ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа № 2- 10698/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 вересня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого – судді Савченка А.Г.
при секретарі Кирпиченко С.Л.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача та
третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до територіальної громади м. Полтави, третя особа виконавчий комітет Полтавської міської ради про використання залишку житлового чека для приватизації іншої квартири державного житлового фонду,
в с т а н о в и в :
Позивачі звернулися до суду з цим позовом. В позовній заяві вони зазначили, що згідно наказу № 250-к від 5 червня 2001 року ВАТ «Укрнафта» ОСОБА_3 було призначено на посаду начальника НГВУ «Полтаванафтогаз» та зобов’язано підприємство надати позачергово впродовж року квартиру за рахунок житлового фонду НГВУ. 11 грудня 2002 року ЗАТ «ПМК-64» передало трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 НГВУ, а 12 грудня 2002 року за договором оренди № 1351/02/ор квартира була передана ОСОБА_3
Відповідно до рішення № 63 від 12 березня 2003 року виконавчого комітету Полтавської міської ради було надано згоду на прийняття квартири АДРЕСА_2 площею 95,2 кв. м у комунальну власність міста. 4 квітня 2003 року головне управління з питань житлово-комунального обслуговування населення прийняло вказану квартиру до комунальної власності і зарахувало на баланс ГЖЕД -1.
Відповідно до протоколів спільного засідання адміністрації та профкому НГВУ «Полтаванафтогаз» № 33 від 22 квітня 2003 року та № 44 від 27 травня 2004 року трьохкімнатна квартира АДРЕСА_2 була надана згідно черги ОСОБА_3 та членам його сім’ї - дружині та дочці.
30 червня 2004 року між ОСОБА_3 та ГЖЕД – 1 був укладений договір найму вказаної квартири, але ордер так і не був отриманий, оскільки даному факту позивач не надав значення.
В серпні 2010 року було оформлено право власності квартири за територіальною громадою міста Полтави та отримане відповідне свідоцтво. В цей же час ОСОБА_3 звернувся до виконкому міської за дозволом на приватизацію квартири, в якій він проживає разом з своєю родиною, але йому будо відмовлено в цьому з тих підстав, що він та члени його сім’ї брали участь у приватизації квартири АДРЕСА_3 Львівської області загальною площею 60,2 кв. м.
Вважаючи відмову незаконною, оскільки кожен член сім’ї приватизував у спільну сумісну власність по 15,2 кв. м загальної плащі на суму 271,66 грн. житлових чеків при нормі 23,5 кв. м на загальну суму 420 грн. і кожним співвласником не було використано по 8,3 кв. м на суму 148,34 грн., позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просять визнати за ними право на проживання та користування вказаною квартирою, а також право на доприватизацію житла державного житлового фонду, зобов’язати відповідача видати ордер та передати у власність спірне житло.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, викладені в позові, відмовившись від двох останніх із названих, і наполягала на задоволенні позову з мотивів, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача та третьої особи позов не визнав, заперечував проти його задоволення, зазначаючи, що у позивачів відсутні правові підстави для передачу їм у власність вказаної квартири, оскільки отримали її, як на його думку, та користуються нею всупереч встановленому законом порядку.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, надані ними, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до наказу № 250-к від 5 червня 2001 року (а. с. 14) ОСОБА_3 був призначений на посаду начальника нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» за переведенням із НГВУ «Бориславнафтогаз». Наказом передбачалося про надання йому та його сім’ї позачергово, впродовж одного року квартири в м. Полтаві за рахунок житлового фонду НГВУ «Полтаванафтогаз» згідно з нормами житлового кодексу України.
11 грудня 2002 року відповідно до акту прийому-передачі вказана квартира була передана НГВУ «Полтаванафтогаз» в рахунок договору № 991/01-к від 20 листопада 2001 року та договору № 11/02/р від 9 січня 2002 року (а. с. 15), а 30 грудня 2002 року ця квартира згідно акту здачі-приймання була передана в оренду позивачеві та членам його сім’ї, про що свідчить акт, підписаний начальником ЖКГ НГВУ «Полтаванафтогаз» та позивачем (а. с. 47).
Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 63 від 12 березня 2003 року було надано згоду на прийняття вказаної квартири до комунальної власності міста (а. с. 16).
4 квітня 2003 року на виконання вищезазначеного рішення виконкому міської ради квартира АДРЕСА_2 в м. Полтаві була прийнята до комунальної власності і зарахована на баланс ГЖЕД-1 (а. с. 17).
Відповідно до рішень спільного засідання адміністрації та профкому НГВУ «Полтаванафтогаз» від 22 квітня 2003 року та № 44 від 27 травня 2004 року (а. с. 18-19, 20-21) вказана квартира була надана позивачу ОСОБА_3 та членам його сім’ї.
Судом встановлено, що на момент прийняття рішення № 63 від 12 березня 2003 року Полтавської міськради про згоду на прийняття квартири у комунальну власність, зарахування її на баланс ГЖЕД-1, а також розподілу вказаної квартири на спільному засіданні адміністрації та профкому НГВУ «Полтаванафтогаз» ОСОБА_3 був працівником вказаного підприємства і вже проживав за даною адресою. До того ж сплачував комунальні послуги та 30 червня 2004 року уклав договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду з ГЖЕД – 1.
Згідно п. 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» «право власності на об’єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання – передачі». Такий акт був укладений 1 червня 2004 року, що свідчить про те, що до цього часу вона не належала житловому фонду Полтавської міської ради, а тому і розподілялась на спільних засіданнях адміністрації і профкому НГВУ «Полтаванафтогаз» 22 квітня 2003 року та 27 травня 2004 року.
Отже, судом встановлено, що квартира позивачам була надана у користування на законних підставах, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і, відповідно, номінальну вартість житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком.
Таким чином, як це слідує з вищеназваного рішення Конституційного Суду України, тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла.
Оскільки позивач і члени його сім’ї не повністю використали житлові чеки, то вони мають паво на до приватизацію, а отже і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 5, 10, 60, 88, 212, 213, 215 та 218 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити.
Визнати право позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на проживання та користування квартирою АДРЕСА_2
Визнати право позивачів на до приватизацію житла державного житлового фонду, в зв’язку з чим органу приватизації виконавчого комітету Полтавської міської ради вчинити дії по підготовці та оформленню документів відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 16 грудня 2009 року № 396 для передачі у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 загальну площу квартири АДРЕСА_2 у м. Полтаві, що перевищує встановлену санітарну норму з оплатою вартості надлишкової загальної площі, з урахуванням невикористаних у житлових чеках на приватизацію по 8,3 кв. м кожним після звернення позивачів до органу приватизації в установленому законом порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляції, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлений 25 вересня 2010 року.
Суддя А.Г. Савченко