РІШЕННЯ                    

                      ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ         Справа №2-431/2010 рік

      20 вересня   2010 року Малинський районний суд Житомирської області в складі

головуючої  судді                      Збицької К.Д.

з участю  секретаря              Гузікової І.І.,

представника позивачки          ОСОБА_1,

представника відповідачки          ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в місті Малині цивільну справу за позовом     ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним, -

                        встановив :

    позивачка просить визнати недійсним договір дарування належної їй квартири АДРЕСА_1, укладений між нею та відповідачкою 7 липня 2008 року, посилаючись на ту обставину, що відповідачка скористалась тяжкими для неї обставинами, оскільки вона втратила батьків, проживала одна, є інвалідом, на той час   зловживала алкогольними напоями.  

    Пояснила, що вона є інвалідом по зору з дитинства. Після смерті батьків з 1999 року залишилась   одна без рідних. Проживала в зазначеній квартирі. Самотність, розруха, невлаштованість штовхнули до зловживання алкоголем, що продовжувалось майже шість років.  До неї стала навідуватись з Києва знайома її покійних батьків ОСОБА_5, яка допомагала продуктами харчування. Вона довіряла їй. У 2008 році відповідачка запропонувала їй скласти заповіт на квартиру,  потім спонукала до дарування квартири. Обіцяла допомагати матеріально, зробити в квартирі ремонт. З цього часу приїжджала майже щотижня, привозила продукти харчування, спиртні напої, збирала необхідні для пред’явлення в нотаріальну контору документи.   Коли перший раз звернулись до приватного нотаріуса, вона відмовила у наданні їм послуг через її (позивачки) нетверезий стан. Через кілька днів вони звернулись до іншого приватного нотаріуса,  яка й посвідчила договір. Всі витрати взяла на себе відповідачка. Перед цим вони з ОСОБА_5  розпили пляшку горілки. Із стану сп’яніння тривалий час майже не виходила. Вважає, що відповідачка скористалася її тяжким становищем. Кинувши зловживати алкоголем, зрозуміла, що залишилась без житла.    Оскільки відповідачка чужа людина, може в будь-який час позбавити її права користування квартирою, просить позов задовольнити. Розірвати договір в добровільному порядку чи укласти іншого змісту вона не погоджується.

    Відповідачка та її представник позов не визнали,     посилаючись на те, що договір був укладений за взаємною згодою сторін.  

    З пояснень ОСОБА_4 вона з молодості була близькою знайомою батьків позивачки, допомагала їх хоронити. Після їх смерті   опікувалась ОСОБА_3, яка  залишилась одна, почала пиячити, допомагала їй матеріально. Пропозиція подарувати квартиру надійшла від позивачки. Подумала, що це в знак вдячності за турботу. Погасила заборгованість по платежах. При оформленні договору дарування нотаріус роз’яснила позивачці наслідки позбавлення права власності на житло, вона з ними погодилась. Позов не визнає з тих підстав, що, повернувши право власності на квартиру, позивачка може позбутися житла через зацікавленість в цьому осіб, які її оточують. Просить в позові відмовити.

     З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог суд визнає, що позов підлягає задоволенню.

                        2.

    Судом встановлено, що позивачка 1969 року народження у тридцятирічному віці втратила батьків, залишила одинокою (а.с.5,10,11).

    Вона визнана інвалідом 2-ї групи з дитинства по зору, є непрацездатною (а.с.8,9,16).

    Будучи власником двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого Малинською районною філією державного підприємства «Житомирського регіонального центру державного земельного кадастру» 01.03.2002 року за № 122, вона 7 липня 2008 року  подарувала її відповідачці ОСОБА_4, яка проживає в місті Києві (а.с.12-13).

    Статтею 717 Цивільного кодексу України визначено, що за договором дарування  одна сторона (дарувальник)  передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному)  безоплатно майно (дарунок) у власність.

