Судове рішення 2-1660 від 06.10.2010

Судове рішення #11207849

Справа № 2-1660/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Енергодар 22 вересня 2010 року

Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді: Федоренко О.І.;

при секретарі: Бондаренко К.Б.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконуючого повноваження міського голови м.Енергодар ОСОБА_2, Енергодарської міської ради, Виконавчого комітету Енергодарської міської ради, Комунального підприємства «Експлуатаційне дорожньо-ремонтне підприємство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом в уточненому варіанті якого просить поновити його на посаді директора «Експлуатаційного дорожньо-ремонтного підприємства» з 19.6.2010 року, зобов’язати виконуючого обов’язки міського голови ОСОБА_2 видати ключі від кабінетів, документацію та печатки, не чинити перешкоди в здійснення повноважень директора та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 червня по 19 вересня 2010 року, в розмірі 43670,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розпорядженням міського голови м.Енергодар від 15.9.2006 року № 240-к його призначено на посаду директора комунального підприємства «Експлуатаційне дорожньо-ремонтне підприємство» м. Енергодар (далі КП «ЕДРП»). Розпорядженням міського голови від 19.9.2008 року № 15-кп продовжено термін його перебування на посаді директора КП «ЕДРП» по 18.9.2011 року. Того ж дня – 19.9.2008 року між позивачем та Енергодарською міськрадою в особі міського голови був укладений контракт, який й регламентує його трудові правовідносини. Заяв про звільнення з займаної посади за власним бажанням позивач не писав, пояснень з приводу обставин звільнення у нього не витребувалось. Зазначає, що на час звільнення перебував на лікарняному. Вважає, що при звільненні були порушені ст.ст. 40,47,116,149 КЗпП України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та, посилаючись на викладені доводи та обґрунтування просить їх задовольнити.

Виконуючий повноваження міського голови ОСОБА_2 до суду не з’явився надав письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнав в зв’язку з їх необґрунтованістю, зазначивши, що позивача звільнено в зв’язку з систематичним порушенням обов’язків, передбачених законодавством України та Контрактом у відповідності до пп.10 п.3 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» він, як виконуючий повноваження міського голови діяв в межах наданих повноважень, просив в задоволенні позову відмовити.

(а.с.31).

Виконавчий комітет Енергодарської міськради надав заперечення проти позову в яких позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні. Вважає, що позивача звільнено на законних підставах, оскільки ним систематично порушувалися обов’язки передбачені законами України та контрактом у зв’язку з чим Енергодарською міськрадою прийнято рішення про ситуацію в КП «ЕДРП» від 16.6.2010 року № 29 на підставі чого перед виконуючим повноваження міського голови поставлено питання про дострокове припинення контракту. Розпорядженням виконуючого повноваження міського голови від 18.6.2010 року № 7-кп контракт було припинено. Розірвання контракту відбулося з підстав невиконання позивачем умов контракту внаслідок його недостатніх ділових та професійних якостей як керівника. Звільнення проведене у відповідності до п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України та пп.6.3.10. п.6.7. розділу 6 Контракту від 19.9.2008 року № 25. Вважає, що ствердження позивача про незаконність його звільнення в період перебування на лікарняному є безпідставними, оскільки на день звільнення 18.6.2010 року він перебував на лікарняному по догляду за дитиною, що не є доказом саме його непрацездатності (а.с.43-45).

Представники Енергодарської міськради, КП «ЕДРП» та в.о. директора ЕДРП позовні вимоги не визнали, просять в задоволенні позову відмовити, погодившись та підтвердивши доводи, викладені в запереченнях виконкому Енергодарської міськради.

