Справа № 2-9595/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

24 вересня 2010 р.                                                   м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:        

головуючого - судді                              Таніча Л.М.

                                    при секретарі                                       Данилко Л.В.

                                    за участю

                                    представника  відповідача                Вязьміної О.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в м. Добропілля Донецької області, «про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни», -

В С Т А Н О В И В:

    19 серпня 2010 року ОСОБА_2  звернулась до суду з позовом до управлiння  Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначила, що за нею визнано статус "Дитина війни", у зв’язку з чим вона перебуває на обліку в УПФУ м. Добропілля Донецької області. Згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", вона має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка фактично їй не нараховувалась. Позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України № 6-пр/2007 від 9 липня 2007 р. та № 10-рп/2008 р. від 22 травня 2008 р., згідно яких визнано неконституційними норми статей Законів України Про державний бюджет України на 2007, 2008 роки, що стосується призупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідач відмовляється провести перерахунок та виплату передбаченої Законом  зазначеної  доплати до пенсії.

Позивач просить суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 01.08.2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В судове засідання позивач не з’явилась, в позовній заяві просила розглянути справу без її участі.

Представник вiдповiдача за дорученням – завідувач юридичного сектору управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області Вязьміна О.В., в судовому засіданні заперечувала проти позову та надала письмові заперечення. Просить суд застосувати строк позовної давності та в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Заслухавши пояснення відповідача, вивчивши письмові заперечення та інші матерiали  справи,  перевiривши доводи позивача, та заперечення  представника  відповідача, суд  вважає що позов  підлягає частковому  задоволенню  з  наступних пiдстав.

    Позивач відноситься до соціальної групи «Діти війни» відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується відміткою у посвідченні .

Законом України “Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004, який набрав чинності з 01.01.2006, встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Тобто, позивач має право отримувати державну соціальну підтримку передбачену ст. 6 зазначеного Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує надбавку до пенсії – щомісячну державну соціальну допомогу, яку виплачує управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля в розмірі 10 % з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року в сумі 47 грн., з 01.04.2008 року по червень 2008 року  в сумі 48,10  грн., з 01.07.2008 року по вересень 2008 року в сумі 48,20  грн., з 01 жовтня 2008 року в сумі 49,80 грн. довічно.

 Закон України від 19.12.2006 року № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік», пунктом 12 статті 71 призупинив дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але Конституційний суд України рішенням № 6-рп/2007  від 09 липня 2007 року визнав вказане положення таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.  

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення  допомоги за  2007 рік  суд вважає, що позивач має право на одержання державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-У, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року -406 грн., з 1 жовтня 2007 року - 411 грн. Таким чином, для позивача розмір підвищення до пенсії повинен був розраховуватися, виходячи із наведених розмірів. Враховуючи, що позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому стягненню недоплаченої соціальної державної допомоги дітям війни за 2007 рік підлягає з 19 серпня.

З приводу спірних правовідносин щодо недоотриманого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальних пенсії за віком як дитині війни в 2008  році суд, вбачає.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

 Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії суб'єктів владних повноважень, які були вчинені у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Отже, право позивача на нарахування в 2008 році відновилося з дня прийняття рішення  Конституційним Судом України по справі N 10-рп/2008 від 22.05.2008, при цьому в тому правовому режимі, який існував до дня набрання сили змін, визнаних в подальшому неконституційними.

Таким чином, нарахування в 2008 році підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком має бути вчинено з дня ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, тобто з 22.05.2008, на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла до 01.01.2008.

          З приводу спірних правовідносин щодо недоотриманого підвищення до пенсії як дитині війни в 2009 році суд, вважає що нарахування повинно було здійснюватись відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  з 01.01.2009  року по 31.12.2009 року з наступних підстав.

    Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати  розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства  визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах  розмірів лише тих виплат, необхідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, право позивача на нарахування за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року відновилося з дня прийняття рішення  Конституційним Судом України по справі N 10-рп/2008 від 22.05.2008, але в межах при цьому в тому правовому режимі, який існував до дня набрання сили змін, визнаних в подальшому неконституційними.

На час розгляду цієї справи у суді, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Частиною 1 статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»   встановлений у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.  

         Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1 встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 листопада 2009 року у розмірі 573 грн.

           Аналогічно такі правовідносини регулюються і з 01 січня 2010 року по 01 серпня 2010 року.

           На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про соціальний захист дітей війни",  Рішеннями Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, N 10-рп/2008 від 22.05.2008, Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік», ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік»,  ст.19, ч.3 ст.51, 152 Конституції України, ст. 257 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов   ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в м. Добропілля Донецької області, «про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни -  задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області щодо невиплати державної соціальної допомоги “Дітям війни” за період з 19 .08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 01.08.2010 року – неправомірними.

Зобов’язати у правління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за періоди з 19.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 01.08.2010 року , з урахуванням фактично виплачених сум.      

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати за місцем мешкання позивача для відома.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Складено власноручно в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Головуючий: суддя                                       Л.М. Таніч