2-а-125/2010 р.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 травня 2010 року                                                                                           смт. Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді  Халявки В.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку, визнання дій протиправними та стягнення щомісячної доплати до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому вказувала, що вона має  статус дитини війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст.6 вказаного закону їй належить доплачувати до пенсії щомісячно 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

     У 2006 та 2008 роках  такі доплати до пенсії не здійснювалися через призупинення дії  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки. Таким чином вона у 2006 році -2008 році не отримала доплату у розмірі 3302,60 гривні.

    Посилаючись на Конституцію України, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» та рішення Конституційного суду України,  якими визнавалися неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачка просила поновити їй пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати доплати до пенсії та зобов’язати відповідача нарахувати їй доплату до пенсії за 2006-2008 роки у розмірі 3302,60 грн.

    Відповідач – Управління Пенсійного фонду позов не визнав і в запереченнях на позов, направлених до суду вказує, що вимога позивачки про доплату до пенсії з 1 січня 2006 року до 9 липня 2007 року є безпідставною, оскільки рішення Конституційного суду України, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  набрало чинності з моменту його прийняття, тобто з 9 липня 2007 року і зворотної сили не має. Відповідач також вказав, що на час підписання Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування підвищень та надбавок до пенсії здійснювалося виходячи із розміру 19 грн. 91 коп.,  що було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».  Далі в запереченнях йдеться  про те, що відповідно до  Закону України «Про Державний бюджет України  на 2006 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена, а статтею 110 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"»  було встановлено, що пільги і надбавки до пенсії  запроваджуються поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі. Далі відповідач посилається на те, що у органів Пенсійного  фонду немає підстав при обчисленні доплати до пенсії дітям війни застосовувати ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року  щодо визначення мінімальної пенсії за віком, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом. Тобто, як стверджує відповідач, не можна застосовувати величину мінімальної пенсії за цим законом для обрахування підвищення до пенсії дітям війни, оскільки підвищення до пенсії та пенсія є різними категоріями пенсійних виплат. Ще відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що  кошти на виплату надбавки до пенсії  передбачені  Законом України «Про Державний бюджет України», тому відповідачем повинно бути Державне казначейство України.

За заявами позивачки та відповідача справа розглянута без їх участі.

Дослідивши  докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.     Встановлено що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус «Дитина війни». Вказана обставина підтверджується пенсійним посвідченням, виданим 18,03,2003 року Управлінням Пенсійного фонду України.

    Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV встановлено правовий статус  дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантії надання пільг і державної соціальної підтримки. З метою надання соціальної підтримки особам, які мають статус дитини війни  державою встановлені певні державні соціальні гарантії.  

    Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Згідно  ст.7  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цих законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.    

    Законом України «Про Державний бюджет  України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено.

    Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік"» від 19 січня 2006 року, який набрав чинності з 15 березня 2006 року, до ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006» рік було внесено зміни,  якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету.

    Проте у 2006 році пільги встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

    Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та  «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

    Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджено.

    Отже, немає підстав для задоволення позовних вимог про доплати до пенсії у 2006 році.

Щодо вимог позивачки про доплати до пенсії в 2007 році, то суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п.12  ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України  на 2007 рік»  дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного суду  України  від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 щодо відповідності Конституції України деяких статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в числі інших визнано неконституційними положення п.12 ст.71 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне  значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є  обов'язковим до виконання на території України, є остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів в ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області повинне було нараховувати та сплачувати  позивачці доплату до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності  п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України  на 2007 рік» ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.   Отже відповідач з  9 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – нараховувати та здійснювати доплати особам, що мають статус «дитина війни».

Вимоги позивачки про доплати до пенсії в 2007 році  суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції:  «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із Законів.»  Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-РА/2008р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсій дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-VI, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Таким чином, з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року відповідач діяв правомірно, тому позовні вимоги про здійснення доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. 2  та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова  в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.28 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України   «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інший нормативно-правовий акт, який би визначав цей або встановлював інший розмір, відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті,  застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем Конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України   «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі належним відповідачем у справі. Пенсійний фонд України діє у відповідності до  «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків та поклала виконання цього  обов'язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої територіальні управління, що входять до системи його органів, але вони або не вчиняли дій для нарахування доплат, або здійснювали доплати в значно менших розмірах, ніж передбачено чинним законодавством,  такі дії суд вважає протиправними. Констатуючи цей факт суд відповідно до ч.2 ст. 11 КАСУ виходить за межі позовних вимог з метою повного захисту прав позивача.

Вирішуючи питання про продовження строку для звернення до суду за захистом своїх прав, суд виходить з того, що на зазначені правовідносини не поширюється дія ст. ст.99, 100  КАСУ.

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України   «Про соціальний захист дітей війни». При цьому зауважує на те, що предметом оскарження є неправомірність дій відповідача щодо нездійснення нарахування доплати до пенсії та її виплата не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги  нерозривно пов'язані між собою.

Таким чином суд не знаходить підстава для відмови позивачці в позові через пропуск строку для звернення до суду за захистом своїх прав.

Встановлено із довідки відповідача, що в 2007 році позивачу не нараховувалася і не виплачувалася доплата до пенсії. З 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не донараховано і не виплачено :

Липень (4,06 + 406) *30% = 410,06 * 30%= 123,02 грн.;

Серпень (4,06 + 406) *30% = 410,06 * 30%= 123,02 грн.;

Вересень (4,06 + 406) *30% = 410,06 * 30%= 123,02 грн.;

Жовтень (4,11 + 411) *30% = 415,11 * 30%= 124,53 грн.;

Листопад (4,11 + 411) *30% = 415,11 * 30%= 124,53 грн.;

Грудень (4,11 + 411) *30% = 415,11 * 30%= 124,53 грн.;

Всього за 2007 рік: 742,65 гривень.

Встановлено в 2008 році з травня по грудень включно позивачці слід було нараховувати  доплату у розмірі:

      Травень 481*30% =144,3 грн.

    Червень 481*30%=144,3 грн.

    Липень 482*30%=144,6 грн.

    Серпень 482*30%=144,6 грн.

    Вересень 482*30%=144,6 грн.

    Жовтень 498*30%=149,4 грн.

    Листопад 498*30%=149,4 грн.

    Грудень498*30%=149,4грн.

Всього: 1170 грн. 60 коп..

  Згідно  довідки відповідача позивачці в 2008 році було нараховано та виплачено 579 грн. 30 коп.. Таким чином в 2008 році позивачу не нараховано доплату у розмірі  1170,6 грн. – 579,3 грн. = 591,3 грн..

Позивачка посила визнати незаконними дії відповідача в 2006-2008 роках. Відповідно до ч.2 ст.11 КАСУ суд може вийти за межі позовних вимог якщо це наобхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З огляду на це суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та дати оцінку діям відповідача і в 2009 році. При цьому виходить з такого.

У 2009 році мінімальна пенсія за віком становить 498 гривень. З 3 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року  позивачці треба було доплачувати по

        498 ? 30% = 149,4 грн.

і виплатити за 12 місяців 149,4*12міс= 1792,8 грн., а виплачується по 49,8 грн і за 12 місяців 2009 року фактично виплачено 49,8*12= 597,6 грн.  Таким чином не донараховано  1792,8-597,6 = 1195,2 грн.

Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6  Закону України   «Про соціальний захист дітей війни», рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України), ст. ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 КАСУ,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області щодо нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України   «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі, встановленому ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати

•   за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 742 (семисот сорока двох) гривень 65 (шістдесяти п'яти) копійок;

•   за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 591 (п'ятисот дев'яносто однієї) гривні  30 (тридцяти) копійок.

•   за період з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року у розмірі 1195,2 (одну тисячу сто  дев*яносто п*яти) грн 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження  та подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий – підпис

      „ ВІРНО „

Голова  Семенівського районного суду

Полтавської області                                                                                             В.О.Любицький