Справа № 2-а-8

                                                                                                                          2010 рік.                                                                                                                                  

                                                          П О С Т А Н О В А

                   І М Е Н Е М                 У К Р А Ї Н И                              

            22 червня     2010    року.                                               смт.Брусилів.

                    Брусилівський районной суд Житомирської області в

в складі головуючого судді -Коваленка В.К.

                                           при секретарі – Марієвській Н.А.

                              з  участю:

                                               позивача ОСОБА_1

                                  представника  відповідачів Пасічника А.Й.

                                                відповідача – Ткачука О.М.

                                              співідповідача- Данилюк Н.А.

                                      представника відповідача – Забігайла В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Брусилів Житомирської області адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1,ОСОБА_5 до голови Радомишльської районної ради Житомирської області Ткачука Олександра Михайловича, редакції газети ІНФОРМАЦІЯ_2” про визнання дій суб”єкта владних повноважень протиправними,стягнення  моральної шкоди та  спростування недостовірної інформації,                                                                                                          

                                            В С Т А Н О В И В :

       26 липня 2006 року позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_5  звернулися  до суду з адміністративним позовом до голови Радомишльської  районної  ради  в якому просили  визнати дії голови районної ради ОСОБА_3 як суб”єкта владних повноважень, що виразилися у розповсюдженні недостовірних відомостей про позивачів  у ІНФОРМАЦІЯ_1, надрукованому в газеті  ІНФОРМАЦІЯ_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року НОМЕР_1. Зазначали, що такими діями їм спричинено моральну шкоду, яку вони оцінюють в 3400 грн.

        У процесі розгляду справи  позивачі  через свого  представника неоднаразово уточнювали позовні вимоги і остаточно просили визнати  недостовірною інформацію,а саме:  автор статті зазначає,що брати ОСОБА_5  на АТЗТ “Радомишльський машобудівний завод “ коять злочини, допустили борг по заробітній платі працівникам підприємства станом на  01.01. 2006 року в розмірі 700 тисяч гривень; підприємство  змінило звіт із заборогованності, зазначивши в ньому лише 180,2 тисяч гривень, причому заробітна плата  не була виплачена, а надана  працівникам за червень місяць 2006 року як позика на суму 78 567 гривень; ОСОБА_1 надає  фінансову допомогу заводу АТЗТ  за рахунок  незаконного продажу обладнання та інших цінностей заводу; без дозволу бувшої працівниці  громадянки ОСОБА_7брати ОСОБА_1 при допомозі  керівника банку “Аваль” оформили на неї кредит в сумі 25 тисяч гривень терміном на 3 роки, а гроші забрали  собі. Коли ж ОСОБА_7 спробувала закрити  злочинно оформлений  на неї кредит то поплатилась  своїм місцем праці і через деякий час була звільнена з роботи. Належний при звільненні розрахунок, в тому числі  борг по заробітній платі, не отримала; братами  ОСОБА_1   в Коростенському  відділенні ощадбанку на  фізичних осіб було взято  125 тисяч гривень кредиту,  а під заставу поставлено заводське майно. Тобто 0допущено подвійну аферу. Також збільшили вимоги щодо відшкодування моральної шкоди і просили стягнути з  відповідачів на користь ОСОБА_1  6 тисяч 800 гривень, а на користь ОСОБА_5 5 тисяч 100 гривень.                  

        У судовому засіданні позивачі  через свого представника  позов підтримали з мотивів, наведених в позовній заяві.

        Відповідач  ОСОБА_3, його представник та  редакція газети ІНФОРМАЦІЯ_2  позовні вимоги  позивачів не визнали. Просили у позові відмовити, так як  інформацію, яку вони опублікували в газеті ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1 від  ІНФОРМАЦІЯ_3 року,  містить достовірну інформацію. Він (ОСОБА_3), як депутат  Радомишльської районної ради, як її голова,  звернувся до правоохоронного органу  через засіб  массової інформації про вчинення відповідами правопорушень про які йому стало відомо від працівників заводу. У достовірності інформації сумнівів не мав.

         Вивчивши та оцінивши матеріали справи, представлені сторонами докази,  суд приходить до висновку про безпідставність позову.

         Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України і ст.10 ЦПК України  обов?язок  довести, що поширена  інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте  позивач має право  подати докази недостовірності поширеної інформації.        

