалою суду він вперше пройшов огляд в міжрайонній МСЕК № 2 м. Макіївки, інвалідом не визнаний, є працездатним з деякими обмеженнями по праці, як особа, що страждає туговухістю 3 ступеню.

Згідно довідки Макіївського центу зайнятості ОСОБА_4 на обліку як безробітний не перебуває.

Оцінивши представлені сторонами в силу ст.60 ЦПК України докази, суд вважає, що ОСОБА_4 у відношенні повнолітньої доньки, яка продовжує навчатися, і у зв’язку з чим потребує допомоги, не виконує передбачені сімейним законодавством батьківські обов'язки, ухиляється від постійної участі в її утриманні в грошовій чи якій-небудь іншій формі, хоча має можливість надавати матеріальну допомогу, тому позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення аліментів визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дітей у твердій грошовій сумі й(або) у частині від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

    Беручи до уваги викладені обставини, з огляду на сімейне й майнове положення відповідача, який не має офіційного місця роботи, його стан здоров’я, суд встановлює на утримання ОСОБА_3 на час її навчання аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня звернення позивачки до суду, але не більше ніж до досягнення нею 23 літнього віку.

Позивачка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла 18 років, тому положення ст.182 СК України, яка встановлює мінімальний розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини - 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на неї не розповсюджується.

Позивачкою були заявлені вимоги про стягнення понесених судових витрат на надання правової допомоги в сумі 1000 грн., які документально підтверджені.

Відповідно до положень ст.ст.79, 84, 86 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи, до яких відносяться витрати на інформаційно-технічне забезпечення, правову допомогу, явку до суду, проведення судових експертиз.

Правову допомогу позивачу надавала адвокат ОСОБА_2, яка приймала участь у справі як фахівець у галузі права, що за законом має право на надання правової допомоги.

Частиною 2 ст.84 ЦПК передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно приписів ч.2 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" цивільного процесуального кодексу України до набрання чинності відповідним законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду цивільних справ визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р. № 590, встановлено, що витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалене судове рішення у цивільній справі, не можуть перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Законами України про державний бюджет на 2010 роки встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2010 рік: з 1 січня - 869 грн., з 1 квітня - 884 грн., з 1 липня - 888 грн., з 1 жовтня - 907 грн. на місяць.

Згідно даних журналів судового засідання правова допомога позивачам у судових засіданнях надавалась у  2010 році: травень – 6 хвилин, червень – 5 хвилин, серпень – 11 хвилин, вересень – 60 хвилин.

Таким чином, розмір компенсації за надану у судових засіданнях правову допомогу, виходячи з 40% розміру мінімальної заробітної плати на годину роботи на відповідний період складає – 485,15 грн.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України у зв’язку зі звільненням позивачки від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 51 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову, суд приймає до уваги причини, з яких позивач звернувся до суду, враховує матеріальне і сімейне становище сторін, тому відповідно до ст.81 ЦПК України, вважає за необхідне вказані судові витрати у розмірі 120 гривень стягнути з відповідача, позивачку від сплати цих судових витрат звільнити.

         На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 130, 212, 213, 214, 215, 88 ЦПК України, статтями 180-183, 199, 200 Сімейного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_4, 1962 року народження, уродженця  м. Макіївки Донецької області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, на її утримання щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), починаючи з 15 лютого 2010 року на протязі часу навчання ОСОБА_3,  але не більше ніж до досягнення нею   23 років.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у сумі 485,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

ОСОБА_3 від сплати судових витрат звільнити.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається а пеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки  протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя