ц
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-558/08/0470
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О.В.
при секретарі судового засідання Манько К.А.
за участю прокурора Антоненко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а-558/08/0470
за позовом прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі
до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
До суду надійшов адміністративний позов прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі в якому заявник просить стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість у вигляді штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач знаходиться на податковому обліку в Північній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі та має заборгованість зі сплати фінансових санкцій в загальній сумі 48551 ,70 грн. В добровільному порядку зазначена заборгованість відповідачем не сплачена, що і стало підставою звернення податкового органу з даним позовом до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, в обґрунтування своєї позиції зазначив:
- по-перше, фактично позивач намагається притягнути відповідача до юридичної відповідальності одного виду вдруге, адже за результатами перевірки 12.01.2009р. було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксоване адміністративне правопорушення відповідача, і 09.02.2009р. рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності;
- по-друге, не відповідає дійсності твердження позивача, що рішення про застосування фінансових санкцій, винесене за результатами перевірки, не були оскаржені відповідачем, бо відповідну скаргу на імя начальника ДПІ відповідач надіслав;
- по-третє, відповідач погодився з фактом порушення ним п. 11 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: проведення розрахункових операцій через РРО без попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості, але в той же час відповідач не погоджується з тим, що порушила положення п. 9 вищезазначеної статті, адже зазначений пункт зобовязує відповідача як приватного підприємця забезпечувати зберігання фіскальних чеків в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) і не конкретизує в який саме спосіб, а на момент проведення перевірки фіскальні чеки, про які йдеться мова в позові, знаходились в КОРО;
- по-четверте, відповідач зазначив, що дійсно не переписував інформацію з чеків в КОРО, але не погоджується з твердження позивача про здійснення відповідачем необліку готівки, бо інформацію, яка міститься в фіскальній памяті РРО не можливо змінити чи знищити, тому дублювання фіскального чеку в КОРО не має сенсу.
Крім того, відповідач зауважив, що позивачем порушено строк звернення з позовом до адміністративного суду, встановлений положеннями ст. 99 КАС України. Інші законодавчі акти, на які посилається позивач, встановлюють лише строки добровільної сплати штрафів, після спливу яких позивач має право звернутись до суду, але нічого не кажуть про строки такого звернення.
Розглянувши матеріали справи і доводи позовної заяви, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Дніпродзержинську.
19.11.2008р. уповноваженими особами Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших нормативно правових актів була проведена перевірка дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - магазину ОСОБА_3, розташованого за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, 80/1, в якому здійснює підприємницьку діяльність суб’єкт господарювання ОСОБА_2.
Перевірка здійснювалась державними податковими ревізорами - інспекторами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в присутності продавця ОСОБА_3
За результатами даної перевірки складено акт № 3706/0363/0403/23/255554/3621 від 19.11.2008р. щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
В ході перевірки виявлено наступні порушення законодавства:
1) п.п. 9, 11 ст. 3 р. III Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування, не зберігання в КОРО фіскальних звітних чеків;
2) п.п. 2, 6 постанови правління Національного Банку України Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України№ 637 від 15.12.2004р. –оприбуткування готівкових коштів в сумі 9625,34 грн. в повній сумі їх фактичного надходження у відповідній книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків.
За вищезазначені порушення передбачена відповідальність відповідно до:
1) п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" –застосування фінансової санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій (17 грн. х 20 = 340 грн.);
2) п. 6 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" –застосування фінансової санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (17 грн. х 5 = 85 грн.);
3) ст. 1 Указу Президент України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки436/95 від 12.06.1995р. за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (9625,34 грн. х 5 = 48126,70 грн.).
На підставі акту перевірки № 3706/0363/0403/23/255554/3621 від 19.11.2008р. Державною податковою інспекції у м. Дніпродзержинську були винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: №0002542303 від 01.12.2008р. на суму 48126,70 грн., №0002532303 від 01.12.2008р. на суму 425,00 грн. Вищезазначені рішення були отримані відповідачем 05.12.2008р.
Загальна сума застосованих до відповідача штрафних санкцій становить 48551,70 грн.
