ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.07                                                                                        Справа №  20/361д/07

Суддя   Гандюкова  Л.П.

За позовом Першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави, орган, уповноважений здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах -

Позивач –Запорізька міська рада, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Долина”, м. Запоріжжя

про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.10.2003 р. та зобов'язання звільнити земельну ділянку

                                                                                                            Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від прокурора –  Шульга О.М. (посвідчення №179);

Від позивача   –   Шлапак Д.О. (довіреність №01-38/19 від 10.01.2007р.);

Від відповідача  –Барабаш М.В. (довіреність №3 від 30.08.2007р.);

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.10.2003р., укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ “Долина”, який зареєстрований 21.10.2003р. у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №587, та зобов’язання ТОВ “Долина” звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою: пр.Леніна, 144 у м.Запоріжжя, площею 0,1840 га, передану відповідно до договору .  

Ухвалою господарського суду від 20.07.2007р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/361д/07,  судове засідання  призначено на 21.08.2007р.  Ухвалою суду від 21.08.2007р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2007р.

17.09.2007р. справу розглянуто, за згодою прокурора та представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням відповідача судове засідання 17.09.2007р. фіксувалося за допомогою технічних засобів.

17.09.2007р. від прокурора надійшло уточнення позовних вимог, яке в порядку ст.22 ГПК України прийнято судом до розгляду. Позовні вимоги обґрунтовані договором оренди земельної ділянки від 07.10.2003р., ст.12, ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, ст.31 Закону України “Про оренду землі”, ч.2 ст.193 ГК України, ч.2 ст.51 ЦК України та мотивовані, зокрема, наступним. Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №432/2 від 28.10.2004р. задоволено протест прокуратури міста Запоріжжя, рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №149/33 від 24.04.2003р. “Про передачу в оренду ТОВ “Долина” земельної ділянки по пр.Леніна, 144 для розташування громадсько-будівельного комплексу” скасовано. Пунктом 3 даного рішення вказано на необхідність вирішення питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку. Проведеною прокуратурою міста перевіркою встановлено, що станом на 12.04.2007р. вищезазначене рішення в частині розірвання договору не виконано, отже договір діє без законних на те підстав. Крім того, згідно з п.1.3 договору цільове призначення земельної  ділянки –розташування громадсько-торгівельного комплексу, однак, перевіркою, проведеною фахівцями управління з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області 29.03.2007р. встановлено, що земельна ділянка вільна від забудови та за призначенням не використовується. З моменту укладення договору минуло майже 4 роки і якби відповідачем належним чином виконувалися його зобов’язання, визначені п.4.4 договору щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням –до місцевого бюджету надходила б орендна плата у значно більшому розмірі, як то передбачено п.3.1 договору. Це є істотним порушенням стороною договору, внаслідок чого він має бути розірваним на підставі ч.2 ст.51 ЦК України. Прокурор та позивач просять позов задовольнити, розірвати договір оренди земельної ділянки від 07.10.2003р., укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ “Долина” зареєстрований 21.10.2003р. у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №587 та зобов’язати ТОВ “Долина” звільнити земельну ділянку по пр.Леніна, 144 у м.Запоріжжя площею 0,1840 га, передану відповідно до умов договору.   

Відповідач проти задоволення позову заперечив, мотивуючи наступним. По-перше, підставою для укладення спірного договору були рішення десятої сесії двадцять четвертого скликання Запорізької міської ради від 16.07.2003 №24 та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.04.2003р. №149/33. Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.10.2004р. №432/2 “Про розгляд протесту” не може біти підставою для розірвання договору, оскільки це питання повинно вирішуватися на засіданні сесії Запорізької міської ради, до компетенції якої воно віднесено законом. По-друге, відповідачеві не було відомо про наявність протесту прокуратури міста Запоріжжя та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.10.2003р. №432/2 “Про розгляд протесту”.  Зазначене рішення прийнято без достатніх на це підстав, оскільки інформація, викладена в протесті прокуратури, не відповідає дійсності. Так, відповідач в повному обсязі та своєчасно сплачує орендні платежі та використовує земельну ділянку за призначенням на підставі самостійно визначених напрямів своєї господарської діяльності, умовами договору відповідача не обмежено строками будівництва громадсько-торгівельного комплексу. В даний час оформлюється необхідний пакет документів для проведення будівництва, доробляється  проект та проводяться необхідні підготовчі роботи. Виконавчий комітет Запорізької міської ради, приймаючи рішення  №432/2 від 28.10.2003р.“Про розгляд протесту”,  не лише вийшов за межі своєї компетенції, а ще й діяв всупереч чинного законодавства, а саме: ст.ст. 95, 144 Земельного кодексу України, ст.27 Закону України “Про оренду землі”, ст. 19 Конституції України. По-третє, п.7.3 договору оренди земельної ділянки передбачає вичерпний перелік підстав для його розірвання, жодна з яких не мала місця. Пунктом 7.4 також передбачено, що дострокове розірвання договору має здійснюватися на умові письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше, ніж за два місяці, чого не було зроблено. Таким чином, відповідач є належним, добросовісним орендарем спірної земельної ділянки, підстави для дострокового розірвання договору відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити .   

