ц
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 2а-14511/09/0470
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О.В.
при секретарі с/з Манько К.А.
за участю представників:
від позивача Белиби А.С., Мануйленко Л.В., Новгородова О.О., Афанасьевої В.О.
від відповідача Крохмаля С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а-14511/09/0470
за позовом Державного підприємства Конструкторське бюро Південнеім. М.К. Янгеля
до відповідача Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області
про визнання вимог недійсними,-
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство Конструкторське бюро Південнеім. М.К. Янгелязвернулося до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про визнання недійсними п.2, п.4, п.5, п.6, п.7, п.8, п.9, п.10, п.11 вимог про усунення порушень, виявлених ревізієювід 18.06.2009р. № 05-05-15/4967, з моменту їх прийняття.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на адресу позивача було направлено письмову вимогу Про усунення порушень, виявлених ревізієювід 18.06.2009р. №05-05-15/4967. Дані вимоги були висунуті відповідачем у зв'язку з тим, що проведеною ревізією фінансово-господарської ДП Конструкторське бюро Південнеім.М.К. Янгеляза період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008р. встановлено ряд порушень законодавства з фінансових питань, що викладені в акті ревізії від 05.05.2009р. № 05-21/28. Проте встановленні порушення фінансово-господарської діяльності позивача ґрунтуються на необґрунтованих висновках зроблених КРУ під час здійснення ревізії. Таким чином, висунення вимог було здійснено неправомірно, всупереч нормам діючого законодавства.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення та зазначив, що вимогу КРУ викладені в листі від 18.06.2009р. №05-05-15/4967 були винесені обґрунтовано на підставі ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача де були чітко та повно встановлені порушення допущенні позивачем, під час здійснення ним фінансово-господарської діяльності.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 23.03.2009р. по 05.05.2009р. відповідно до плану роботи контрольного - ревізійного управління в Дніпропетровській області на І квартал 2009р. було проведено ревізію фінансово -господарської діяльності Державного підприємства Конструкторське бюро Південнеім. М.К.Янгеляза період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. В результаті перевірки був складений акт Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Конструкторське бюро Південнеім. М.К.Янгеляза період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р.від 05.05.2009р. № 05-21/28 за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р., в якому зазначені відповідні зауваження, щодо діяльності підприємства.
У зв’язку з незгодою з даним актом позивач листом від 22.05.2009р. №7/3242 звернувся в адміністративному порядку з письмовими розбіжностями до акту № 05-21/28 від 05.05.2009р. за результатами звернення ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Конструкторське бюро Південнеім. М.К.Янгеляза період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008р.на ім'я начальника КРУ у Дніпропетровській області.
В результаті розгляду розбіжностей КРУ у Дніпропетровській області було направлено на адресу позивача письмову вимогу Про усунення порушень, виявлених ревізієювід 18.06.2009р. № 05-05-15/4967.
На думку суду пункти 4, 5, 6 - в частині відшкодування витрат земельного податку під будівлі, які належать фізичним особам, п.п. 7,8,9,10 письмової вимоги від 18.06.2009р. № 05-05-15/4967 підлягають скасуванню, а пункти 2, 6 –в другій частині, та п.11 є обґрунтованими та винесеними у відповідності до норм законодавства з огляду на наступне:
Так у пункті 2 вимог зазначено: забезпечити відшкодування витрат проведених всупереч законодавству, пов'язаних з наданням благодійної та безповоротної фінансової допомоги, представницьких витрат, оплатою консультаційних, інформаційних та юридичних послуг протягом II півріччя 2007 року - 2008 рік на загальну суму 453197,51 грн., які не були затвердженні фінансовими планами на 2007 —2008 роки, у тому числі за рахунок винних осіб шляхом подання цивільних позовів до суду.