У відповідності до ст.25 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб’єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Однак, у встановлений законом строк вищезазначені суми фінансових санкцій відповідачем сплачені не були. Наявність заборгованості підтверджується Довідкою про заборгованість перед бюджетом № 233/23-518 від 12.11.2009р., яка міститься в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що факт порушення відповідачем вимог законодавства доведений, у з зв’язку з чим застосування податковим органом фінансових санкцій є правомірним.
Зауваження відповідача стосовно того, що він не порушив положення п. 9 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, адже зазначений пункт зобовязує відповідача як приватного підприємця забезпечувати зберігання фіскальних чеків в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) і не конкретизує в який саме спосіб, а на момент проведення перевірки фіскальні чеки, про які йдеться мова в позові, знаходились в КОРО суд вважає необґрунтованим зазначаючи наступне.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п. 1.2 постанови правління Національного Банку України Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України№ 637 від 15.12.2004р. книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послугформа, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Згідно з п. 4.6 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Державною податковою адміністрацією України № 614 від 01.12.2000р. суб’єкт господарювання повинен забезпечити ведення в установленому порядку поточної, а також зберігання у господарській одиниці останньої використаної книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО, та використаних контрольних стрічок за останні 3 робочих дні, за винятком об'єктів виїзної торгівлі та пересувної торговельної мережі.
При цьому, згідно з п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Державною податковою адміністрацією України № 614 від 01.12.2000р. використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:
-наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;
-підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;
-щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;
-у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;
-ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Таким чином, діючим законодавством передбачений порядок, форма і спосіб зберігання фіскальних чеків в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО).
Твердження відповідача щодо того, що фактично позивач намагається притягнути відповідача до юридичної відповідальності одного виду вдруге не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, адже як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки 12.01.2009р. посадовою особою позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо відповідача.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідача відповідно до ч. 1 ст. 155-1 КУпАП було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 10 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Таким чином, враховуючи те, що позивач звернувся з даним позовом з підстави не сплати у встановлені законодавством строки суми застосованих до відповідача сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, а не з приводу притягнення відповідача до адміністративної відповідальності (дане питання вирішено постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 09.02.2009р.), позивачем не порушено положення ст. 61 Конституції України відповідно до якого, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
В процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог відповідач погодився з фактом порушення ним п. 11 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: проведення розрахункових операцій через РРО без попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості, а також визнав те, що дійсно не переписував інформацію з чеків в КОРО (відповідні пояснення викладені ним також в письмових запереченнях проти позову, які містяться в матеріалах справи).
Крім того, в постанові Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 09.02.2009р. зазначено, що у суді ОСОБА_2 повністю визнала свою вину у вчиненні вищезазначеного правопорушення. Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені у вказаній адміністративній справі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська не підлягають доказуванню у даній справі, тобто перевірка, на підставі якої прийняті рішення є правомірною та відповідає дійсним обставинам справи.
Доводи відповідача про порушення позивачем строку звернення з даним позовом суд вважає також необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 вищезазначеної статті (в редакції, яка діяла на момент звернення з даним позовом до суду) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи ті обставини, що рішення про застосування фінансових санкцій було вручено відповідачу 05.12.2008р., а з даним позовом позивач звернувся до суду 02.12.2009р., що підтверджується матеріалами справи, позивачем не було пропущено річний строк звернення з позовом до суду.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що визначення позивачу фінансових санкцій здійснено правомірно, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у вигляді штрафних санкцій за порушення податкового законодавства є необґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з Відповідача не стягуються.
Керуючись, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с та н о в и в:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (інн НОМЕР_1, адреса: 51900, АДРЕСА_1) на користь державного бюджету заборгованість зі сплати штрафів (фінансових санкцій у сумі 48551 (сорок вісім тисяч п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 70 коп. на р/р 31110104700013, код платежу 21080900 (Держ. Бюджет), одержувач - О УДКУ у м. Дніпродзержинську, в установі банку ГУДКУ у Дніпропетровській обл., МФО 805012.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку встановленому ст. 186 КАС України та набирає законної сили в порядку, передбаченому положеннями ст. 254 КАС України .
Текст постанови в повному обсязі складено 23.08.2010 року.
Суддя (підпис) О.В. Врона