Справа  № 2-306/10

від 11.08.2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 вересня  2010 року   Старовижівський   районний  суд  Волинської  області  в  складі :   головуючого   судді  - Самрука Ф.В.

при  секретарі -  Савчук С.І.

за  участю: позивача – ОСОБА_1

        представника  відповідача –  Максимук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Стара Вижівка справу за позовом   ОСОБА_1  до управління пенсійного фонду України у Старовижівському районі Волинської області про зобов’язання провести нарахування недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни

В С Т А Н О В И В :

позивач  посилається, що  являється дитиною війни, але відповідач безпідставно не виплачує їй щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у 2007-2009 роках. Тому вона звернулась в суд з позовом до управління пенсійного фонду України у Старовижівському районі (надалі управління ПФ) про виплату їй пенсії з 11 серпня 2007 року по даний час з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  позов підтримала  і просила суд зобов’язати відповідача провести їй нарахування і виплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 11 серпня 2007  року по день прийняття рішення судом 16 вересня 2010р . з підстав, зазначених в позовній заяві.

    Представник відповідача Максимук О.М. позову не визнала і пояснила суду, що позивачу з 2008 року виплачується підвищення  до пенсії як дитині війни в межах виділених асигнувань відповідно до постанови КМУ від 28.05.08р. №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Цей розмір підвищення до пенсії менше 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але іншого підвищення управління ПФ провести не може в зв’язку з відсутністю коштів і підстав.

    Заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

    В силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і являється дитиною війни, отримує пенсію по віку, що підтверджується копіями її паспорта та пенсійного посвідчення і ці обставини відповідач не заперечує.

    Також встановлено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» позивач з 01.01.08р. отримує пенсію у підвищених розмірах, а саме: з 01.01 – на 47грн., з 01.04 – на 48,1грн., з 01.07 – на 48,2грн., з 01.10 – 49,8грн. Але це підвищення значно менше від  встановленого законом України «Про соціальний захист дітей війни», а тому суд вважає, що вказана постанова уряду прийнята з порушенням ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено наданою статтею 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» соціальну гарантію. Але 9 липня 2007 року окремі положення ЗУ» Про державний бюджет України на 2007 рік» рішенням Конституційного Суду України №6–рп визнано неконституційними і тим самим відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка тривала до 31 грудня 2007 року. В зв’язку з цим позовні вимоги ОСОБА_1  за період з 11 серпня 2007  року по 31 грудня 2007 року підлягають до задоволення.

    Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому з 22.05.2008 року дію статті 6 цього закону відновлено. Тому починаючи з 22 травня 2008 року і до дати прийняття рішення у справі 16 вересня 2010  року позовні вимоги ОСОБА_1  також підлягають задоволенню, оскільки з 22.05.08р. року дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відновлена і не зупинялась.

    Відмова у задоволенні позову за періоди до 11.08.07р . та з 01.01.08р. до 22.05.08р. у межах цих років є обґрунтованою, оскільки відповідач керувався чинними на той час положеннями законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік та про  внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, а тому його дії є правомірними.

    Таким чином, позов  підлягає до часткового задоволення.

    Відповідно до  п.34 ч.1 ст.4 декрету КМУ «Про державне мито» від сплати державного мита звільняється Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України,

Ст. ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,

рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та

від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, суд,

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити частково.

        Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Старовижівському районі Волинської області нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 11 серпня 2007  року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 16 вересня 2010  року із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.    

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

      СУДДЯ                                                                                   Ф.В.САМРУК