На думку позивача дана вимоги є неправомірною, оскільки на виконання наказів Національного космічного агентства України Про подання фінансової звітності за 2007р. і 2008 р. за № 15 від 21.01.2008 р. та за № 18 від 22.01.2009 р.позивач складав та надавав інформацію про виконання показників фінансового плану в цілому за рік, та окремо по всіх розділах і показниках із зазначенням причин, що призвели до невиконання запланованих показників за рік, а також значних відхилень фактичних показників від запланованих, в тому числі й перевиконання за встановленою формою. Відповідач визнав, що витрати підприємства перевищують ліміт встановлений Постановою КМУ № 1673 від 29.11.2006р. Про стан фінансово - бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за виконанням державного майна і фінансових ресурсів, але неуважно дослідив прибуток по цим витратам, тобто понесені додаткові витрати дали змогу перевиконання фінансового плану підприємства, чого не зазначено в акті та вимогах відповідача, а саме :у 2007 році із запланованих доходів 471835 тис. грн., було отримано 608176 тис. грн., Так понесені витрати привели до збільшеного чистого прибутку, який за 2007 рік склав у сумі 14250тис. грн., у 2008 році із запланованих доходів 434007 тис. грн. - отримано 740500 тис. грн. Таким чином, непередбачені витрати принесли прибуток в Державний бюджет України та підприємству у 2007р., а отже зазначені витрати у сумі 453197,51грн. не є порушенням чинного законодавства України.
Суд не погоджується з даним твердженням позивача, оскільки відповідно до п.4 "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом МФУ від 31.03.1999р., № 87, прибуток це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Позивачем незважаючи на затверджений фінпланом на II півріччя 2007р. рівень витрат на консультаційні, інформаційні та юридичні послуги у розмірі 70 000 грн., фактично таких витрат було здійснено на 377 000 грн., тобто перевищення витрат склало 307 000 грн., що є порушенням п. 1 ст. 75 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436, в частині невиконання річного та з поквартальною розбивкою фінансового плану, та п.13 постанови КМУ від 29.11.2006 р.№ 1673 Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів, в частині перевищення обмежень витрат, визначених цим пунктом.
При відсутності затверджених фінпланами на 2007-2008р.р. витрат на надання благодійної допомоги, представницькі цілі та при наявності збитку у 2008р., підприємством за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р. надано благодійної допомоги на загальну суму 125378,70 грн. та здійснено представницькі витрати на суму 20818,81 грн., чим було порушено вимоги п.1 ст.75 ГКУ, в частині проведення витрат на надання благодійної допомоги, які не затверджені у фінансових планах. Отже, даний пункт вимог КРУ є таким, що ґрунтується на вимогах закону.
У пункті 4 вимог зазначено - в ідшкодувати зайво нараховані та виплачену заробітну плату працівникам підприємства у загальній сумі 56490,75 грн., за рахунок винних осіб, та зменшити розрахунки з державними цільовими фондами на суму 23905,09 грн.
Так, при винесенні даного пункту вимог відповідач зазначив, що п.4.8 Колективного договору ДП КБ Південневизначено, що ...у залежності від особистого внеску, встановлювати молодим працівникам надбавки Генерального конструктора - Генерального директора із ФОП до 50% від встановленого окладу упродовж 5 років по закінченні ВУЗів, середніх спеціальних учбових закладів і ПТУ, за результатами атестації встановлювати строком до 7 років надбавки до 30%. Проте, встановлено виплату надбавки молодим спеціалістам, які знаходилися у відпустках або на лікарняному, по підрозділу (КБ 2) фіксованими сумами, які перевищують розмір надбавки - 50% від встановленого окладу, визначений у п.4.8 Колективного договору.
З даним висновком КРУ неможна погодитися, оскільки надбавки молодим фахівцям виплачуються на підставі п. 4.8. Колективного договору ДП Конструкторське Бюро Південнеім. М.К.Янгеля, та наказу по підприємству від 19.02.2007р. № 314, а також на підставі їх термінових трудових договорів.
