29 вересня 2010  року   копія

Справа № 2-1022/2010р

місто Саки

РІШЕННЯ

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

Сакський   міськрайонний  суд  Автономної Республіки  Крим  у складі:  

Головуючого, судді: Асанова Е.Н.,

при секретарі: Васильченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4   до Закритого акціонерного товариства «Сакський завод будівельних матеріалів»   про  визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі,  стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,   третя особа -  директор ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів»   Голоднов Олександр Семенович, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом    до ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів»   про  визнання незаконними та скасування наказів та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у серпні-листопаді 2009 року директором ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів»    були винесені накази, якими   порушені трудові права позивачів.

Наказом №194 від 31 серпня 2009 року у період тимчасової непрацездатності через хворобу ОСОБА_4 була переміщена з посади комірника гірського складу на роботу комірника центрального складу. З цим наказом  позивачка була ознайомлена 11 вересня 2009 року.  Переміщення було проведено з пониженням заробітної плати, що є суттєвим порушенням умов праці.

Наказом №198 від 01 вересня 2009 року  фактично в три рази -  до 650 гривень - були зменшені  посадові оклади позивачів. Вказані заходи не були узгоджені з профкомом заводу та були вжити лише щодо позивачів.  В цей час інші особи, яка виконують аналогічну роботу  у відповідача одержують заробітну плату згідно штатного розкладу за 2009 рік, тобто в три рази більше ніж позивачі.

Згідно наказу №260 від 20 листопада 2009 року  у зв’язку зі  скороченням штату   працівників підприємства  позивачі  підлягають звільненню з 23 січня 2010 року. Таки заходи  також були вжити тільки щодо позивачів.

У позовній заяві позивачі також вказують, що незаконні  дії відповідача, мають системний характер, у зв’язку  з особистими неприязними  відносинами які виникли з керівництвом підприємства.

У лютому 2010 року  позивачі подали додаткову позовну заяву,  яка мотивована тим ж обставинами, викладеними у первісному позові та звільненням  позивачів з роботи з 23 січня 2010 року.

Посилаючись на вказані обставини, з врахуванням додаткової позовної заяви, позивачі просили суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу  №194 від 31 серпня 2009 року  директора ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів»   Голоднова О.С. про переміщення комірника  гірського цеха ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» ОСОБА_4 на посаду комірника  центрального складу   цього ж заводу.

- визнати незаконним та скасувати наказ №198 від 01 вересня 2009 року  директора ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів»   Голоднова О.С. про встановлення з 01 листопада 2009 року щомісячних посадових окладів позивачам у розмірі по 650 гривень кожному.

- визнати незаконним та скасувати наказ №260 від 20 листопада 2009 року  директора ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів»   Голоднова О.С. про скорочення двох штатних одиниць  та виключення із штатного розкладу  посади заступника директора з виробництва та реалізації каміння  стінного та посади комірника.

- поновити на роботі  позивачів на попередніх посадах та стягнути на їх користь з відповідача  середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та у відшкодування моральної шкоди по 10000  гривень кожному.

У судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх позов  у повному обсязі. Пояснили суду, що до цього часу вони не працевлаштувалися та перебувають на обліку у центрі зайнятості.  ОСОБА_3  також пояснив суду, що звільнення позивачів пов’язано з негативними відносинами з головою  наглядної ради підприємства.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Після роз’яснення судом права позивачів на збільшення позовних вимог, зі згоди позивачів також просила суд скасувати  наказ № 11 к від 23 січня 2010 року про звільнення позивачів з роботи. Представник позивачів також пояснила суду, що наказом  №194 від 31 серпня 2009 року  позивачку було переміщено  безпідставно.   Територія заводу займає велику територію та у зв’язку  з таким переміщенням  позивачка була змушена добиратися до нового міста роботи зайвих декілька кілометрів.

Представник відповідача у судовому засіданні  позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у  письмових запереченнях на позов (а.с.47-56).

Голоднов О.С. у судове засідання не з’явився, заяви про відкладення розгляду справи або розгляду справи в його відсутності не надав. Згідно пояснень представника відповідача перебуває у відпустці.

Дослідивши  матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви та заслухавши пояснення  позивача  та представника  відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судом встановлено, що  02 лютого 2004 року  ОСОБА_3 був прийнятий відповідачем на роботу   в гірській цех майстром. 01 січня 2008 року був переведений заступником директора з виробництва та реалізації каміння стінного.

23 вересня 2004 року ОСОБА_4 була прийнята на роботу комірником  в гірській  цех ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів».

Наказом №194 від 31 серпня 2009 року  директора ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів»    позивачка зобов’язана приступити до обов’язків комірника  центрального складу  цього підприємства з 01 вересня 2009 року.

Наказом  №198 від 01 вересня 2009 року у зв’язку з змінами в організації виробництва та праці   позивачам були встановлені посадові оклади по 650 гривень кожному з 01 листопада 2009 року.

