Справа № 2-а-334/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

5 жовтня  2010 року                                                 смт. Великий Березний

    Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Цибика І.Й., при секретарі Тисянчин М.В., з участю  позивача  ОСОБА_1,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Великий Березний адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора  ДПС відділу державної автомобільної інспекції Шевченківського району міста Києва Андрущенка Сергія Тимофійовича про визнання дій неправомірними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу

В С Т А Н О В И В :

        Позивач звернувся до суду з цим позовом з тих підстав, що 8 вересня 2010 року відповідач виніс оскаржувану постанову за те, що він, цього ж дня, о 00 год. 40 хв. в м. Києві, на проспекті Перемоги, керуючи автомобілем “Фольксваген Туарег” д/н НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху на 32 км/год., рухався зі швидкістю 92 км/год.; здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора та не виконав вимогу працівника міліції про зупинку.

        З вказаною постановою позивач не згідний, оскільки при складанні протоколів та винесенні оскаржуваної постанови відповідач порушив норми Конституції, КУпАП та міжнародних договорів з прав людини.

        В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в адміністративому позові, пояснив, що рухався зі швидкістю яка не перевищувала 80 км/год., перехрестя проїхав на дозволений, зелений миготливий сигнал світлофору, з допомогою жезлу його не зупиняли, а на вимогу про зупинку з допомогою проблискових маячків службового автомобіля він зупинився. Неправомірними діями йому було заподіяно моральну шкоду, яку просить стягнути з відповідача, крім цього просить стягнути з останнього витрати на правову допомогу.

        Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, тому суд, в порядку ч. 4 ст. 128 КАС України, розглянув справу без його участі на підставі наявних у ній доказів.

        Суд, заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до  часткового задоволення з наступних підстав.

        8 вересня 2010 року відповідач виніс оскаржувану постанову за те, що        ОСОБА_1, цього ж дня, о 00 год. 40 хв. в м. Києві, на проспекті Перемоги, керуючи автомобілем “Фольксваген Туарег” д/н НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху на 32 км/год., рухався зі швидкістю 92 км/год.; здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора та не виконав вимогу працівника міліції про зупинку.

    - 2 -    

        Під час розгляду справи позивач пояснив, що правил дорожнього руху не порушував, так як їхав з дозволеною швидкістю, проїхав перехрестя на дозволений сигнал світлофору, на вимогу працівника міліції зупинився.

        Інших доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху України відповідач до суду не надав, на розгляд справи не з'явився та не довів правомірність прийнятого ним рішення, що дозволяє суду зробити висновок про недоведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

        Відповідно до ч. 2 ст. 71 ч. 1 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

        За таких обставин оскаржувана постанова підлягає до скасування.

        Разом з тим, позивач невмотивував які саме дії відповідача він вважає неправомірними та не навів підстав, які б вказували на неправомірність таких дій відповідача, тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

        Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, то такі до задоволення не підлягають з наступних підстав.

    Як вбачається із п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльнісю інших осіб.

    Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також підлягають з’ясуванню, чим підтверджується факт заподіяння моральної шкоди чи фізичних страждань немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінюється заподіяна моральна шкода.

    Оскільки позивачем не доведено жодного факту заподіяння моральних страждань, не наведено суду причинного зв’язку між діями відповідача та спричиненням йому фізичних і моральних страждань, не наведено жодних доказів у чому саме полягає спричинена шкода, а тому немає підстав для задоволення відшкодування такої.

    Щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги позивачу, суд виходить з наступного.

        Відповідно до ст. 94 ч. 1 КАС України - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

    Оскільки позивач просить стягнути судові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, з відповідача, тому в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 71, 86, 105, 112, 159, 163, 171-2 КАС України, суд,

- 3 -

П О С Т А Н О В И В:

    Позовну заяву задовольнити  частково.

    Постанову по справі про  адміністративне  правопорушення серії АА № 218957 від 08.09.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та  накладення на нього адміністративного стягнення— скасувати.

    У задоволенні іншої частини позову відмовити.

    Постанова набуває законної сили в порядку та строк, визначені ст. 254 КАС України.

    Постанова в частині визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладенння адміністративного стягнення є остаточною і оскарженню не підлягає, а в іншій частині може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

            Головуючий:             «підпис»

    Суддя Великоберезнянського

    районного суду                             Цибик І.Й.