Надбавки встановлюються керівниками підрозділів із додаткового фонду заробітної плати Генерального конструктора - Генерального директора підприємства залежно від особистого внеску молодого фахівця в роботу з тематики підрозділу, який не визначається фактично відпрацьованим часом. Наказ № 314 від 19.02.2007 р. передбачає виплату щомісячних надбавок молодим фахівцям з метою їх адаптації і закріплення на підприємстві. У Колективному договорі позивача приведений механізм розрахунку надбавок молодим фахівцям залежно від стажу і віку, для розрахунку якого береться встановлений фіксований оклад. У Колективному договорі не обумовлено, що надбавка молодим фахівцям виплачується за фактично відпрацьований час. На підприємстві розроблено і затверджено Положення про матеріальне стимулювання молодих працівників підприємства. Пунктом 4.4. Колективного договору підприємства надбавки за виконання особливо важливих робіт, які виплачуються працівникам підприємства на підставі Тимчасового положення про формування собівартості власних робіт підрозділів, утворення і використання фонду оплати праці, максимальними розмірами не обмежуються і виплачуються під час надходження фінансових коштів по контрактах і договорах без урахування фактично відпрацьованого часу в поточному місяці. Пункт 4.8. КД на відміну від пункту 4.4. надбавки молодим працівникам обмежує в розмірах для розрахунку додаткового фонду заробітної плати ГК-ГД кожному підрозділу залежно від сумарного окладного фонду молодих працівників на підставі поданих списків начальниками підрозділів у відділ праці і заробітної плати, узгоджених з відділом кадрів. Щомісячно керівники підрозділів визначають суму надбавок молодим фахівцям, надбавка яких не повинна перевищувати встановлений рівень в процентному відношенні від фіксованого окладу, обумовлений в п.4.8 КД. Відповідно до ст.97 Кодексу законів про працю України ...розміри надбавок, доплат, премій, винагород і інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральними і галузевими (регіональними) угодами. Даний механізм розрахунку і нарахування надбавок встановлений на підприємстві за узгодженням зі всіма зацікавленими сторонами, і не суперечить нормативно-правовим актам України. Приведене відповідачем в акті Положення про оплату праці робітниківне має ніякого відношення до п. 4.8. колективного договору - до надбавок молодих фахівців. В даному випадку позивачем не було порушено зміст вказаних норм.
-Пункт 5 вимог КРУ - забезпечити стягнення з ПП ОСОБА_10 орендної плати у сумі 23824,66 грн., з якої перерахувати до державного бюджету 13574,4 грн. за кодом доходів 22080300 Плата за оренду іншого державного майна, та до цього фонду, утвореного міською радою за експлуатацію платної автостоянки у сумі 757,01 грн. Прийняти відповідні заходи щодо відшкодування приватним підприємством ОСОБА_10 витрат за використану автостоянкою електроенергію у сумі 2688,59 грн.
Як зазначено відповідачем, відповідно до рішення сесії ІV скликання Дніпропетровської міської ради від 01.03.2006р. № 256/34, на баланс ДП КБ Південнебуло передано в оренду земельну ділянку строком на 5 років площею 0,2269 га для фактичного розміщення автостоянки за адресою вул. Савкіна, 8А. Між ДП КБ Південне(Сторона 1) та приватним підприємцем ОСОБА_10 (Сторона 2) укладено договір експлуатації автостоянки від 01.07.2007 № 15/1 п., який встановлює передання приватному підприємцю ОСОБА_10 у строкове платне користування майно автостоянки (асфальтоване покриття, сторожка, металеві та залізобетонні огорожі, ворота) для здійснення підприємницької діяльності, що фактично є орендою.
Таким чином, вказаний договір експлуатації фактично є договором оренди державного майна. Розрахунок по оплаті автостоянки здійснюється відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786. Тому мають місце: порушення п. 17 Методики №786 щодо неперерахування до державного бюджету 70 відсотків орендної плати.
