Справа № 2-2850/2010 рік

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

22 вересня   2010 року Ленінський районний суд м.Луганська в складі:

головуючого – судді Бугери О.В.

при секретарі – Тихенькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну  справу за позовом ОСОБА_1   до Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» в особі Луганської філії  по визнання дії неправомірними та звільнення майна з незаконного володіння.

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із даним позовом. В обґрунтування якого зазначив, що на підставі договору кредитно – залогового договору автомобіля № LGP5AK20255347  від 12.06.2008 року, він є власником автомобіля CHERY SQR7130S21,  2008  року державний номер НОМЕР_1 випуску. Для придбання автомобілю у зв’язку з відсутністю відповідних коштів він звернувся до банку для оформлення кредиту.  Ним був сплачений вказана сума заборгованості щомісячним платежі  у сумі 6040, 36 грн.,  та 12.06.2008  року між  ним та перервальським відділенням Лунаського філіалу «Приватбанком» був укладений кредитно-заставний договір № LGP5AK20255347 від 12.06.2008 року.  Ним сплачувався кредит відповідно до умов договору.  10.12.2009 року йому на мобільний телефон зателефонували працівники «Приватбанку» співробітник ОСОБА_2 та запросив його під’їхати до Алчевської філії ЗАТ КБ «Приватбанку» за  для фотографування та огляду автомобіля. Прибувши до Алчевської  філії, в примусовому порядку обманним шляхом, працівники служби безпеки без його згоди вилучили автомобіль, забрали технічний паспорт, ключі  та помістили автомобіль на приватну стоянку ЛФ ЗАТ КБ «Приватбанку», де потім був проведений огляд та як пояснили працівники служби безпеки складений акт огляду технічного стану автомобіля, але після цього автомобіль, ключі та технічний паспорт  не повернули). Всі ці дії, проходили  грубій формі, що привело його та його дружину у шоковий стан. Ні один з працівників «Приватбанку» не зміг пояснити їм причину та підстави таких дій. Працівники служби безпеки  ЛФ ЗАТ КБ «Приватбанку» вимагали лише сплатити зразу залишок по кредиту до 10.01.2010 р.  та автомобіль повернуть.   15.12.2009 року заплатив вказану суму  в розмірі 6040, 36 грн., та прибув в  Алчевський філіал «ПриватБанка» з проханням повернути автомобіль, тому що він сплатив всю суму заборгованості. В поверненні автомобіля йому було відмовлено, та співпрацівник банка пояснили, що автомобіль знаходиться на зберігання Луганському відділенню «ПриватБанка» за адресою м. Луганськ вул. Челюскінців 14.

Позивачем  було направлено скаргу на неправомірні дій співпрацівників банку до Алчевського відділення  «ПриватБанка» та до Луганського відділення «ПриватБанка» та до прокуратури м. Алчевська. Прокуратурою Перевальського  району направили його скаргу до прокуратури м. Дніпропетровська на перевірку. Матеріали скарги ЖРЗПЗ від 18.02.2010 року про неправомірні дій співпрацівників були направлені на перевірку  Алчевському ГВ ГУМВСУ в Луганській області. Відповідь на скаргу позивач не отримав до теперішнього часу. На неодноразові звернення до керівництва філії з приводу повернути належний йому автомобіль відповідних дій не було вчинено. Пізніше він дізнався, що йому було збільшено відсоткову  ставку без його повідомлення.  Жодних прострочені платежів він не допускає, й дотепер сплачує кредит, але автомобіль перебуває у відповідача.   Вважав, що такими діями відповідача порушено його право власності, та просив  витребувати у Луганській філії ЗАТ КБ «Приватбанк» належний йому автомобіль.

В судовому засіданні представник позивача та позивач  вимоги позову підтримала, представник позивача суду пояснила, що позивач є власником автомобіля, відповідач без законних підстав утримує автомобіль. Позивач здійснює проплату кредитних коштів, але відповідачем безпідставно відмовлено у повернені автомобіля. Окрім того, посилалась на те, що відповідач фактично самостійно вирішив питання про відповідальність позивача, звернув стягнення на предмет застави, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі, про час та дату розгляду справи відповідач повідомлявся.

Враховуючи думку представника позивача та позивача, який не заперечував проти розгляду справи заочно за відсутності представника відповідача, судом було винесено ухвалу про розгляд справи заочно.

Суд вислухавши пояснення представника позивача та позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні позивач  є власником автомобіля CHERY SQR7130S21, д.н. НОМЕР_2, 2008 року випуску.

12.06.2008 року між позивачем та Перевальським відділенням    «Приватбанком» був укладений кредитно-заставний договір № LGР5ФЛ20255347     від 12.06.2008 року. Згідно умов даного договору  відповідач надав кредит позивачу з метою придбання автомобіля у сумі 32887, 13 грн., а позивач взяв на себе зобов’язання сплачувати частками  суму кредиту, а саме щомісячними платежами з 14 по 16  число в розмірі 973, 56 грн.

Представниками відповідача було відповідно до акту вилучено автомобіль у позивача. Станом на день розгляду справи автомобіль перебуває на приватній стоянці та представниками банку відмовлено в його поверненні з мотивів наявності заборгованості.

Як вбачається з наданих позивачем квитанцій починаючи з 18.03.2010 року ним сплачувались суми за умовами кредиту, а саме 15.02.2010 року – 2196,00 грн., 24.02.2010 року – 1000,00 грн., 15.03.2010 року – 1000,00 грн., 15.01.2010 року – 1000,00 грн., 15.12.2009 року – 6040, 36 грн.,  16.11.2009 року – 700,00 грн., 16.11.2009 року – 100,00 грн., 15.10.2010 року – 597,74 грн., 15.10.2009 року – 292,62 грн., 21.09.2009 року – 1000,00 грн., 17.08.2009 року – 1000,00 грн., 14.07.2009 року – 1000,00 грн., 16.06.2009 року – 800,00 грн., 12.05.2009 року – 1000,00 грн., 15.04.2009 року – 1000,00 грн., 13.02.2009 року – 1000,00 грн., 15.01.2009 року – 1000,00 грн.,  16.12.2008р.- 1000, 00 грн.,  14.11.2008 року - 1000,00 грн., 16.10.2008 року  -1000,00 грн., 16.09.2008 року - 1000,00 грн.,  14.08.2010 року - 1003,82 грн., 14.07.2008 року – 950,00  грн., 30.05.2008 року – 15000, 00 грн., 09.06.2008 року – 2348 грн., 15.05.2010 року – 973, 00 грн., 15.03.2010 року – 1000,00 грн., 16.04.2010р. – 1008,60грн, 15.06.2010р. – 974,00 грн.

Тобто, фактично, як вбачається із наданих квитанцій позивач виконує свої зобов’язання.

    Статтею 3 ЦК України визначено, що  загальними засадами цивільного законодавства є:  неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;  свобода договору;  судовий захист цивільного права та інтересу;  справедливість, добросовісність та розумність.

     Відповідно до вимог ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.                             Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.  Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Дії відповідача фактично свідчать про позбавлення права власності позивача без правових підстав,  як вбачається з матеріалів справи відповідачі не звертались до суду із вимогами щодо переходу права власності на автомобіль, чи з вимогами про накладення стягнення на майно

Суд вважає, що питання про стягнення заборгованості у разі наявності спору між сторонами повинно вирішуватись в судовому порядку, відповідного позову до суду відповідачем не подавалось. Питання про вилучення автомобілю було вирішено відповідачем в одноособовому порядку.                                                 Відповідно до вимог ст. 386 ЦК України  держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.  Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.  Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. А відповідно до вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи зазначені обставини суд вважає, що доводи позивача є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат по спорах про захист прав споживачів.

         Керуючись ст.ст.3, 15, 321, 386, 387  ЦК України, ст.ст. 3, 10, 15, 60, 88, 213-215, 224-225  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

    Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» в особі Луганської філії ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1   належний йому на праві власності автомобіль  CHERY SQR7130S21, д.н. НОМЕР_2, 2008 року випуску.

    Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі Луганської філії ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави  судові витрати  державне мито в розмірі 329 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м.Луганська шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення , шляхом подачі апеляційної скарги.

Головуючий суддя                                                                                     О.В.Бугера