Справа № 420/14049/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції ядерного регулювання України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Державної інспекції ядерного регулювання України про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання відповіді на запит позивача до публічної інформації, у якому просив надати на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 в електронному вигляді скановані копії сторінок журналу, в якому Південна державна інспекція ядерної та радіаційної безпеки у 2017 році реєструвала вихідну кореспонденцію, яку інспекція надсилала на адресу своїх контрагентів, зобов`язання відповідача надати позивачу у встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації» терміни та у встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку запитувані копії запитуваних документів, а саме надати на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 в електронному вигляді скановані копії сторінок журналу, в якому Південна державна інспекція ядерної та радіаційної безпеки у 2017 році реєструвала вихідну кореспонденцію, яку інспекція надсилала на адресу своїх контрагентів.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 263 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву.

Позов обґрунтований позивачем тим, що 07.06.2021 року він надіслав на адресу відповідача запит до публічної інформації, в якому просив надати на його електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 в електронному вигляді скановані копії сторінок журналу, в якому Південна державна інспекція ядерної та радіаційної безпеки у 2017 році реєструвала вихідну кореспонденцію, яку інспекція надсилала на адресу своїх контрагентів. Відповіді від відповідача позивач не отримав. Відмовою у задоволенні запиту позивача на інформацію Держатомрегулювання України порушило право позивача на інформацію, яке закріплено в ст. 34 Конституції України. Позивач вважає, що ненадання відповідачем запитуваної інформацію (документів), є протиправною бездіяльністю, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує право на отримання інформації.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки листом Державної інспекції ядерного регулювання України від 11.06.2021 № 36-13/01/9215 позивачу надано відповідь на запити щодо надання в електронному вигляді сканованих копій журналів вхідної кореспонденції за 2016-2020 роки, зокрема, на зазначений запит позивача від 07 червня 2021 року (вх. № Держатомрегулювання 199із), відповідь відправлено позивачу на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 14.06.2021. Відповідач звертає увагу суду, що позивачем не надано жодних доказів щодо неотримання відповіді на інформаційні запити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем у період з 07.06.2021 року по теперішній час надійшло 450 запитів на публічну інформацію, на які надані відповіді на його електронну адресу. Зокрема, 14 червня 2021 року з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідача надійшло 5 запитів на публічну інформацію. При цьому, жодних скарг щодо неотримання позивачем відповідей на його запити на інформацію до Держатомрегулювання не надходило. Відповідач також зазначає про зловживання позивачем правом на доступ до публічної інформації шляхом немотивованого збору інформації, яка і так відома позивачу, як колишній посадовій особі органу державної влади та блокування діяльності органу державної влади. Відповідач зазначає, що Держатомрегулюванням відповідь на запит позивача надана відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» і була відправлена позивачу у строки, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації». Держатомрегулювання позовну заяву позивача вважає безпідставною та необґрунтованою, а Конституційні права позивача, які визначені у ст.ст. 19, 34 Конституції України Держатомрегулювання не порушувались та не обмежувались.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

07 червня 2021 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Державної інспекції ядерного регулювання України запит до публічної інформації, у якому просив надати на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 в електронному вигляді сканованих копій сторінок журналу, в якому Південна державна інспекція ядерної та радіаційної безпеки у 2017 році реєструвала вихідну кореспонденцію, яку інспекція надсилала на адресу своїх контрагентів.

Листом №36-13/01/9215 від 11.06.2021 року Державна інспекція ядерного регулювання України повідомила позивача про те, що відповідач розглянув запити позивача від 07.06.2021 року вх. №№193із-202із щодо надання в електронному вигляді скановані копії журналів вхідної та вихідної кореспонденції за 2016-2020 роки. Запитувана інформація відповідно до п. 21 «Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Державній інспекції ядерного регулювання України», затвердженого наказом Держатомрегулювання від 23 січня 2017 року №16, ст. 6, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», віднесена до службової інформації, яка є інформацією з обмеженим доступом. Журнали реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції - це службові документи, в яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа, шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом необхідних відомостей про документи, має відповідні реквізити, зокрема, П.І.Б. кореспондентів, які не надавали згоди на розповсюдження конфіденційної інформації про себе. Позивача проінформовано, що обмеження доступу запитуваної інформації відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмежено виключно в інтересах національної безпеки, розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам і шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Враховуючи вищезазначене, керуючись вимогами п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Держатомрегулювання відмовляє в задоволенні запиту на публічну інформацію.

Відповідно до скріншоту екрану електронної бази з інформацією про відправку листа, Державною інспекцією ядерного регулювання України лист за 36-13/01/9215 від 11.06.2021 року відправлено ОСОБА_1 14.06.2021 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, 40 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 363, одними з основних завдань Держатомрегулювання є: забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії та здійснення державного регулювання безпеки використання ядерної енергії.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» державне регулювання безпеки-використання ядерної енергії полягає у забезпеченні безпеки людини, навколишнього природного середовища, ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання та передбачає: встановлення нормативних критеріїв і вимог, що визначають умови використання ядерної енергії (нормування); видачу документів дозвільного характеру на здійснення діяльності у сфері використання ядерної енергії (провадження дозвільної діяльності); здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства, умов документів дозвільного характеру, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, вимог фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромйпрвання, обліку та контролю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого випромінювання, включаючи примусові заходи (державний нагляд).

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно з ст. 12, 19, ч. 1, ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Уразі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не надав інформації на його запит від 07.06.2021 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 07.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Державної інспекції ядерного регулювання України із запитом про надання на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 в електронному вигляді сканованих копій сторінок журналу, в якому Південна державна інспекція ядерної та радіаційної безпеки у 2017 році реєструвала вихідну кореспонденцію, яку інспекція надсилала на адресу своїх контрагентів.

Державною інспекцією ядерного регулювання України листом №36-13/01/9215 від 11.06.2021 року позивачу надано відповідь, в якій, зокрема, позивачу повідомлено, що запитувана інформація відповідно до п. 21 «Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Державній інспекції ядерного регулювання України», затвердженого наказом Держатомрегулювання від 23 січня 2017 року №16, ст. 6, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», віднесена до службової інформації, яка є інформацією з обмеженим доступом.

Відповідно до скріншоту екрану електронної бази з інформацією про відправку листа, Державною інспекцією ядерного регулювання України лист за №36-13/01/9215 від 11.06.2021 року відправлено ОСОБА_1 14.06.2021 року.

Таким чином, Державною інспекцією ядерного регулювання України позивачу надано інформацію на запит від 07.06.2021 року, яку надіслано на вказану позивачем у запиті електронну адресу, чим належним чином виконано свій обов`язок щодо надання відповіді на інформаційний запит позивача, у зв`язку із чим підстав для визнання протиправної бездіяльності відповідача у суду не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані, не відповідають вимогам законодавства та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної інспекції ядерного регулювання України (вул. Арсенальна, 9/11, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 217221086) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання відповіді на запит позивача до публічної інформації, у якому просив надати на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 в електронному вигляді скановані копії сторінок журналу, в якому Південна державна інспекція ядерної та радіаційної безпеки у 2017 році реєструвала вихідну кореспонденцію, яку інспекція надсилала на адресу своїх контрагентів, зобов`язання відповідача надати позивачу у встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації» терміни та у встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку запитувані копії запитуваних документів, а саме надати на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 в електронному вигляді скановані копії сторінок журналу, в якому Південна державна інспекція ядерної та радіаційної безпеки у 2017 році реєструвала вихідну кореспонденцію, яку інспекція надсилала на адресу своїх контрагентів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида

.