20 листопада 2009 року  директором  ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів»   Голодновим О.С., видано    наказ №260 про скорочення двох штатних одиниць  та виключення із штатного розкладу  посади заступника директора з виробництва та реалізації каміння  стінного та посади комірника з 23 січня 2010 року.

Згідно наказу №262 від 23 листопада 2009 року позивачі підлягають звільненню із зазначених посад  з 23 січня 2010 року.

Наказом №11 к від 23 січня 2010 року позивачів звільнено з роботи на підставі пункту  1 статті 40 Кодексу законів про працю України  - скорочення чисельності або штату працівників.

Задовольняючі позовні вимоги суд виходить з наступного.

Згідно частин 1 та 6 статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 48 Конституції України, встановлено, що  кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до положень статей  2,   21, та статті 51 Кодексу законів про працю України, право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від  незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 

 При  видачі оскаржуваних наказів відповідачем були   порушені принципи трудового законодавства, дотримання яких Держава  гарантує та зобов’язалась забезпечувати.

Дійсно, згідно  частини 2 статті 32 Кодексу законів про працю України, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Але суд вважає, що таке переміщення працівника  має бути мотивованим та обумовленим інтересами виробництва, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у пункті 31 Постанови  Пленуму Верховного  Суду України  від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Приймаючі рішення  про переміщення ОСОБА_4 комірником центрального  складу, відповідач це рішення  не мотивував, під час судового розгляду доказів того, що це періщення було обумовлено інтересами виробництва суду не надав.

Також не мотивовано наказ від №198 від 01 вересня 2009 року  про встановлення позивачам  посадових окладів по 650 гривень кожному.

Відповідно до  положень статей 21, 22 Закону України «Про оплату праці»,  роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором. Розмір заробітної плати за працю може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати тільки в разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилась браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Згідно довідок про заробітну плату до прийняття наказу від №198 від 01 вересня 2009 року, посадовий оклад ОСОБА_3 складав 5500 гривень, а ОСОБА_4  -1900 гривень.  Відповідач не надав суду жодного доказу,  що підтверджує    наявність будь-яких змін  в організації виробництва  та праці  на підприємстві, або інших передбачених законодавством причини, які мали місце з вини  позивачів та  обумовили таке зменшення їх заробітної плати.

Відповідач також  ніяким чином не довів суду  правомірність рішення (наказ №260 від 20 листопада 2009 року) про скорочення двох штатних одиниць  та виключення із штатного розкладу  посади заступника директора з виробництва та реалізації каміння  стінного та посади комірника. Суду не надано  економічного обґрунтування чи іншого підтвердження того, що таке рішення було викликано змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці,  або, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Не надано суду також доказів, що заходи щодо зменшення заробітної плати та скорочення штатів  були застосовані й до інших працівників підприємства.

При цьому суд приймає до уваги те, що позивачі перебувають у зареєстрованому шлюбі. Приймаючі рішення про звільнення позивачів, відповідач фактично  позбавив родину джерел доходу,  що  безумовно є  порушенням принципу викладеному у статті  48 Конституції України

 Суд вважає, що засідання профспілкового комітету ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів»      з розгляду подання директора про звільнення позивачів  з роботи було проведено формально, оскільки  було враховано лише  довідка, яка видана відповідачем про відсутність вільних вакансій.  Даючи згоду на звільнення  позивачів, профспілковий комітет не врахував вимоги статті 42 Кодексу законів про працю України, не  з’ясував, чи  відмовилися позивачі від переведення на іншу роботу або  відповідач не мав можливості перевести  позивачів з їх згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, чи не користувалися  позивачі переважним правом на залишення на роботі,  чому саме  обидва позивача, яке є подружжями, підлягають звільненню у зв’язку зі скороченням штатів.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що  порушення трудових прав позивачів  мало системний, дискримінаційний  характер та  було направлено на їх звільнення,  у зв’язку з чим їх порушені права підлягають захисту, шляхом поновлення їх на роботі визнанням незаконними та скасуванням  оскаржуваних наказів.

Щодо розрахунків про стягнення середньої заробітної плати  на користь позивачів  суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

На підставі пунктів 1, 2, 4 «Порядку  обчислення середньої заробітної плати», затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, у випадках  стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

Пунктом 8 вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із довідок виданих відповідачем, вбачається що за грудень 2009 року  та січень 2010 року заробітна плата кожного із позивачів  склала  по 1292,84 гривень (744+548,84 гривень).

За цей період  кожним із позивачів  фактично відпрацьовано по 35 днів. Відтак, їх  середньоденна заробітна плата склала  по 36,94 гривень (1292,84гривень:35 днів=36,94 гривень).

