2-638-10

                                                        Р І Ш Е Н Н Я

  Іменем  України

 « 09 » липня 2010 року. Володимир - Волинський міський суд волинської області

в складі :  головуючого судді -   Канівця Л.Ф.,

                 за участю  секретаря - Венгловської  О.С.,

       позивача – ОСОБА_1,

представника позивача –ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,    

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вол.- Волинську  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за відхилення ідеальної частки в будинковолодінні при розподілі спадкового майна  ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до   ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за відхилення ідеальної частки будинковолодіння при розподілі спадкового майна.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_5 , яка зробила  заповітне розпорядження  згідно якого,   належну їй частину квартири в  житловому будинку з надвірними будівлями , які знаходяться по АДРЕСА_1  вона заповіла по Ѕ частині  йому та відповідачу ОСОБА_3

27.04.2008 року ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 була подана позовна заява до Вол.-Волинського міського , а 09.04.2008 року позовна заява про зміну позовних вимог в порядку ст.. 31 ЦПК України  до тих же осіб  про визнання права власності на спадкове майно –частку в житловій квартирі в багатоквартирному будинку з господарськими будівлями.  

09.04.2008 року при розгляді даної цивільної справи за клопотанням ОСОБА_3 Володимир - Волинським міським судом було винесено ухвалу про призначення судово - технічної експертизи .

Висновком № 93 судово будівельно – технічної експертизи від 16.05.2008 року було запропоновано чотири варіанти розподілу спадкового майна з врахуванням грошової компенсації при відхиленні вартості ідеальних часток будинку і надвірних будівель.

26.06.2008 року між ним , ОСОБА_6 та ОСОБА_3. була укладена і визнана  мирова угода.

Сторонами був прийнятий перший варіант розподілу майна згідно висновку експертизи. Визнано право власності за ОСОБА_3 на Ѕ частину житлової квартири АДРЕСА_1 з надвірними будівлями в спадковому майні на коридор 1-1 ,   пл. 6, 4 кв.м. , жилу кімнату 1-2 пл. 11,5 кв.м , кухню 1-4 пл. 6, 0 кв.м., сходи , хлів , льох  під хлівом.  

За ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину житлової квартири АДРЕСА_1 у спадковому майні на жилу кімнату 1-3 , пл. 14,4 кв.м. , жилу кімнату 1-5 , пл.. 9, 0 кв.м.

Дворовий водогін та огорожа перейшло у спільне користування трьох співвласників  ОСОБА_3, ОСОБА_1 , ОСОБА_6

Ідеальна частка ОСОБА_3 у спадковому майні,  в квартирі та надвірних будівель більша від ідеальної частки майна ОСОБА_1 на 8508 грн.  

Загальна сума грошової компенсації при відхиленні вартості ідеальних часток в квартирі і надвірних  будівель становить – 8508 грн.

На цій підставі ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача                   ОСОБА_3 на його користь вартість грошової компенсації за відхилення вартості ідеальної частки в  квартирі з надвірними будівлями  в сумі 8508 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позов підтримали. Покликаючись на зазначені обставини та обставини зазначені в позовній заяві .Просять позов задовольнити .

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали , суду пояснили , що ІНФОРМАЦІЯ_1  померла його дружина ОСОБА_5, яка заповіла належну їй частину житлової квартири з надвірними будівлями йому та відповідачу в рівних частинах. Вони прийняли спадщину відповідно до чинного законодавства.  Таким чином вони обоє мають право на спадщину в розмірі Ѕ частини квартири в житловому будинку з надвірними будівлями .

26.06.2008 року. в судовому засіданні між сторонами була визнана мирова угода , згідно якої,    за ним визнано право власності на Ѕ  частину житлової квартири АДРЕСА_1 з господарськими будівлями , на коридор 1-1 , пл.. 6,4 кв .м. , жилу кімнату 1-2 , пл.. 11,5 кв. м., кухню 1-4 пл. 6,0 кв.м. , сходи , хлів , льох під хлівом .

За ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину житлової квартири АДРЕСА_1 жилу кімнату 1-3 , пл. 14,4 кв.м. , жилу кімнату 1-5 , пл.. 9, 0 кв.м.

Дворовий водогін та огорожа перейшло у спільне користування трьох співвласників  ОСОБА_3, ОСОБА_1 , ОСОБА_6

Судові витрати вони поклали на себе , а також вирішили питання сплати різниці часток в спадковому майні. Дане питання було предметом розгляду в суді і вона ставилось в позовній заяві ОСОБА_3

Вважають, що вимоги позивача про стягнення з  ОСОБА_3 вартості  грошової компенсації за відхилення ідеальної частки в будинковолодінні спадкового майна  в сумі 8508 грн.  є безпідставними , оскільки даний спір врегульований мировою угодою . Справа провадженням закрита . Мирова угода укладена відповідно до норм матеріального та цивільно-процесуального законодавства. Мирова угода  не порушує права інших осіб. Вона укладена за волевиявленням обох сторін і  виконана в повному обсязі. В ній передбачені всі права та обов’язки сторін . А тому, просять в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі,  перевіривши матеріали справи , суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

В судовому засіданні встановлено , що предметом спору є вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 вартості  грошової компенсації за відхилення ідеальної частки в квартині та надвірних будівлях спадкового майна по справі за позовом ОСОБА_3. до ОСОБА_1  про визнання права власності  на спадкове майно – частку в житловій квартирі в багатоквартирному будинку з надвірними будівлями. Позовна заява була  подана в 2008 році.

Згідно судово будівельно - технічної  експертизи від 16.05.2008 року було запропоновано чотири варіанти розподілу спадкового майна з врахуванням грошової компенсації при відхиленні вартості ідеальних часток будинку і надвірних будівель.

Між позивачем та відповідачем був прийнятий перший варіант розподілу спадкового майна , згідно якого , ідеальна частка ОСОБА_3 більша в грошовому виразі за ідеальну  частку ОСОБА_1

В судовому засіданні під час розгляду справи сторони зробили спільну заяву і подали до суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок  .

26.06.2008 року судом визнана мирова угода між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ОСОБА_6 згідно якої,  за ОСОБА_3 визнано право власності на Ѕ частину житлової квартири АДРЕСА_1 з господарськими будівлями, на  коридор 1-1 , пл.. 6,4 кв .м. , жилу кімнату 1-2 , пл.. 11,5 кв. м., кухню 1-4 пл. 6,0 кв.м. , сходи , хлів , льох під хлівом .

За ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину житлової квартири АДРЕСА_1, на жилу кімнату 1-3 , пл. 14,4 кв.м. , жилу кімнату 1-5 , пл.. 9, 0 кв.м.

Дворовий водогін та огорожа переходить у спільне користування трьох співвласників за ОСОБА_3, ОСОБА_1 , ОСОБА_6

Судові витрати сторони проклали на себе .

При визнанні мирової угоди сторони на основі взаємних поступок вирішили даний спір що стосувався їх прав, обов’язків та предмета спору.

Провадження у справі закрито.

Мирова угода виконана в повному обсязі.

Відповідно до ст.. 175 ч.ч.1,2, 4  ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета позову.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити  суд , зробивши спільну заяву.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно до ст.. 205 ч.1 п.4 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом.

Із матеріалів справи вбачається, що 26.06.2008 року між сторонами була укладена і визнана судом  мирова угода з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок про що суду сторонами була подана спільна заява і ухвалою суду провадження у справі було закрито. ( а.с. 16 ) .

Відповідно до ст.. 206 ч.3 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення  до суду з приводу спору між тими самими сторонами , про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається .

Суд вважає, що ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з позовною заявою з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав. Даний спір був предметом розгляду у 2008 році у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1    про визнання права власності  на спадкове майно – частку в житловій квартирі АДРЕСА_1 в багатоквартирному будинку з господарськими будівлями .

Із позовної заяви від 09.04.2008 року поданої  ОСОБА_3 до ОСОБА_1 вбачається, що там ставилася вимога ОСОБА_3 про поділ спадкового майна та компенсації в різниці ідеальних часток в спадковому майні при їх поділі.  ( а.с. 4 ) .

Мировою угодою у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, про визнання права власності на спадкове майно – житлову квартиру та господарські будівлі  і їх поділ, передбачена була домовленість між сторонами стосовно варіанту розподілу квартири та надвірних будівель.

Сторони з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок , що стосується їх прав, обов’язків та предмета спору визнали мирову угоду.  Мирова угода відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства. Справа провадженням бу4ла закрита.

Мирова угода поєднує в собі відносини матеріального та процесуального права . Мирова угода є цивільно – правовим правочином , спрямованим на зміну або припинення цивільних прав та обов’язків між сторонами . Як об’єкт регулювання норм процесуального права , затверджена мирова угода призводить до припинення провадження у справі.

Відповідно до ст.. 203 ЦК України , зміст правочинну не може суперечити ЦК ,  іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства . Окрім того, що зміст мирової угоди також повинен відповідати цьому положенню , особливістю мирової угоди є те, що вона укладається в рамках судового спору і повинна відповідати як нормам матеріального права , так і нормам процесуального законодавства.

Суд приходить до висновку , що мирова угода , яка  визнана позивачем та відповідачем 26.06.2008 року укладена в рамках судового спору і  відповідає як нормам матеріального права , так і нормам процесуального законодавства. При її укладенні сторони виявили своє волевиявлення та визначили свої права та обов’язки щодо позовної заяви яка розглядалася судом в 2008 році  і укладена з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок.  ( а.с.16).

Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести і обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач ОСОБА_1  не довів суду ті обставини на які він посилався як на підставу своїх заперечень .

Враховуючи вищенаведені обставини суд приходить до висновку , що позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.  

При подачі позовної заяви позивач ОСОБА_1 не сплатив повністю судовий збір , який передбачений Декретом Кабінету Міністрів України « Про державне мито » від 21.01.1993 року з наступними змінами .

ОСОБА_1 ставить вимогу про стягнення з ОСОБА_3  8508 грн.

Згідно квитанції про сплату судового збору вбачається, що ним при подачі заяви сплачено 51 грн.    

 Недоплачена сума судового збору в розмірі 35 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави .

Керуючись ст.ст. 10, 60, 81,88, 175, 205 ч.1 п.4, 206, 209,  213-215 , 218  ЦПК України, на підставі 202, 203 ЦК України , суд, -

В  И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1  до ОСОБА_3 про стягнення вартості  грошової компенсації за відхилення ідеальної частини будинковолодіння та надвірних будівель від ідеальної частки спадкового майна  відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в розмірі 35 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі в  10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий :