ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2007 Справа № 35/210-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії головуючого судді Кузнецової І.Л.,
суддів: Чимбар Л.О.(доповідач), Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання: Гайдук Ю.А.,
представники сторін:
від позивача : Старовицька О.П., дов. №18/28-06 від 19.09.07;
від відповідача : Кравченко В.М., дов. №145 від 22.08.07; Гура В.В., дов. №146 від 23.08.07;
представник третьої особи не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2007 р. у справі № 35/210-07;
за позовом Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ;
до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ;
третя особа Дніпропетровський державний центр стандартизації, метрології та сертифікації, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним рішення адміністративної колегії;
В С Т А Н О В И В :
Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал" (далі- позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просить суд першої інстанції визнати недійсним рішення адміністративної колегії від 01.12.2006 р. № 13.5./18-п по справі № 26.1/45.
Рішенням від 25.07.2007 р. по справі № 35/210-07 (суддя –Широбокова Л.П.) позов задоволено частково: 1) визнано недійсною частину 2 Рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі- відповідач) від 01.12.2006р. за №135/18-к (Справа №26.1/45) “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” щодо “визнання дій Міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” щодо встановленні періодичності проведення повірок лічильників холодної та гарячої води, які використовуються для обліку води у комунально-побутовій сфері, в інші, ніж встановлено паспортом терміни при прийнятті їх в експлуатацію, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом другим статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, визначеним частиною першою статті 13 зазначеного Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку”; 2) визнано недійсною частину 3 Рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.12. 2006р. за №135/18-к (Справа №26.1/45) “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”щодо “накладення штрафу на Міське комунальне виробниче підприємство “Дніпроводоканал”за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в п. 2 цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”в розмірі 7000 (сім тисяч гривень)”; стягнуто з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України – на користь міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал”- витрати по сплаті держмита –56,66 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –78,66 грн.; В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що господарським судом необгрунтовано зроблено висновки щодо відповідності встановлення позивачем міжповірочного інтервалу приладів обліку, судом невірно застосована норма ст.13 Завкону України Про захист економічної конкуренції”, а саме: необгрунтовано зроблено висновки щодо кваліфікації порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку позивача, судом необгрунтовано покладено витрати по сплаті державного мита витрат на інформаційно-технічне забезпечення, оскільки територіальне відділення, виступаючи позивачем й відповідачем звільняється від сплати вказаних витрат.
Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2006р. адміністративною колегією Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було винесено рішення №13.5/18-п по справі №26.1/45 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”, згідно з яким було визнано, що: 1) Міське комунальне виробниче підприємство “Дніпроводоканал” займало монопольне (домінуюче) становище на ринку централізованого водопостачання та водовідведення в межах власних мереж, які розташовані на території міста Дніпропетровська, з часткою 100 відсотків, в період з 2001 по 2004 роки; 2) дії Міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” щодо встановлення періодичності проведення повірок лічильників холодної та гарячої води, які використовуються для обліку води у комунально-побутовій сфері, в інші, ніж встановлено паспортом терміни при прийнятті їх в експлуатацію, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом другим статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, визначеним частиною першою статті 13 зазначеного Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку”; 3) накладено штраф на Міське комунальне виробниче підприємство “Дніпроводоканал” за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у п.2 цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої ст.52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”у розмірі 7000 грн.
В п.2 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визначено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Визначення поняття зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку зафіксовано в ч.1 ст. 13 вказаного Закону як дії чи бездіяльність суб”єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб”єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Постановляючи рішення про задоволення позову, господарський суд виходив з того, що дії позивача не можна вважати зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
З таким висновком господарського суду погоджується апеляційний господарський суд з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлення міжповірочних інтервалів лічильників холодної води визначено позивачем не по своїй ініціативі.
Позивач посилався на те, що вирішуючи питання щодо встановлення міжповірочних інтервалів лічильників, він виходив рішень органів Держстандарту, в компетенції яких згідно з Законом “Про метрологію та метрологічну діяльність” віднесено вирішення вказаних питань.
В якості таких рішень позивач надав відповідачу та до матеріалів господарської справи лист №19067712 від 04.12.1992р., акт проведення робіт по вивченню експлуатаційних властивостей лічильників холодної води в міжповірочний інтервал від 20.11.1999р. Дніпропетровського Державного центру стандартизації, метрології та сертифікації, протокол №5 засідання Науково-технічної комісії з метрології Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.12.2002р.
Для визначення правопорушення та притягнення до відповідальності необхідна наявність всіх його складових частин правопорушення, а саме: протиправних дій, шкоди, причинного з”язку між протиправними діями та шкодою і вини в формі умислу. При відсутності хоча б однієї з вказаних умов правопорушення відсутнє та відповідальність не наступає.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем передбачає умисне вчинення дій, які свідчать про зловживання. Враховуючи, що при вирішенні питання про встановлення міжповірочних інтервалів лічильників холодної води позивач керувався (хоч би й помилково) документами органів Держстандарту, слід визначити відсутність в діях позивача наявності умислу на зловживання своїм монопольним (домінуючим) становищем.
В зв”язку з відсутністю в діях позивача всіх необхідних складових правоворушення, господарський суд обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність зловживання позивача монопольним (домінуючим) становищем на ринку, правомірно визнав рішення адміністративної колегії Дніпропетровського територіального відділення Антимонопольного комітету України в цій частині незаконним і, як наслідок, правильно визначив необгрунтованість накладення штрафу в сумі 7000,00 грн.
Необгрунтовані посилання апеляційної скарги на те, що судом неправильно покладено витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, оскільки територіальне відділення, виступаючи позивачем й відповідачем звільняється від сплати вказаних витрат.
Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звільняється від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення при подачі позовів. Відповідно ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати, в тому числі і по сплаті державного мита, підлягають стягненню стороні, на користь якої постановлено рішення.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду є законним, в зв”язку з чим апеляційна скарга Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2007 р. у справі № 35/210-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ - без задоволення.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Суддя Л.О. Чимбар
Суддя Т.А.Верхогляд