 Оскільки  позивачі були звільнені 23 січня 2010 року,  а суд приймає рішення про поновлення на роботі 29 вересня 2010 року,   стягненню з відповідача за час вимушеного прогулу підлягає середня заробітна плата за 249 календарних днів яка складає 9198,06 гривень на користь кожного із позивачів  (249 днів х36,94 гривень=9198,06 гривень).

Суд також дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті  2371 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує наявність порушень прав позивачів у сфері трудових відносин  - незаконне  звільнення та  переведення, невиплата належних їм  грошових сум - яке призвело до їх  моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що  вимагає від них додаткових зусиль для організації свого життя.  

Задовольняючі позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд також приймає до уваги, що  тривалість розгляду справи у суді  пов’язана  з неналежним забезпеченням відповідачем  явки свого представника у судові засідання, не своєчасне  надання відповідачем суду доказів, необхідних для розгляду справи, зокрема - належне оформлених довідок про заробітну плату, копії наказу про звільнення позивачів тощо, у зв’язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався та суд був вимушений  вжити заходи процесуального примусу для вилучення доказів.

     Відповідно до частини 3 статті 88, пункту 6 частини 1 статті 214 Цивільного процесуального кодексу України, під час ухваленні рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.  

    Приймаючі до уваги пункт 3 частини 1 статті 80,  пункт 5 розділу ХІ „Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного процесуального кодексу України, підпункти а) та д) пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про Державне мито”, Постанову  Кабінету Міністрів України «Про  затвердження порядку оплати витрат з  інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів” з відповідача у дохід держави має бути стягнуто 392 гривень 46 копійок судового збору  та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Згідно статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду про поновлення на роботі та   присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць,  підлягає негайному виконанню.

Враховуючі наведене, на підставі статей 43, 48   Конституції України, статей 2,   21, 51,32, 40,232,235, 2371   Кодексу законів про працю України,  статей 21, 22,27 Закону України «Про оплату праці», керуючись статями  10,11,60,80,88,209,212-215,367 Цивільного процесуального кодексу України , -

ВИРІШІВ:

Позов ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 -  задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу  №194 від 31 серпня 2009 року  директора ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів»   Голоднова Олександра Семеновича  про  зобов’язання комірника  гірського цеха Закритого акціонерного товариства «Сакський завод будівельних матеріалів» ОСОБА_4   приступити до обов’язків комірника  центрального складу  Закритого акціонерного товариства «Сакський завод будівельних матеріалів».

Визнати незаконним та скасувати наказ №198 від 01 вересня 2009 року  директора ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів»   Голоднова Олександра Семеновича про встановлення з 01 листопада 2009 року щомісячних посадових окладів заступнику директора з виробництва та реалізації каміння  стінного ОСОБА_3  у розмірі 650 гривень та   комірнику ОСОБА_4 у розмірі 650 гривень.

Визнати незаконним та скасувати наказ №260 від 20 листопада 2009 року  директора ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів»   Голоднова Олександра Семеновича  про скорочення двох штатних одиниць  та виключення із штатного розкладу  посади заступника директора з виробництва та реалізації каміння  стінного та посади комірника.

Визнати незаконним та скасувати наказ №11 від 23 січня 2010 року  директора ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів»   Голоднова Олександра Семеновича   в частині звільнення з роботи заступника директора з виробництва та реалізації каміння  стінного ОСОБА_3  та комірника ОСОБА_4.

Поновити на роботі ОСОБА_3 на посаді заступника директора з виробництва та реалізації каміння  стінного Закритого акціонерного товариства «Сакський завод будівельних матеріалів»   та ОСОБА_4  на посаді комірника гірського цеха Закритого акціонерного товариства «Сакський завод будівельних матеріалів».

Стягнути на користь ОСОБА_3 з Закритого акціонерного товариства «Сакський завод будівельних матеріалів» середню заробітну плату за час вимушеного прогулу  у сумі  9198 гривень 06 копійок з відрахуванням податків та інших обов’язкових платежів та   10000 гривень у відшкодування моральної шкоди, а всього 19198 гривень 06 копійок (дев’ятнадцять тисяч сто дев’яносто вісім гривень шість копійок).  

Стягнути на користь ОСОБА_4  з Закритого акціонерного товариства «Сакський завод будівельних матеріалів» середню заробітну плату за час вимушеного прогулу  у сумі  9198 гривень 06 копійок з відрахуванням податків та інших обов’язкових платежів та   10000 гривень у відшкодування моральної шкоди, а всього 19198 гривень 06 копійок (дев’ятнадцять тисяч сто дев’яносто вісім гривень шість копійок).  

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Сакський завод будівельних матеріалів» у дохід Держави судовій збір у сумі 392 гривень 46 копійок та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду в частини поновлення позивачів на роботі та  стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі  через Сакський міськрайонний суд АРК  апеляційної скарги протягом десяти днів  з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення   судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя     /підпис/       Е.Н.Асанов