    Згідно ч.1 ст.722 цього Кодексу право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

    Відповідно до ч.3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

    Правочин,  який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних  умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину (ч.1 ст.233 ЦК України).

    Опитані судом свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, які проживали в одному будинку з позивачкою і були її сусідами, а також ОСОБА_8, проживаючий у сусідньому будинку, засвідчили, що позивачка, будучи хворою, інвалідом,  безперервно пиячила, інколи лежала на вулиці, між запоями була байдужа до всього, крім горілки. Вони допомагали їй. Під час облаштування сусідами індивідуального опалення в її квартирі відрізали теплопостачання, змушена була зимувати в знайомих.  Коли покинула пиячити, одумалась, розповіла про те, що квартиру подарувала, про що жалкувала.

    Обставини зловживання позивачкою алкогольними напоями підтвердили також свідки ОСОБА_9, з племінником якої співмешкала позивачка після смерті батьків і до його смерті у 2008 році, ОСОБА_10 – приятелька позивачки.

    Вони пояснили, що після смерті співмешканця ОСОБА_3 пиячила безперервно і в цей період уклала договір дарування.

    За поясненням ОСОБА_10 ініціатива «переписати на неї» квартиру виходила від відповідачки, яка привозила ОСОБА_3 горілку, споювала її.

    Свідок ОСОБА_11 пояснив, що восени 2008 року забрав позивачку до себе в квартиру, яку знімав, щоб вона не пропала, бо  в безпорадному стані не могла залишатись в неопалюваній квартирі.  Через деякий час після проживання в нього перестала пиячити, але житла не має. Коли господар виселив їх, вона повернулась в подаровану нею квартиру, яка належить відповідачці.

    На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин вчинений ОСОБА_3 під впливом тяжкої для неї обставини, якою є особистий фізичний стан позивачки (інвалідність, самотність, пияцтво, що є однією з хвороб), відсутність засобів, для нормального існування людини при отриманні мінімальної пенсії, та на вкрай невигідних для неї умовах (вона позбулася єдиного житла без будь-якої грошової компенсації). Про ці обставини відповідачці було відомо і вона скористалася ними. Укласти будь-який договір

                        3.

іншого характеру, який забезпечував би право позивачки на користування відчуженим нею приміщенням, відповідачка відмовилася, що свідчить про її корисливий намір.

        Керуючись ст.ст.10,11,60, 209 ч.3, 212,213,215  Цивільно-процесуального                 кодексу України, на підставі ст.233 Цивільного кодексу України, -

                    вирішив :  

    позов   задовольнити повністю.

       Визнати недійсним договір дарування квартири № 39, що знаходиться  в будинку АДРЕСА_1, укладений 7 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 й посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Януш Л.О. та зареєстрований в реєстрі за № 4394.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення повного рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання  апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

    Головуюча

    Рішення в повному обсязі складене 24 вересня 2010 року.

                        РІШЕННЯ                    

                      ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ         Справа №2-431/2010 рік

                   (вступна та резолютивна частини)

      20 вересня   2010 року Малинський районний суд Житомирської області в складі

головуючої  судді                      Збицької К.Д.

з участю  секретаря              Гузікової І.І.,

представника позивачки          ОСОБА_1,

представника відповідачки          ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в місті Малині цивільну справу за позовом     ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним, -

                        встановив :

    У відповідності до положень ст.209 ЦПК України суд вважає за можливе оголосити в даному судовому засіданні вступну та резолютивну частини судового рішення, відклавши складення його в повному обсязі до 24 вересня 2010 року.

    Керуючись ст.ст.10,11,60, 209 ч.3, 212,213,215  Цивільно-процесуального         кодексу України, на підставі ст.ст.233 Цивільного кодексу України, -

                    рішив :  

    позов   задовольнити повністю.

       Визнати недійсним договір дарування квартири № 39, що знаходиться  в будинку АДРЕСА_1, укладений 7 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 й посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Януш Л.О. та зареєстрований в реєстрі за № 4394.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення повного рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання  апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

    Головуюча