        Цивільно-правова відповідальність наступає у разі поширення особою саме недостовірної інформації. Що стосується  інформації викладеної відповідачем ОСОБА_3  у газеті  ІНФОРМАЦІЯ_2 то суд вважає, що позивачами не надано доказів про її недостовірність та  про завдання такими діями ОСОБА_3 їм моральної шкоди.

         Так,  вислів ”Про злочини які коять брати  ОСОБА_5  на АТЗТ  “Радомишльський  машзавод” не може  вважатися  образливою інформацією оскільки  відповідач при вживанні терміну “злочини”  керувався значенням цього слова, приведеного у словнику, як неприпустимий, недозволений вчинок (а.с. 282), при цьому пояснив суду, що  інформація яка надходила  до нього від  працівників АТЗТ “Радомишльський машзавод”   сформувало у нього таку думку. Крім того, йому достовірно було відомо про порушені відносно позивачів кримінальні справи.

         Вислів  “Проте, станом  на 1 липня 2006 року борг із зарплати  складає більше 700 тисяч гривень, що більше  половини  районного боргу” знайшов своє підтвердження,т ак як самі позивачі  визнавали це, поставивши свої підписи у відповідних фінансових звітах (а.с. 298).

         Вираз “Може виплатили зарплату ? Ні ? Бо за червень було видано  всього 78 567 гривень і не як зарплату, а позику. Виявляється , ОСОБА_1, як фізична особа, надав підприємству фінансову допомогу” сформований  в якості запитання, є судженням відповідача про фінансовий стан підприємства на підставі достовірної інформації про заборгованість з зарплати та його роздумами про можливість її погашення. А тому, такий вислів не може вважатися недостовірною інформацією, яка зачіпає честь та гідність позивачів.

    Інформація щодо неправомірного заволодіння позивачами 25000 грн., отриманих під кредит для ОСОБА_7 без її згоди, поширена зі слів самої ОСОБА_7, а інформація про отримання кредиту фізичними особами під заставу майна підприємства міститься в постанові про закриття кримінальної справи від 31.05.2006 року (а.с.44). Ця ж постанова містить інформацію про продаж позивачами майна підприємства. При цьому суд враховує, що кримінальну справу було закрито з підстав малозначності.

    Із змісту ст.37 Закону України “ Про друковані  засоби массової інформаціїпресу в Україні” випливає,що  спростуванню підлягають лише відомості,що не відповідають дійсності або принижують честь та гідність”.

    Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"  №1 від 27 лютого 2009 року  “Згідно положення  ч.11 ст. 30 Закону України  “Про інформацію” ,зазначено,що інформацію  з обмеженим доступом  може бути поширен о   без згоди  її власника, якщо  ця  інформація  є суспільно значимою,тобто  якщо вона  є предметом  громадського  інтересу і якщо  право громадкості знати цю інформацію переважає право  її власника на її захист,що відповідає практиці застосування  Європейським судом  з прав людини   ст.8 Конвенції.                                                                                                                                                                

           Саме це  мав на увазі  відповідач ОСОБА_3 звертаючись з відкритим листом до  прокурора Житомирської області Гіля  А.І. так як  невиплатою заробітної плати працівники,керівниками яких були позивачі, мали намір перекрити  автодорогу Київ-Житомир.

    За таких обставин, суд дійшов висновку, що пошинена відповідачем інформація в статті ІНФОРМАЦІЯ_1 (газета ІНФОРМАЦІЯ_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року”) не носить характер недостовірної та такої, що порочить честь та гідність позивачів ОСОБА_1.

    Позовні вимоги  щодо відшкодування  моральної шкоди  не підлягає до задоволення, скільки є похідним  від винного про визнання інформації недостовірною та її спростування.

          Керуючись  ст.ст. 2,10-12,20,69,99,158-163,186 КАС  України,Постановою Пленуму                    Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27 лютого 2009 року, суд    

                                                    В И Р І Ш И В:

              У задоволенні адміністративного позову   ОСОБА_1,ОСОБА_5 до голови Радомишльської районної ради Житомирської області Ткачука Олександра Михайловича,редакції газети “Зоря Полісся” про визнання дій суб”єкта владних повноважень протиправними,стягнення  моральної шкоди та  спростування недостовірної інформації відмовити за беспідставністю позовних вимог.                                          

                Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається через Брусилівський  районний суд Житомирської області до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення ,а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України-- з дня складення у повному обсязі.Повний текст складено  25 червня 2010 року.  Апеляційна    скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                             Суддя                                                                         В.К.Коваленко.