Вислухавши пояснення, перевіривши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_4 розпорядженням Енергодарської міськради від 15.9.2006 року № 240-к призначений на посаду директора КП «ЕДРП» (а.с.3). Розпорядженням Енергодарського міського голови від 19.9.2008 року № 15-кп ОСОБА_1 продовжено термін перебування на посаді директора КП «ЕДРП» по 18.09.2011 року на підставі контракту с ним від 19.9.2008 року (а.с.4,60-65). Рішенням Енергодарської міськради від 16.6.2010р. № 29 «По ситуацію в КП «ЕДРП»: «У зв’язку з виявленими фактами систематичного порушення обов’язків, передбачених законодавством України та Контрактом директором КП «ЕДРП» ОСОБА_1, що підтверджується актами від 26 травня, 2,3 та 4 червня 2010 року, спонукання працівників до зриву проведення сесії міськради 25 травня та 3 червня 2010 року прийняття участі у несанкціонованих страйках і пікетуванні адміністративної будівлі 9 та 10 червня 2010 року перед виконуючим повноваження міського голови ОСОБА_2 поставлено питання про дострокове припинення дії контракту з ОСОБА_1, вжитті заходів до його звільнення у встановленому законодавством порядку з посади директора КП «ЕДРП» (а.с.47). Розпорядженням виконуючого повноваження Енергодарського міського голови від 18.6.2010 року № 7-кп «Про звільнення директора КП «ЕДРП» ОСОБА_1.» на підставі рішення Енергодарської міськради від 16.6.2010 року № 29 ОСОБА_1 звільнено відповідно до п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України та підпункту 6.3.10, підпункту 6.7, розділу 6 Контракту від 19.09.2008 № 25(а.с.17).

Згідно ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна) умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Відповідно до контракту від 19.9.2008 року № 25, який регулює трудові відносини позивача, підстави його припинення викладені в главі 6 контракту.

Згідно розпорядження про звільнення позивача, підставою для цього стало рішення Енергодарської міськради про систематичне порушення позивачем, як директором КП «ЕДРП» обов’язків, передбачених законодавством України та контрактом. Підпунктом 6.3.10 контракту, який зазначений підставою для його розірвання передбачено принаймні двократне порушення керівником інших обов’язків, передбачених чинним законодавством, статутом підприємства або цим контрактом, незалежно від того, чи застосовувалися до цього керівника інші дисциплінарні стягнення.

Стаття 9 КЗпП України передбачає недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище працівників, порівняно з законодавством України про працю. У зв’язку з чим, суд вважає, що трудовий договір повинен відповідати нормам КЗпП України.

Пункт п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачає як підставу для розірвання трудового договору систематичне невиконання працівником без поважних причин своїх обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. Під систематичним слід розуміти повторне протягом року порушення трудової дисципліни. Окрім того, розірвання трудового договору при невиконанні працівником своїх обов’язків, тобто порушення дисципліни, має місце лише у випадку систематичного невиконання або неналежного виконання своїх обов’язків без поважних причин. Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до роз’яснень, викладених у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 і п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Суду не надано доказів підтвердження вищезазначених обставин.

Суд не погоджується з доводами відповідачів, що позивача звільнено з підстав невиконання умов контракту, оскільки не надано доказів, які саме умови контракту було порушено. Посилання представника КП «ЕДРП» на рішення Верховного Суду України від 19.11.2008 року де визнано законним розірвання трудового договору під час тимчасової непрацездатності особи, суд не може прийняти як доказ, оскільки в цьому рішенні зазначено, що розірвання трудового договору відбулося у зв’язку з підстав невиконання особою умов контракту внаслідок недостатніх професійних та ділових якостей цієї особи, як керівника підприємства, тобто невідповідності займаній посади. Згідно п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано у разі виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Невідповідність займаній посаді може бути підставою для звільнення лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган мають фактичні докази цієї невідповідності. Такі факти можуть бути отримані зокрема при періодичній атестації. Судові не надано доказів встановлення фактів невідповідності позивача займаній посаді.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявністю умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (ст.ст.36,39-41 КЗпП)

Статтею 41 КЗпП України передбачені підстави звільнення керівника підприємства в разі однократного грубого порушення трудових обов’язків, але згідно з ч.2 зазначеної статті розірвання договору проводиться з виконанням вимог ч.3 ст.40, а у випадках передбачених п.2 та 3 – також вимог ст.43 цього Кодексу.

