УКРАЇНА

П’ЯТИХАТСЬКИЙ   РАЙОННИЙ   СУД   ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-93/10

ПОСТАНОВА

Іменем    України

30 вересня 2010 р.                                     П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Резніченка М.С.,

              при секретарі           Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. П’ятихатки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби роти ДПС Управління ДАІ ГУМВС України в Миколаївській області Калюжного Олега Олександровича про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора дорожньо-патрульної служби  роти ДПС з обслуговування адміністративної території м. Миколаєва УДАІ ГУМВАС України в Миколаївській області Калюжного О.О. про визнання постанови про адміністративне правопорушення серія ВЕ № 146384 від 29.08.2010 р. незаконною та скасування її, обґрунтовуючи вимоги тим, що 29.08.2010 р. він керував автомобілем НОМЕР_1, належний ОСОБА_3, за усним дорученням ОСОБА_4, який має право керувати цим транспортним засобом і перебував у салоні автомобіля в якості пасажира. Рухаючись по пр.. вул.. Леніна Комсомольська в м. Миколаїв він здійснив зупинку автомобіля на відстані більш ніж 30 м до знаку зупинки маршрутних транспортних засобів біля магазину «Продукти», однак відповідач склав протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову за ст.. 122 ч. 1 КУпАП, мотивуючи її тим, що ним здійснено зупинку і стоянку ближче 30 метрів до зупинки громадського транспорту. Вважає постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки зупинку на проспекті Леніна Комсомольська він здійснив на відстані більше 30 м від дорожнього знака зупинки маршрутних транспортних засобів, тим більше, що окремо виділеного посадочного майданчика на зупинці не було. Відстань від місця зупинки автомобіля до дорожнього знаку відповідач встановив візуально, не застосовуючи вимірювальні прилади чи технічні засоби фіксації правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач інспектор дорожньо-патрульної служби Калюжний О.О. про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, в судове засідання не з’явився і свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши позивача, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення від 29 серпня 2010 р. серія ВЕ № 146384 (а.с. 5) ОСОБА_1 29.08.2010 р. о 01.10 год. в м. Миколаєві керував автомобілем НОМЕР_2 по вул.. пр.. Леніна Комсомольська та здійснив зупинку стоянку ближче 30 м до зупинки громадського транспорту,  чим порушив п. 15.9 ПДР і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил зупинки, стоянки   передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Суб’єктом даного правопорушення може бути водій. Суб’єктивна ж сторона цього правопорушення полягає в умислі чи необережності.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 цього ж Кодексу доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка

притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показанням технічних приладів та технічних засобів , що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото– і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності з п. 16.11 Правил дорожнього руху (ладі –Правила) на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Будь-яких доказів в підтвердження вини позивача відповідачем не надано, заперечень проти позову не надав.      

 З заперечення Управління ДАІ відділу ДАІ м. Миколаєва від 25.09.2010 р., яке не являється  стороною у справі, слідує, що правопорушення зафіксовано 29.08.2010 р. інспектором Калюжним О.О. о 01.10 год. в м. Миколаєві по пр.. Леніна в районі перехрестя з вул. Комсомольською та складено протокол відносно водія ОСОБА_1, оскільки той здійснив зупинку ближче 30 м від знаку зупинки маршрутних транспортних засобів по пр.. Леніна в напрямку вул.. Комсомольська.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він 29.08.2010 р. перебував у салоні автомобіля під керуванням ОСОБА_1 в якості пасажира. Дійсно ОСОБА_1 зупинив транспортний засіб на стоянці перед магазином «Продукти» в м. Миколаїв, однак не ближче 30 м від зупинки громадського транспорту, бо він, як водій, звернув на це увагу. Водій ОСОБА_1 вимагав від інспектора ДПС визначити відстань до зупинки не візуально, а з застосуванням будь-якого вимірювального приладу, на що йому було відмовлено та складено протокол і винесено постанову, накладено штраф. Свідком йому не було зазначено в протоколі і інші особи в якості свідків чи понятих до справи не були залучені.          

Судом встановлено, що при винесенні постанови від 29.08.2010 р. серія ВЕ № 146384 відповідач не конкретизував місце вчинення адміністративного правопорушення, зазначивши «…по вул.. пр.. Леніна Комсомольська», а з заперечення Управління ДАІ слідує, що правопорушення зафіксовано в м. Миколаєві по пр.. Леніна в районі перехрестя з вул.. Комсомольська. Крім того, у протоколі серія ВЕ1 № 036189 від 29.08.2010 р., складеного відносно ОСОБА_1 у даній справі, і в оскаржуваній постанові йдеться про зупинку стоянку , однак не конкретизовано яку ж дію вчинено водієм ОСОБА_5, адже термін «зупинка» передбачає собою припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин, або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, а «стоянка» - припинення руху транспортного засобу на час, більше ніж 5 хвилин, з причин,не пов’язаних з необхідністю виконання вимог Правил  дорожнього руху, у тому числі посадкою (висадкою) пасажирів, завантаження (розвантаження) вантажу (п.1.10 розділу Загальні положення Правил дорожнього руху України).

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз’яснюється, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім відводів.

Оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем Калюжним О.О. не з’ясовано обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, у тому числі чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, не з’ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не зазначив доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі ст.ст. 9, 10, 141, 122 ч. 1, 222, 251, 256, 258, 280 КУпАП,  керуючись ст.ст. 11, 158-163, 167, 1712 КАС України,

П о с т а н о в и в:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити.

    Постанову  інспектора дорожньо-патрульної служби роти ДПС Управління ДАІ ГУМВС України в Миколаївській області Калюжного Олега Олександровича від 29 серпня 2010 р. серія ВЕ

№ 146384 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення   ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень визнати протиправною та скасувати її.

    Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

    Повний текст постанови виготовлений 05 жовтня 2010 р.

    Суддя: