РІШЕННЯ                                                                                      

                                                           іменем України

                                                                заочне

      24 вересня 2010 року Полонський районний суд Хмельницької області в складі  судді Боб”яка Б.В., при секретарі  Кравчук В.В., з участю адвоката позивачки ОСОБА_1,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в залі суду в м. Полонне за позовом ОСОБА_2  до приватного підприємця ОСОБА_3 про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості із  заробітної плати, моральної шкоди, зобов’язання сплатити  податкові та інші обов’язкові платежі,

                                                          встановив:

      29 березня 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 і в позовній заяві вказала, що за домовленістю з відповідачкою працювала продавцем в належному останній магазині, що знаходиться в АДРЕСА_1. За домовленістю між ними позивачка працювала по 12-13 годин на добу, у вихідні дні  і заробітна плата згідно домовленості із ОСОБА_3 становила 2000 грн. в місяць. Також ОСОБА_3 повинна була оформити їх трудові стосунки шляхом укладання трудової угоди. ОСОБА_3 за весь час роботи виплатила ОСОБА_2 тільки аванс на загальну суму 900 грн., а решту боргу із заробітної плати обіцяла виплати після укладання трудової угоди. Оскільки відповідачка не виконала своєї обіцянки, позивачка з 09 березня припинила працю  продавцем. Просить визнати факт праці продавцем в ОСОБА_3 з 29 вересня 2009 року по 09 березня 2010 року, зобов’язати зробити запис в трудовій книжці про працю за вказаний строк, стягнути борг із заробітної плати за п’ять місяців на суму 91000  грн. за п’ять місяців, стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн., завдану невиплатою заробітною платою, зобов’язати сплатити за неї, як за працівника всі платежі, встановлені чинним законодавством, щоб їй був зарахований трудовий стаж. Позовні вимоги підтверджує поясненнями свідків та документами, що підтверджують працю в приватного підприємця.  

      В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримує повністю і пояснила, що підтримує повністю доводи, викладені в позовній заяві. Просить суд розглядати справу по суті, не відкладати розгляд справи, тому що заява ОСОБА_3 про те, що незадовільний стан здоров”я не дозволяє їй прийняти участь у розгляді справи є неправдивим, оскільки ОСОБА_3 на час розгляду справи в суді сама особисто здійснює торгівлю в своєму магазині. Заява подана відповідачкою умисно, з метою не дати суду прийняти рішення. Не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

      Відповідачка ОСОБА_3 06 травня 2010 року надала суду письмове заперечення до позову, в якому вказала, що доводи позивачки  про працю в магазині є надуманими з метою дискредитації її перед мешканцями мікрорайону, в трудових стосунках позивачка з нею не перебувала, доказів суду не надала. В попередньому судовому засіданні проти позову заперечувала, заявила клопотання про виклик дев”яти  свідків на захист своїх інтересів. Проте в судове засідання 08 червня 2010 року не прибула, хоча про час та місце розгляду була повідомлена в попередньому судовому засіданні, оскаржила в апеляційному порядку ухвалу про відкриття провадження. В судове засідання 24 вересня 2010 року повторно не прибула, направила заяву про відкладення розгляду справи до того часу, поки Верховний Суд України не розгляне її скаргу на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 03 серпня 2010 року про відмову в задоволенні її клопотання про продовження строку на звернення з апеляційною скаргою. Також вказує, що не може бути присутня в суді за станом здоров”я,  суд не направив їй копій доданих позивачкою ОСОБА_2 до справи  документів і тому вона не може повно викласти своїх заперечень.

      Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що працював охоронником на фарфоровому заводі і графік роботи в нього був такий, що він заступав на зміну на добу. Неподалік від його місця  роботи знаходиться  магазин, що належить ОСОБА_3. Цей магазин працював із 07 години ранку до 20 години вечора. Працювала в ньому тільки одна ОСОБА_2, в тому числі і у вихідні дні, ОСОБА_2 позичала в нього гроші і пояснювала відсутність грошей тим, що ОСОБА_3 не виплачує заробітну плату.

      Свідок ОСОБА_5 в суді показала, що в кінці вересня 2009 року ОСОБА_2 влаштувалася на роботу продавцем до приватного підприємця ОСОБА_3 Працювала сама в магазині із 7 години ранку до 20 години вечора. ОСОБА_3 обіцяла, що оплата праці буде нормальна. ОСОБА_2 скаржилась, що ОСОБА_3 не виплачує заробітну плату, виплатила тільки один раз 500 грн. і два рази по 200 грн. Для того, щоб поїхати на навчання на сесію, ОСОБА_2 змушена була  позичити  1000 грн. в чоловіка свідка.

      Свідок ОСОБА_6 в суді показав, що був знайомий з ОСОБА_3 з часу  навчання в школі, звернувся до неї, щоб працевлаштувала ОСОБА_2 на роботу. Після того, як ОСОБА_2 почала працювати, в неї з ОСОБА_3 були якісь конфлікти, тому заходив до ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_2 плакала, що ОСОБА_3 її ображала. ОСОБА_3 йому говорила, що заробітна плата ОСОБА_2 буде складати три відсотки    

      Заслухавши пояснення позивачки, показання свідків, дослідивши письмові докази, надані позивачкою,  суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

      Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.      

