ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

27 вересня 2010 р.                                                                                   № 25/66-10  

  Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України  по Дніпропетровській області

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2010р.

у справі№25/66-10 господарського суду  Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Інвест"

доРегіонального відділення Фонду державного майна України  по Дніпропетровській області

3-тя особа Національна металургійна академія України

провизнання договору продовженим.

ВСТАНОВИВ:

Касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України  по Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2010р.  у справі  №25/66-10   подана з порушенням вимог розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з  частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги, зокрема, додаються докази сплати державного мита. Поряд з цим статтею 46 названого Кодексу визначено, що державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі встановленому Законодавством.

Платники, об'єкти,  порядок і розміри сплати державного мита визначені Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. №7-93.  

Відповідно до  підпункту г) пункту 2 статті 3 зазначеного Декрету державне мито з апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів  справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання для розгляду спору в першій інстанції.

Разом з тим статтею 4 названого Декрету передбачені пільги щодо сплати державного мита. Відповідно до пункту 35 зазначеної статті від сплати державного мита звільняються  державні органи приватизації - за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів держави, та за вчинення нотаріусами виконавчих написів про стягнення заборгованості з орендної плати, а також за проведення аукціонів, за операції з цінними паперами.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку скаржник - Регіональне відділення Фонду державного майна України є  відповідачем, тому, з урахуванням характеру спірних правовідносин у даній справі  зазначена пільга на нього не розповсюджується, а відтак  останній повинен сплачувати  державне мито за подання касаційної скарги на загальних підставах.

В порушення вищенаведених норм законодавства до касаційної скарги не додані докази сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, що є підставою для повернення скарги без розгляду відповідно до пункту 4  частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд із наведеним касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу у загальному порядку з  урахуванням вимог статей 53, 109, 110, 111   цього Кодексу.

Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України          

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України  по Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.08.2010р.  у справі  №25/66-10    повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий  суддя                     Кравчук Г.А.

Суддя                                                                       Мачульський Г.М.

Суддя                                                                       Шаргало В.І.