Справа № 2-352
2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
28 вересня 2010 року смт. Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Стефанишина С.Л.,
при секретарі - Фурман Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нова Ушиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Косиковецької загально – освітньої школи І – ІІІ ступенів, відділу освіти Новоушицької районної державної адміністрації, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягненні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Косиковецької загально – освітньої школи І – ІІІ ступенів, відділу освіти Новоушицької районної державної адміністрації, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягненні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу посилаючись на те, що згідно наказу №33-к від 01.07.2010 року його незаконно звільнено з посади лаборанта та завідувача бібліотекою Косиковецької загально – освітньої школи І – ІІІ ступенів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в наказі про звільнення не зазначено назву школи з посади лаборанта та бібліотекаря якої його звільнено за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України за вчинення аморального проступку не сумісного з продовженням даної роботи.
Згідно Постанови КМ України №963 від 14.06.2009 року зазначені посади не відносяться до переліку посад педагогічних працівників на які покладено виховні функції. Тому на нього не покладено виховні функції тому звільнення його з займаних посад з зазначених вище підстав є протиправним.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 у судове засідання з’явилися, уточнили позовні вимоги. Представник ОСОБА_4 пояснила суду, що посади лаборанта та бібліотекаря не віднесенні до переліку посад на які покладено виховні функції тому відсутні підстави для звільнення з роботи за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України. Просить суд поновити на роботі ОСОБА_1, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Крім того, позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що причин та підстав звільнення дирекцією школи йому не було роз’яснено. Підтвердив, що дійсно 11 червня 2010 року поблизу с. Косиківці Новоушицького району розмовляв у власному автомобілі з неповнолітнім ОСОБА_5 з приводу образи свого сина. Жодних дій, фізичного характеру, відносно останнього не вчиняв.
Представник відповідача Косиковецької загально – освітньої школи І – ІІІ ступенів ОСОБА_6 у судове засідання з’явився та заперечив проти позовних вимог. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог так, як ОСОБА_1, виконуючи виховні функції, вчинив по за місцем роботи аморальний проступок який проявляється у побитті учня школи ОСОБА_5.
Представник відповідача відділу освіти Новоушицької районної державної адміністрації ОСОБА_7 у судове засідання з’явилася та заперечила проти позовних вимог. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі ОСОБА_1 так, як працюючи на посаді лаборанта та завідуючого бібліотекою школи згідно ст. 19 Закону України «Про загальну середню освіту» останній, являючись учасником виховного процесу та здійснюючи виховні функції вчинив аморальний проступок, що підтверджується поясненнями ОСОБА_5, постановою про порушення кримінальної справи, висновком судово – медичної експертизи, показаннями батьків.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 у судове засідання з’явилася та заперечила проти позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в Косиковецькій загально – освітній школі І – ІІІ ступенів на посаді завідуючого бібліотекою з 20 травня 2005 року з оплатою 0, 5 ставки та на посаді лаборанта з 05.09.2005 року з доплатою 0,5 ставки.
Згідно наказу Косиковецької загально – освітньої школи І – ІІІ ступенів №33-к від 01.07.2010 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Підставою для звільнення стало неодноразове звернення матері учня ІНФОРМАЦІЯ_1, батьків учнів школи до відділу освіти Новоушицької районної державної адміністрації, порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України за побиття неповнолітнього ОСОБА_5 та лист відділу освіти №515 від 01.07.2010 року.
Рішенням профспілкового комітету, згідно протоколу засідання від 01.07.2010 року, подальше перебування ОСОБА_1 на вказаних посадах визнано не доцільним.
Позивач не є членом профспілкового комітету так, як згідно його заяви та рішення профкомітету його виключено з членів профкому про що свідчить протокол засідання комітету від 04 листопада 2009 року, що не заперечується останнім.
Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при звільненні за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України суд повинен врахувати наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Суд рахує, що згідно ст. 19 Закону України «Про загальну середню освіту» та розділу 3 Статуту Косиковецької загально – освітньої школи І – ІІІ ступенів ОСОБА_1, являється учасником виховного процесу та здійснює виховні функції.
Відповідно до посадових інструкцій завідувача бібліотеки та лаборанта розділу 5 «Відповідальність» з якими ознайомлений ОСОБА_1 останній несе відповідальність за недотримання норм Статуту та нормативних актів згідно норм чинного трудового законодавства України.
Факт вчинення аморального проступку ОСОБА_1 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 Який пояснив, що 11 червня 2010 року поблизу с. Косиківці Новоушицького району на озері між ним та сином ОСОБА_1 виникла суперечка. На телефонний дзвінок сина до озера приїхав батько ОСОБА_1 на автомобілі зеленого кольору. Виражаючись нецензурною лайкою, застосовуючи фізичну силу, взявши за волосся затягнув його в автомобіль на заднє сидіння де бив його головою до спинки заднього сидіння.
Крім цього, суд вважає, що вказаний аморальний проступок підтверджується даними постанови про порушення кримінальної справи від 21 червня 2010 року та даними висновку судово – медичної експертизи №318 від 17.08.2010 року, що повністю спростовують показання позивача ОСОБА_1 в тім, що він не вчиняв аморального проступку.
З характеристики, Косиковецькою загально – освітньою школою І – ІІІ ступенів №499 від 13.06.2010 року суд вбачає, що ОСОБА_1 працюючи на посаді бібліотекаря, лаборанта та вчителя історії зарекомендував себе з негативної сторони, допускав порушення трудової дисципліни, постійно конфліктував з учнями та вчителями.
Судом не береться до уваги посилання позивача та його представника на вимоги Постанови КМ України №963 від 14.06.2000 року «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» так, як вимогами зазначеної постанови затверджуються лише перелік посад педагогічних працівників без визначення покладених на них функцій. Крім того, покладення функцій виховного характеру на визначене коло працівників визначено спеціальною нормою ст. 19 Закону України «Про загальну середню освіту».
Зважаючи на викладене суд приходить до висновку про правомірність процедури та підстав звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи тому ОСОБА_1 не підлягає поновленню на роботі.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.41 КЗпПУ, ст.19 Закону України «Про загальну середню освіту», Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягненні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду 01 жовтня 2010 року.
Суддя С.Л. Стефанишин