Дані висновки відповідача є помилковими, оскільки з метою передачі автостоянки в експлуатацію, керівництво позивача звернулося до робітника ДП КБ ПівденнеОСОБА_10 (який працював на підприємстві з 1960 року і на той час вже був пенсіонером) для оформлення патенту приватного підприємця та виконання функції керівника експлуатації автостоянки. Був складений договір експлуатації автостоянки від 01.07.2007р. №15/1п і укладений між Управлінням виробничо - технічної комплектації (надалі - УВТК) та приватним підприємцем ОСОБА_10
В акті КРУ зазначено, що приватному підприємцю ОСОБА_10 було передано майно. Проте в дійсності майно не було передано, оскільки майно ОСОБА_10 не одержував, так як в його обов'язки входило лише експлуатація автостоянки згідно свідоцтва про реєстрацію Серія П. Отже договірні відносини між УВТК та приватним підприємцем ОСОБА_10 не є предметом оренди. Основою для нарахування вартості його послуг була сума прибутку одержаного в результаті експлуатації автостоянки, що підтверджено щомісячними взаєморозрахунками між сторонами. Розрахунок оплати за кожний місяць експлуатації був здійснений на умовних даних, запозичених в розрахунках орендної плати і не відповідає даним по оренді згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.2095р. № 786. Окрім того, вартість парковочного місця на автостоянці визначається УВТК, а не ПП ОСОБА_10, що є доказом не орендних правовідносин між сторонами.
-Пункт 6 вимог КРУ: прийняти відповідні заходи щодо відшкодування, у тому числі за рахунок винних осіб витрати земельного податку під будівлі, які належать фізичній особі у сумі 63 379,51 грн. Даний висновок ґрунтується на тому, що відповідно до п.1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. При укладанні договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості позивачу необхідно було передбачити обов'язок покупця щодо відшкодування сплати податку на землю до моменту переоформлення ним відповідних правовстановлюючих документів на користування земельними ділянками. Таким чином, позивачем сплачено земельний податок у сумі 63379,51 грн. за земельні ділянки під будівлями (до оформлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою) право власності яких належить іншим особам, що призвело до завищення витрат виробничої собівартості.
Суд не погоджується з даним твердженням, оскільки у період з 2006р. по 2007р. позивачем було продано будівлю: 1) Магазину Меблі(вул. Савкіна, 6-А загальною площею 0,1177 га.), пункт побутового обслуговування (пров. Людмили Сталь, 5 загальною площею 0,0341 га), магазин Меблі (вул. Савкіна, 6-А загальною площею 0,2138 га).
Відповідно до ст. 13 Закону України Про оплату за землювід 03.07.1992р. №2535-ХІІ підставою для нарахування земельного податку є дані Державного Земельного кадастру. Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. До оформлення правовстановлюючих документів на землю попередній власник земельної ділянки або землекористувач сплачує земельний податок або орендну плату за землю, якщо інше на обумовлено в договорі купівлі - продажу побудови. Відповідно до п.3 ст.126 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Доти, поки не будуть внесені зміни в земельний кадастр підприємство зобов'язано сплачувати податок на землю.
Крім того, начальник бюро відділу головного архітектора підприємства ОСОБА_13 під час перевірки пояснила ревізорам, що рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 21.05.2007р. № 163/32 та № 166/32 було зупинено право постійного користувача земельними ділянками (вул. Савкіна, 6-А, пров. Людмили Сталь, 5), які продані у 2006-2007 р.р., а по земельній ділянці по вул. Савкіна 8, направлені листи до міського голови, до голови обласної ради, до Регіонального відділення Фонду державного майна щодо виключення з земельного кадастру ділянок, на яких розташоване продане майно. Отже, позивач не може в односторонньому порядку змінити умови договору і поки не будуть внесені зміни до земельного кадастру, позивач зобов'язаний сплачувати податок на землю.