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          

          Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №149/33 від 24.04.2003р. “Про передачу в оренду ТОВ “Долина” земельної ділянки по пр.Леніна, 144 для розташування громадсько-торгівельного комплексу” затверджено проект передачі земельної ділянки та передано в оренду строком на 10 років ТОВ “Долина” земельну ділянку площею 0,1840 га по пр.Леніна, 144 у м.Запоріжжя.  

          07.10.2003р. між Запорізькою міською радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Долина” (орендар, відповідач) був укладений  договір оренди земельної ділянки, за яким  орендодавець, відповідно до рішення десятої сесії двадцять четвертого скликання Запорізької міської ради від 16.07.2003р. №24 та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.04.2003р. №149/33 передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,1840 га, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, пр.Леніна, 144. Цільове призначення земельної ділянки: розташування громадсько-торгівельного комплексу (п.1.3 договору).

Зазначений договір укладено на термін до 24.04.2013 року (п.2.1).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Петрушенко Т.І., зареєстровано у реєстрі за №2311, а також у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі - запис №587 від 21.10.2003р.   

            Обов’язки орендаря визначені пунктом 4.4 договору. Орендар зобов’язався, зокрема, своєчасно вносити орендну плату; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; після закінчення строку договору продовжити або повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані; виконувати встановлені щодо об’єкта оренди зобов’язання, передбачені Земельним кодексом України та п.4.1 і п.6 цього договору.   

Згідно з п.7.3 договору підставою для розірвання договору є: взаємна згода сторін; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною  обов’язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря; укладення договору оренди землі з порушенням порядку, встановленого законодавством України.

Сторони встановили, що дострокове розірвання договору має здійснюватись на умові письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше, ніж за 2 місяці (п.7.4).

Прокуратурою міста Запоріжжя внесено протест Запорізькому міському голові на рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №149/33 від 24.04.2003р. “Про передачу в оренду ТОВ “Долина” земельної ділянки по пр. Леніна, 144 для розташування громадсько-торгівельного комплексу”. У протесті прокуратури, зокрема,  зазначено, що проведеною перевіркою встановлено, що земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується, громадсько-торгівельний комплекс не збудовано, згідно відомостей ДПІ Жовтневого району станом на 30.09.2004р. ТОВ “Долина” має заборгованість по сплаті податку на землю у розмірі 320 грн.

Розглянувши протест прокуратури м.Запоріжжя, виконавчий комітет Запорізької міської ради рішенням №423/2 від 28.10.2004р. його задовольнив, рішення   виконавчого комітету Запорізької міської ради №149/33 від 24.04.2003р. “Про передачу в оренду ТОВ “Долина” земельної ділянки по пр.Леніна, 144 для розташування громадсько-торгівельного комплексу”  скасував. Пунктом 3 цього рішення передбачено вирішити питання розірвання договору оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку.

У липні 2007р. перший заступник прокурора м.Запоріжжя звернувся з позовом до господарського суду Запорізької області про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.10.2003р. та зобов’язання ТОВ “Долина” звільнити земельну ділянку по пр.Леніна, 144 у м.Запоріжжя площею 0,1840 га, передану відповідно до умов договору.   

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що  задоволенню не підлягають на наступних підставах.

Відповідно  до  ст.  12  Перехідних  положень  Земельного  кодексу  України  до

розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські,  селищні,  міські ради,  а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Спірна земельна ділянка знаходиться у межах м.Запоріжжя. Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, є Запорізька міська рада.  

Відносини, пов'язані  з орендою землі,  регулюються Земельним кодексом України,  Цивільним   кодексом   України, Законом України “Про оренду землі”, Законами  України,  іншими  нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу  застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом.

Пунктом 9 передбачено, що до договорів, які укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Згідно з п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правовідносини сторін виникли у 2003р. і продовжують існувати після 01.01.2004р., тому суд застосовує норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.  

Відповідно до ст.ст.11,509 ЦК України договір є підставою виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку).

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України , ст.193 ГК України,  зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до з ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні права особа  здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

           Із змісту статей 15,16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду  за  захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений договором або законом.

           Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.10.2003р. та зобов’язання звільнити земельну ділянку, передану за договором. Підставою для розірвання договору прокурор та позивач вважають рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №423/2 від 28.10.2004р. “Про розгляд протесту”, а також істотне порушення умов договору щодо не використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

            Згідно з ст.ст.31, 32 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі може бути розірваний за  згодою  сторін. На  вимогу  однієї  із  сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.  На вимогу однієї із сторін договір  оренди  землі  може  бути достроково   розірваний   за  рішенням  суду  в  разі  невиконання сторонами обов'язків,  передбачених статтями 24 і 25 цього  Закону та  умовами  договору,  в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди,  яке істотно перешкоджає  передбаченому  договором використанню земельної ділянки,  а також на підставах,  визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст.143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється  у судовому порядку, зокрема,  у разі: використання    земельної    ділянки    не   за   цільовим призначенням.

Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №423/2 від 28.10.2004р., яке прокурор та позивач зазначають в якості підстави для задоволення позову, прийнято на підставі внесеного прокуратурою міста Запоріжжя протесту. В свою чергу протест внесено на підставі встановлення того, що земельна ділянка не використовується за  цільовим призначенням та ТОВ “Долина” має заборгованість по сплаті податку на землю.

Актом №84 від 29.03.2007р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області, який вказаний у підставі позову, встановлено, що земельна ділянка надана за рішенням виконавчого комітету від  24.04.2003р. №149/33 в оренду строком на 10 років ТОВ “Долина” для розташування громадсько-торгівельного комплексу по пр.Леніна, 144 площею 0,1840 га  (договір оренди земельної ділянки від 21.10.2003р. №587) вільна від забудови та не використовується. Зазначений акт орендарем не підписаний, відмітки про його вручення, направлення відповідачу чи відмови від підпису немає.  

Відповідно до п.4.4 договору орендар зобов’язався своєчасно вносити орендну плату, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового  призначення.

          Згідно з п.1.3 договору цільове призначення земельної ділянки –розташування громадсько-торгівельного комплексу. Відповідно до пункту 3.1 договору плата встановлена за один календарний рік у розмірі 2 906,83 грн. на протязі строку будівництва об’єкта та розмірі 14 534,34 грн. з дня введення об’єкту до експлуатації за загальну площу земельної ділянки і вноситься орендарем щомісячно в розмірі 1/12 частини від загальної річної орендної плати на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Жовтневого району.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

            Як слідує із матеріалів справи, ані договором, ані рішенням  на підставі якого було укладено цей договір не встановлено строк здійснення будівництва громадсько-торгівельного комплексу та  введення об’єкта у експлуатацію.  

            Крім того, ст. 144 Земельного кодексу України встановлено порядок припинення права користування  земельними ділянками, які використовуються                 з порушенням земельного законодавства. У  разі  виявлення  порушення   земельного   законодавства державний  інспектор  по  використанню  та  охороні земель складає протокол про порушення та видає особі,  яка  допустила  порушення, вказівку  про  його  усунення у 30-денний строк.  Якщо особа,  яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного  строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення  земельного  законодавства,   державний   інспектор   по використанню  та  охороні  земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та  повторно  видає  вказівку про   припинення  правопорушення  чи  усунення  його  наслідків  у 30-денний строк. У разі неусунення  порушення  земельного  законодавства  у 30-денний  строк  державний  інспектор  по використанню та охороні земель звертається до відповідного  органу  виконавчої  влади  або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення  органу  виконавчої  влади  або  органу  місцевого самоврядування   про   припинення   права  користування  земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

  Як слідує із матеріалів справи, землекористувач (орендар) не був повідомлений про проведення перевірки.

   У протесті прокурора також було зазначено, що ТОВ “Долина” має заборгованість по сплаті податку на землю. Між тим, ст.21 Закону України “Про оренду землі” визначено, що за оренду землі сплачується орендна плата, а не податок на землю. В уточненій позовній заяві прокурор також вказує, що за даними ДПІ Жовтневого району м.Запоріжжя ТОВ “Долина” не має заборгованості зі сплати орендної плати за земельну ділянку загальної площею 0,8140 га по пр.Леніна, 144. Факт  сплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою підтверджується також  квитанціями, копії яких долучені до матеріалів справи.  

  Відповідно до приписів п. 4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 32 ГПК України  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

           Порядок розірвання господарських договорів встановлений ст.188 ГК України. Відповідно до цієї норми сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати  пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений двадцятиденний строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Пунктом 7.4 нотаріально посвідченого договору оренди сторони встановили, що дострокове розірвання договору має здійснюватись на умові письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше, ніж за 2 місяці.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

           Однак, судом встановлено, що пропозиції  (попередження) про розірвання договору  позивач відповідачу не направляв.

            Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України “Про оренду землі” у разі  припинення  або  розірвання  договору оренди землі орендар  зобов'язаний  повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах,  визначених договором.  Тобто, повернення земельної ділянки є правовим наслідком розірвання договору.  

Однак, оцінюючи докази, доводи представників сторін, суд відмовляє у задоволенні позову про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.10.2003р., укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ “Долина” та  зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку по пр.Леніна, 144 у м.Запоріжжя площею 0,1840 га, оскільки на підставі викладеного суд вважає, що прокурором та позивачем не доведено істотне порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором і порушено порядок розірвання договору оренди. Суд звертає увагу, що ті зобов’язання, які, на думку позивача та прокурора, порушені, не містять строку їх виконання в договорі.

          На підставі викладеного, суд не бере до уваги посилання прокурора та позивача на інші норми права та докази, вважає позовні вимоги необгрунтованими, недоведеними. У задоволенні позову відмовляється повністю.   

Згідно з  ст. 49 ГПК України судові витрати не стягуються.

          Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                          ВИРІШИВ:

            

У задоволенні позову відмовити повністю.

           Суддя                                                            Л.П.Гандюкова

                    Рішення господарського суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано в повному обсязі   11.10. 2007р.