      Встановлено, що з 29 вересня 2009 року по 08 березня 2010 року включно позивачка ОСОБА_2 працювала продавцем в приватного підприємця ОСОБА_3 в магазині, що розташований в АДРЕСА_1. Робочий день продавця ОСОБА_2 тривав по 12 годин в день, також працювала у вихідні дні.. Заробітна плата ОСОБА_2 за місяць становила 2000 грн. в місяць. За п’ять місяців роботи загальна сума заробітної плати становила 10 000 грн. ОСОБА_3 виплатила ОСОБА_2 частину заробітної плати в сумі 900 грн. Працю ОСОБА_2 приватний підприємець ОСОБА_3 використовувала без укладення трудового договору та реєстрації цього договору в Центрі зайнятості.

      Дані обставини встановлені із пояснень позивачки, показів свідків та письмових доказів, дані яких повністю узгоджуються  з вказаними поясненнями та показами. Зокрема, ОСОБА_2 надала товарно – транспортні накладні, згідно яких приватному підприємцю ОСОБА_3 постачались товари за період з 29 вересня 2009 року по 08 березня 2010 року і на вказаних документах є підписи позивачки ОСОБА_2 про те, що вона приймала ці товари. Також є підписи ОСОБА_2 в наданому нею журналі про передачу виторгу для ОСОБА_3 за період з 29 вересня 2009 року по 08 березня 2010 року.

      Відповідачка ОСОБА_3 мала можливість надані позивачкою докази спростувати, заявляла в попередньому судовому засіданні клопотання про виклик свідків на підтвердження своїх доводів. Але цим правом не скористалась, а за надуманими та безпідставними доводами оскаржувала в апеляційному порядку ухвалу суду про відкриття провадження. Тому суд приймає надані позивачкою докази як достовірні і не спростовані відповідачкою у судовому розгляді.  

      Відповідно до ст.ст. 21,24, 24-1 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначеною цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю і угодою сторін. Трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі і додержання письмової форми є обов’язковим при укладанні трудового договору з фізичною особою. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Згідно ст..97 КЗпП України конкретні розміри оплати праці встановлюються власником, який не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами.

      Відповідно до ст..115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові в робочі дні в строки не рідше двох разів на місяць, а згідно ст..116 цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належить, провадиться в день звільнення.

      Відповідно до ст..237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  

      З огляду на встановлені обставини та правові положення суд вважає, що ОСОБА_2 працювала продавцем  в приватного підприємця – фізичної особи ОСОБА_3 з 29 вересня 2009 року по 08 березня 2010 року включно, тривалість робочого дня становила 12 годин в день, ОСОБА_3 зобов’язувалась здійснювати оплату праці позивачці з врахуванням її понаднормової  праці в розмірі 2000 грн. в місяць, виплатила тільки частину в розмірі 900 грн. ОСОБА_3  не уклала з ОСОБА_2 трудовий договір, але фактично допустила її до роботи, тому суд вважає, що трудовий договір був укладений фактично. ОСОБА_3 порушила право ОСОБА_2 на зарахування часу праці до трудового стажу. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають повністю.

      Також суд вважає, що порушивши право ОСОБА_2 на отримання заробітної плати за її працю, ОСОБА_3 порушила її законні права, що призвело до моральних страждань, вимагали від позивачки  додаткових зусиль для організації свого життя. Тому позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення, але частково, з врахуванням вимог розумності та справедливості.

      Щодо клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, то причини, на які вона посилається, суд вважає надуманими з метою затягнути розгляд справи. Зокрема, вимоги ОСОБА_3 надати їй копії документів, які долучила ОСОБА_2 до позовної заяви, є незаконними, оскільки вказані документи є в ОСОБА_3 в оригіналі і ч.2 ст.120 ЦПК України передбачає, що при зверненні з позовом про трудові правовідносини позивач не зобов’язаний надавати копії документів. Звернення із касаційною скаргою до Верховного Суду України на ухвалу апеляційного суду, що набрала законної сили, не може бути перешкодою для розгляду справи, оскільки така обставина для відкладення розгляду справи не передбачена  Цивільним процесуальним кодексом України. Посилання відповідачки на незадовільний стан здоров”я , що заважає їй приймати участь в судовому засіданні  нею нічим не підтверджено, тому суд вважає, що за таких обставин відповідач умисно намагається відкласти розгляд справи без вагомих підстав. Причини неявки ОСОБА_3 до суду суд визнає неповажними і тому у справі необхідно ухвалити заочне рішення.    

     Керуючись ст.ст.10,11, 60, 212-215, 224-228, 367-1   ЦПК України, суд

                                                           ВИРІШИВ:

      Позов задовольнити частково.

      Встановити, що ОСОБА_2 працювала продавцем в приватного підприємця ОСОБА_3 за фактичною трудовою угодою з 29 вересня 2009 року по 08 березня 2010 року включно. Зобов’язати ОСОБА_3 зробити запис в трудовій книжці ОСОБА_2 про працю за трудовою угодою продавцем за період з 29 вересня 2009 року по 08 березня 2010 року .

      Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг із заробітної плати в сумі 9100 грн. з відрахуванням з неї податкових та інших обов”язкових платежів, 500 грн. моральної шкоди.

      Зобов’язати ОСОБА_3 здійснити виплату за ОСОБА_2 передбачені законодавством України обов’язкові податкові та інші платежі за період з 29 вересня 2009 року по 08 березня 2010 року для зарахування даного періоду роботи ОСОБА_2 до трудового стажу.    

      В решті позовних вимог  відмовити.

      Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 в дохід держави  51 грн. судового збору та 120 грн. витрат  з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом  цивільних справ.

      Рішення суду про стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 2000 грн. підлягає до виконання негайно.  

      Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

      Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подання до Полонського районного суду апеляційної скарги протягом десяти  днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  Суддя                                                                                                                  Б.Боб”як.