-Пунктом 6 вимог КРУ в частині прийняття відповідних заходів щодо відшкодування, у тому числі за рахунок винних осіб витрат на перевезення багажу на загальну суму 19193,37 грн. то суд вважає, що в цій частині вимоги КРУ є обґрунтованими, оскільки пункт 6 постанови КМУ від 23.04.1999р. №663 Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордонта п.1.4 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59, передбачено відшкодування витрат на проїзд (включаючи перевезення вантажу) до місця відрядження й назад, а також по місцю відрядження. Тобто, згідно з цими пунктами, витрати на послуги камер схову не відносяться до витрат на перевезення вантажу. Це також підтверджено роз'ясненнями Міністерства фінансів України від 17.08.2005р. №31-03173-07/8/17365, де вказано, що квитанції камери схову до вантажних квитанцій не відносяться. При цьому зазначено, що витрати на користування камерами схову з дозволу власника підприємства, можуть бути відшкодовані за рахунок прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету. Такі витрати повинні передбачатися у фінансовому плані підприємства та окремими наказами, що не підтверджено вказаними документами на підприємстві. Затвердження керівником авансового звіту підтверджує витрати, які здійснені працівником, проте це не повинно суперечити законодавчим та нормативним документам щодо їх відшкодування. Таким чином, в порушення п.6 Постанови № 663 та п.1.4 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59, позивачем за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 відшкодовано працівникам витрати за користування камерами схову у сумі 19193,37 грн. і віднесено по бухгалтерському обліку на інші витрати операційної діяльності, чим завищено витрати на вказану суму.
-Пункт 7 вимог - стосовно прийняття заходів щодо відшкодування понадлімітних витрат мобільного зв'язку на суму 7823,8 грн., є неправомірними, оскільки оплата послуг мобільного телефонного зв'язку за рахунок коштів підприємства здійснюється відповідно до наказу Генерального конструктора №2460 від 26.12.2007р. Зазначеним наказом затверджуються умови користування мобільним зв'язком, установлюється перелік посадових осіб, яким дозволено у зв'язку з виробничою необхідністю користування мобільним зв'язком, а також встановлюються щомісячні ліміти. Порядок збільшення лімітів здійснюється запитом (службові записки) посадової особи, що користується мобільним зв'язком, на ім'я керівника підприємства або його заступника з фінансових питань. Після одержання дозволу керівника на збільшення ліміту здійснюється додаткова оплата за користування мобільним зв'язком.
Як підтверджено доказами всі понадлімітні розмови були оформленні у встановленому порядку з дозволу керівника підприємства згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94 Про оподаткування прибутку підприємств, та Положення (стандарту) Бухгалтерського Обліку №16 Витрати, витрати на зв'язок відносяться до адміністративних витрат, які направленні на обслуговування та управління підприємством . Тому висновок про завищення адміністративних витрат, які призвели до збільшення збитків за 2008 рік на суму 7823,8 грн. є необгрунтованим.
-Пункт 8 вимог КРУ - списати з активів підприємства дебіторську заборгованість по якій існує впевненість про її неповернення боржником та за якою минув строк позовної давності на суму 564513,98 грн. згідно п. 5. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237.
На думку суду дана вимога не відповідає нормам закону, оскільки на час перевірки на балансі підприємства обліковувалася заборгованість замовника АК агропромислового банку Українапо бухгалтерському рахунку 36 Розрахунки з покупцями та замовниками у сумі 564513.98 грн. та на бухгалтерському рахунку 23 Виробництво у сумі 215520,00 грн.
Відповідачем в акті перевірки зазначено порушення по невчасному списанню цієї дебіторської заборгованосте тому, що вона мала бути списана у IV кварталі 2008 року. Ця заборгованість не списувалася з балансу підприємства у IV кварталі 2008 року (збитки підприємства у розмірі 780033,98) тому, що маючи дозвіл АКБ Українана першочергове погашення заборгованості, позивач очикував офіційного повідомлення про оголошення його банкрутом. У перевіряємому періоді 2007-2008 роки АКБ Україназнаходився у стані банкрутства, а потім проводилася ліквідаційна процедура. Національний банк України своїм листом від 16.04.2009 рр. за №44-012/4506 офіційно повідомив про завершення ліквідаційної процедури, тобто на момент перевірки КРУ. У зв'язку з викладеним ДП КБ Південнене мало права на списання вказаної заборгованості на збитки підприємства до завершення ліквідаційної процедури. Після офіційного повідомлення про оголошення АКБ Українабанкрутом, позивачем було списано у III кварталі 2009 р. свої витрати та заборгованість була віднесена у відповідності з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №10 на збитки підприємства по бухгалтерському рахунку 36 на суму 564513,98 грн., та по бухгалтерському рахунку 23Виробництвона суму 215520,00 грн. По бухгалтерському обліку у III кварталі 2009 року позивачем була списана заборгованість (збитки) з рахунків 36 та 23 на дебет рахунку 944 Сумнівні та безнадійні борги. Це також, підтверджується листом роз'яснення Мінфіну України від 17.03.2010р. №31-34000-10-27/5857 про облік сумнівної дебіторської заборгованості банків.
