У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 вересня 2010 року м.Рівне
Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого Полюховича О.І,
суддів Сачука В.І., Гладкого С.В.
з участю прокурора Зуйкова О.Г.
потерпілої ОСОБА_1
її законного представника – адвоката ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_4 на вирок Рівненського районного суду від 15 грудня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Корнин Рівненського району Рівненської області і
проживає там же на АДРЕСА_1 з базовою загальною
середньою освітою, одружений, не працюючий, судимості не
має в силу ст.89 КК України,
засуджений за ч.2 ст.121 КК України на вісім років позбавлення волі.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1 60 000 грн. відшкодування моральної шкоди та витрат на поховання.
ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за те, що 19 вересня 2009 року близько 0 год. 30 хв. у приміщенні будинку по АДРЕСА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, образившись на ОСОБА_5 умисно заподіяв останньому тяжке тілесне ушкодження, шляхом нанесення декількох ударів кулаком в ділянку живота, що за чверть години по тому спричинило смерть потерпілого.
Прокурор в апеляції просить скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову у зв’язку з недотриманням судом вимог процесуального закону. Посилається на те, що у вироку не зазначено доказів на обґрунтування рішення щодо цивільного позову потерпілої.
У поданій апеляції (з урахуванням доповнень) засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок та повернути справу на новий судовий розгляд. Зазначив, що не бажав заподіяти ОСОБА_5 тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого. Досудове і судове слідство проведено однобічно з залишено без уваги розбіжності в його показаннях і показаннях свідка ОСОБА_6 Також просить взяти до уваги, що одружений і має на утриманні двох доньок, щире каяття і сприяння встановленню істини по справі, відсутність судимості. Вважає, що його право на захист порушено, оскільки
його інтереси захищала мама – ОСОБА_3, яка не має юридичної освіти. Суд не врахував медичного висновку про стан його здоров’я (а.с.63).
У ході апеляційного розгляду справи прокурор підтримав апеляцію представника державного обвинувачення і просив її задоволити.
Засуджений ОСОБА_4. просив скасувати вирок та повернути справу на додаткове розслідування.
Частково підтримала апеляцію засудженого і просила пом’якшити призначене покарання захисник ОСОБА_3.
Потерпіла ОСОБА_1 просила відхилити апеляції.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, засудженого і його захисника, потерпілу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та засудженого не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного в момент заподіяння, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований наведеними у вироку доказами, які об’єктивно досліджені і належно оцінені судом.
Так, згідно показань потерпілої ОСОБА_1 близько 0 год. 30 хв. 19 вересня 2009 року в хату зайшов ОСОБА_4, який знаходився у стані алкогольного сп’яніння. Підійшовши до її сина ОСОБА_5, він наніс йому чотири дуже сильних удари кулаками в область живота та вийшов з будинку. Приблизно через 15 хв. виявила, що тіло сина почало охолоджуватися (а.с.158-159).
Підсудний ОСОБА_4 показав суду, що наніс потерпілому три-чотири удари у ділянку живота. Свої дії пояснив образою на потерпілого, який обізвав його нецензурними словами після того, як підняв ОСОБА_5 з підлоги та допоміг лягти на диван (а.с.157).
Згідно висновку судово-медичної експертизи спричинена ОСОБА_5 травма живота з ушкодженням печінки має ознаки тяжкого тілесного ушкодження і перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням смерті потерпілого (а.с.26-32).
За висновком амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_4 в момент вчинення інкримінованого йому злочину не страждав психічним захворюванням, яке позбавляло його б його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними і не знаходився у тимчасово хворобливому стані (патологічне сп’яніння, патологічний афект, смерекові розлади і ін.). Не вбачалось і даних про перебування його в стані фізіологічного афекту під час делікту. На даний час ОСОБА_4 будь-якими психічними захворюваннями не страждає, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.37-39).
Таким чином доводи апеляції про небажання заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого, колегія судді визнає безпідставними, оскільки зазначені докази вказують, що ОСОБА_4 наніс потерпілому удари в життєво важливі органи, а отже усвідомлював настання такого наслідку.
Як видно з протоколу судового засідання, при визначені обсягу доказів, що підлягають дослідженню, підсудний погодився з пропозицією прокурора не досліджувати ряд доказів по справі, у тому числі й ті, які стосуються показань свідка ОСОБА_6 (а.с.158). За таких обставин доводи апеляції про однобічність слідства позбавлені підстав.
Також є безпідставними посилання засудженого про порушення його права на захист внаслідок відсутності професійного захисника, оскільки з матеріалів справи вбачається, що йому неодноразово роз’яснювалось право мати захисника, але від послуг захисника від відмовлявся (а.с.61, 82-84, 97-99). Відповідно до заяви обвинуваченого в якості захисника було допущено його матір - ОСОБА_3 (а.с.115, 117).
Наявні у справі дані про стан здоров’я засудженого (наслідки ножового поранення 2000 року) на думку колегії суддів не дають підстав для пом’якшення призначеного
покарання (а.с.63).
З протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_4 повністю визнав заявлений потерпілою ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування 10 000 грн. матеріальної шкоди і витрат на поховання та відшкодування 50 000 грн. моральної шкоди (а.с.159). Як безперечно встановлено судом у результаті винних дій ОСОБА_4 настала смерть потерпілого. Внаслідок цього матері загиблого – потерпілій ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду, яка пов’язана з витратами на поховання померлого, та моральну шкоду, спричинену непоправністю втрати сина. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.5 постанови №3 від 31.03.89 р. „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 13 від 25.12.92, N 12 від 03.12.97), при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. За вказаних обставин колегія суддів апеляційні доводи прокурора вважає безпідставними.
При призначенні покарання суд належним чином врахував вимоги ст.65 КК України - ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, відсутність судимості в силу дії ст.89 КК України і сприяння встановленню істини по справі та обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину у стані сп’яніння. Суд призначив покарання, наближене до нижньої межі санкції ч.2 ст.121 КК України (а.с.163).
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які тягнуть за собою скасування вироку, по справі не встановлено. Не вбачає колегія суддів і підстав для зміни вироку в частині пом’якшення призначеного покарання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Рівненського районного суду від 15 грудня 2009 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляції прокурора і засудженого ОСОБА_4 - без задоволення.
С у д д і
О.І.Полюхович В.І.Сачук С.В.Гладкий
Згідно
Суддя-доповідач С.В.Гладкий