У зв’язку з чим суд вважає, що підстави для розірвання контракту повинні бути чітко передбачені самим контрактом й на дані правовідносини повністю поширюються норми ст.ст.36,39-41 КЗпП України, передбачаючи як підстави, умови та порядок звільнення так й перешкоди в цьому.

В розпорядженні про звільнення не вказано жодного обов’язку який не виконав позивач, це не було доведено й в судовому засіданні.

Відповідно до ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40,41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівникові видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ України від 13.11.2001 року № 455, розроблена відповідно до ст.51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», визначає порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян. Згідно п.1.1 вказаної Інструкції тимчасова непрацездатність засвідчується листком непрацездатності. Відповідно п.3.3 Інструкції для догляду за хворою дитиною віком до 14 років листок непрацездатності видається на період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більш 14 календарних днів.

Згідно листка непрацездатності НОМЕР_1 він виданий позивачеві для догляду за дитиною зі звільненням від роботи з 18 по 28 червня 2010 року (а.с.6), видачу листка непрацездатності підтверджено листом СМСЧ № 1 м.Енергодар від 6.7.2010 року (а.с.47). У зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що на дату звільнення позивач був непрацездатним.

Що стосується рішення міськради на яке посилається представник КП «ЕДРП» то в цьому рішенні йдеться про здійснення заходів щодо звільнення позивача в установленому законом порядку. Крім цього, відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень. Питання прийняття та звільнення керівників комунальних підприємств віднесено до повноважень міських голів, а не міських рад. Тобто рішення ради не може бути підставою для звільнення позивача.

На підставі вищенаведеного суд приходить к висновку, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог трудового законодавства, тобто він підлягає поновленню на посаді.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивача звільнено 18.6.2010 року, на 16.9.2010 року вимушений прогул склав 64 робочих дні. Згідно наданих позивачем витягів нарахування заробітної плати за квітень – травень 2010 року вона складає відповідно: квітень – 12826,68 грн., травень – 13102,48 грн. Цей розмір заробітної плати (зокрема за травень 2010 року) підтверджується наданою КП «ЕДРП» відомістю (а.с.56-57,113).

Згідно п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» обчислення середнього заробітку проводиться із заробітку за останніх два календарних місяці роботи.

В зв’язку з тим, що позивача звільнено в червні 2010 року за який заробітна плата зовсім не нарахована, а за наданими представником КП «ЕДРП» доказами, документація підприємства зникла, суд вважає за можливим для розрахунку середнього заробітку взяти заробітну плату позивача за квітень та травень 2010 року.

Виходячи з вищенаведеного середній заробіток за кожен день вимушеного прогулу становить 12826,68 грн. за 21 робочий день квітня та 13102,48 грн. за 17 робочих днів травня 2010 року, що становить 682,35 грн. за один день. Таким чином розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 43670,40 грн., що й підлягає до стягненню.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання виконуючого обов’язки міського голови ОСОБА_2 видати йому ключі від кабінетів, документацію, печатки підприємства та не чинити перешкоди в здійснення повноважень директора, суд вважає в цій частині позову відмовити у зв’язку з тим, що до компетенції суду не входить розгляд таких питань.

Керуючись п.п.13,17,22,32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст.10,42 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» 3,9,21,36,40,41,149,235 КЗпП України та ст.ст.10,11,14,57-60,84,88,208-209,212-215,218,294 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково. Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства «Експлуатаційне дорожньо-ремонтне підприємство» м.Енергодар з 19.6.2010 року.

Допустити негайне виконання рішення.

Стягнути з КП «ЕДРП» м.Енергодар на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 43670,40 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення буде виготовлений 27.9.2010 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.І. Федоренко