-Пунктом 9 вимог зазначено - зменшити вартість нематеріальних активів на суму обліку комп'ютерних програм без наявності на них авторських прав на загальну суму 402471,97 грн., як передбачено п. 5. Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 8 Нематеріальні активи, затвердженого наказом Міністерства.
За висновками акта, ДП "КБ "Південне" завищує вартість активів та занижує витрати на вищезгадану суму.
З даним пунктом вимог не можна погодитися, оскільки Міністерство Фінансів України у листі від 13.07.2009р. за № 31-34000-20-10/18896 щодо відображення в бухгалтерському обліку вартості придбаних комп'ютерних програм повідомляє, що відповідно до абз. 8 п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 Нематеріальні активи, такі активи (за умови відповідності критеріям визнання активів) відображаються у складі інших нематеріальних активів. Нематеріальний актив - немонетарний актив, який немає матеріальної форми та може бути ідентифікованим (абзац, восьмий п.4 ПБУ8).
Придбані на підприємстві нематеріальні активи відображаються в балансі підприємства, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначена (п. 6 ПБУ8). Придбані на підприємство комп'ютерні програми відповідають даним критеріям, та відображаються в балансі підприємства у складі нематеріальних активів. Зараховуються ці активи на баланс підприємства по первісній вартості, яка складається із ціни (вартості) придбання та інших витрат, які пов'язані з їхнім придбанням та доведенням їх до складу в якому вони пригодні для використання. На витрати підприємства вони відносяться рівномірно (частково) у сумі нарахованої амортизації протягом терміну їх корисного використання (довгострокового використання при виконання робіт замовникам), який встановлюється підприємством при признанні цього об'єкту активом при зарахуванні на баланс підприємства, а не списується вся вартість на витрати у місяці придбання активу, що було б завищенням вартості ціни робіт замовників, як вважає відповідач. По бухгалтерському обліку після вводу об'єкта в експлуатацію обліковуються на балансі госпрозрахункового державного підприємства по дебету субрахунку 127 Інші нематеріальні активи.
-Пункт 10 вимог - зменшити вартість активів на суму, виконаних у 1998 р. для АКБ Українаремонтно —будівельних робіт, 215 520,00 грн.
Даний пункт вимог суд вважає необ’єктивним, оскільки що стосується завищення вартості активів незавершеного виробництва у розмірі 215 520,00 грн., які не підтверджені первинними документами, то ці роботи не списувалися з балансу тому, що маючи дозвіл АКБ Українана першочергове погашення заборгованості, позивач очикував офіційного повідомлення про оголошення його банкрутом. АКБ "Україна" був у стані процедури банкрутства, а потім проводилась ліквідаційна процедура. І тільки 13.04.2009 р. листом НБУ № 44-012,4506 було повідомлено про завершення ліквідаційної процедури. Після цього повідомлення ДП "КБ "Південне" були списані дані витрати на зменшення прибутку і заборгованість була віднесена у відповідності з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 10 на збитки підприємства по бухгалтерському (рахунку 36 на суму 564513,98грн) бухгалтерському рахунку 23 на суму 215520,00 грн. У зв'язку з викладеним позивач не мав права на списання вказаної заборгованості у перевіряємий період.
-Пункт 11 вимог - вартість прийнятого в експлуатацію житлового будинку у сумі 8989455,0 грн. відобразити в відповідності з вимогами п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7Основні засоби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від. 27.04.2000 № 92 (надалі -П(С)БО 7 "Основні засоби").
Суд вважає дані вимоги КРУ обґрунтованими та правомірними, оскільки на думку позивача, будівництво житлового будинку не відноситься до основних фондів, так як у розділі II, п. 1 П(С)БО 27 "Необоротні активи, утримання для продажу, та припинена діяльність", зазначено, що засоби які утримуються з метою економічної вигоди від їх продажу, а не від їх використання за призначенням, є необоротними активами і при перевірці відповідач не звернув увагу на те, що побудований житловий будинок не є об'єктом основних засобів, а після прийняття державною комісією в експлуатацію квартири житлового будинку по пров.Л. Сталь, 7 були реалізовані по договору купівлі-продажу.
Проте, як вбачається з акта ревізії, ДП КБ Південнедля своїх працівників, за власні кошти збудувало житловий будинок по пров. Людмили Сталь, 7 у м.Дніпропетровську. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 12.06.2008р. №1409 було затверджено акт державної приймальної комісії від 22.04.2008р. про прийняття в експлуатацію першої черги житлового будинку загальною площею 3520,9 кв.м., загальною площею квартир 2629,0 кв.м., житловою - 1484,4 кв.м. по пров. Л.Сталь, 7 та дозволено ДКБ Південневвести в експлуатацію першу чергу закінченого будівництвом житлового будинку по пров. Людмили Сталь, 7, у м. Дніпропетровську.
Відповідно до п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N92, Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291, п.10 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003р. №561, якими зазначено, що підставою для зарахування на баланс основних засобів є акт приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів.
Згідно до п.4 П(С)БО 7 Основні засоби, до об'єктів основних засобів відносяться закінчені пристрої з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлені предмети, призначені для виконання певних самостійних функцій; відокремлені комплекси конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Враховуючи норми вищеназваних нормативних актів, житловий будинок є об'єктом основних засобів, тому, як об'єкт основних засобів, він повинен обліковуватися у складі активів на субрахунку 103 Будинки і споруди.
Щодо посилань позивача на ту обставину, що квартири в даному будинку реалізовані, а тому немає підстав відносити будинок до Основних засобів, то слід зазначити, що продажу підлягають лише квартири, а не житловий будинок у цілому з інженерними комунікаціями, шахтою ліфта, сходинами. Законодавством України передбачено передачу будинків на баланс відповідним комунальним підприємствам для обслуговування, що підтверджено рішенням Дніпропетровської міської ради від 12.06.2008р. №1409, відповідно до якого, житловий будинок вводиться в експлуатацію з подальшою передачею його на баланс КЖРЕП у Ленінському районі на обслуговування. Таким чином, позовна вимога щодо визнання недійсним даного пункту задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного суд вважає за необхідно частково задовольнити позовні вимоги, зокрема визнати недійсними пункти 4,5, пункт 6 - в частині відшкодування витрат земельного податку під будівлі, які належать фізичним особам, пункти 7,8,9,10 вимог про усунення порушень виявлених ревізієювід 18.06.2009р. №05-05-15/4967 КРУ в Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Державного підприємства Конструкторське бюро Південнеім. М.К. Янгелядо відповідача Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про визнання вимог недійсними задовольнити частково.
Визнати недійсними пункти 4,5, пункт 6 - в частині відшкодування витрат земельного податку під будівлі, які належать фізичним особам, пункти 7,8,9,10 вимог про усунення порушень виявлених ревізієювід 18.06.2009р. №05-05-15/4967 Контрольно-ревізійного правління в Дніпропетровській області з моменту їх прийняття.
В іншій частині відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України Державного підприємства Конструкторське бюро Південнеім. М.К. Янгеляна користь 1,70 грн. судових витрат.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки встановленими ст.186 КАС України та набирає законної сили в порядку ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено 01 вересня 2010 року.
Суддя О.В. Врона