справа № 2-69/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем     України

28 вересня 2010 року         Ірпінський міський суд Київської області в складі:

    головуючого             судді Савченка С.І.

    при секретарі             Балинській О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу :

- за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя ;

 - за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, -

                     в с т а н о в и в:

Позивач у вересні 2008 р. звернулася до суду із даним позовом, який мотивувала тим, що з відповідачем з 10.12.1993 р. до 10.09.2008 р. перебувала в зареєстрованому шлюбі. Вказувала, що в період шлюбу за спільні кошти вони придбали наступне рухоме майно : автомобіль «Шевролет лачетті», 2 телевізори «LG», холодильник двокамерний «Снайге», мікрохвильову піч «LG», електроплиту «Індезіт», пральну машину «Індезіт», принтер «Hewlett-Packard», комп»ютер, набір корпусних меблів, меблі кухонні, кухонний стіл, меблі для прихожої, 2 тумби під телевізор. Посилаючись на відсутність згоди між подружжям щодо поділу майна, просила розділити майно, виділивши їй все побутове майно, відповідачу виділити автомобіль, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив розділити спільне майно подружжя і визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, 1/2 частину гаража № 10 по АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0030 га для будівництва гаража по АДРЕСА_1. Позов мотивував тим, що дане майно було придбане в період шлюбу, тобто до 10.09.2008 р. за спільні кошти подружжя під час спільного проживання, а тому підлягає поділу в рівних частинах.

В листопаді 2009 р. відповідач доповнив вимоги, просив також розділити як спільне майно продружжя металевий кіоск для торгівлі речами, розташований на речовому ринку в смт.Гостомель Київської області, виділивши кіоск відповідачці, та стягнувши з неї на його користь грошову компенсацію.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, підтвердила наведені в позові обставини, просила вимоги задоволити. Проти зустрічного позову про розподіл квартири, гаража і ділянки заперечувала, посилаючись на те, що квартира та земельна ділянка приватизовані позивачем у встановленому законом порядку, є її особистою власністю і не відносяться до спільної власності подружжя. Гараж зведений хоча і в шлюбі, однак за її особисті кошти і на приватизованій нею ділянці, а відтак є її особистою власністю. Металевий кіоск розподілу не підлягає як предмет її підприємницької діяльності. Просила в зустрічному позові відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні основний позов визнав в повному обсязі, не заперечував проти виділення позивачці рухомого побутового майна, а відповідачу автомобіля і стягнення з нього на її користь компенсації. Зустрічний позов підтримав в повному обсязі, підтвердив наведені в позові обставини, просив задоволити.

Вислухавши доводи та заперечення учасників, вивчивши надані сторонами по справі письмові докази, суд вважає, що первісний позов підлягає до задоволення, а зустрічний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

                    -  2  -

Судом встановлені слідуючі обставини : позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 10.12.1993 р. по 10.09.2008 р. (а.с.6-7).

Під час шлюбу сторони придбали побутове майно : два телевізори «LG», холодильник двокамерний «Снайге», мікрохвильову піч «LG», електроплиту «Індезіт», пральну машину «Індезіт», принтер «Hewlett-Packard», набір корпусних меблів, тумбу, стіл дерев»яний розсувний, тумбу під телевізор, а всього майна на суму 14297 гривень 40 коп., а також придбали автомобіль «Шевролет-Лачетті 1.8» 2005 року випуску р.н. НОМЕР_1, вартістю 65798 гривень 16 коп.

Крім того, судом встановлено, що в період шлюбу позивач набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 в ЖБК «Світанок», у з»язку із сплатою пайових внесків, а також в період шлюбу сторони звели гараж на приватизованій позивачем земельній ділянці площею 30 кв.м. АДРЕСА_1. Дане майно є спільною власністю подружжя.

Наведені обставини стверджуються поясненнями учасників, свідоцтвами про укдадення шлюбу, про розірвання шлюбу, техпаспортом на автомобіль, свідоцтвом про право власності на гараж, державним актом на ділянку, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, рішенням Ірпінського міськвиконкому з додатками, довідками, висновками судових експертиз та іншими матеріалами справи.

Спірні правовідносини регулюються СК України.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної власності.

Згідно ст.70 СК України у разі поділу спільного майна подружжя їх частки визнаються рівними.

Поскільки судом встановлено, що як рухоме майно: побутові речі та автомобіль, так і нерухоме майно : квартира, гараж набуті сторонами в шлюбі за рахунок спільних коштів і є їх спільною сумісною власністю подружжя, то суд вважає, що є передбачені законом підстави для розділу цього майна.

Враховуючи позицію сторін та згоду з цього приводу, суд задовольняє первісний позов і виділяє позивачу все побутове майно, а відповідачу виділяє автомобіль. З огляду на те, що має місце перевищення частки відповідача у вартості майна, суд стягує з відповідача на користь позивача кошти в сумі 18601,68 грн.

В межах вимог зустрічного позову суд розділяє нерухоме майно і визнає за сторонами право власності на 1/2 частину квартири, гаража за кожним. У зв»язку із визнанням права власності на гараж суд вважає за необхідне розділити ділянку, на якій гараж розміщений, і визнає за стороанми право власності на 1\2 частину ділянки за кожним.

В зустрічному позові в частині розподілу металевого кіоску суд відмоляє, поскільки позивач пояснила, що придбала даний кіоск вже після розлучення. Такі доводи позивача відповідачем не спростовані. В даному випадку у сторін відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б вказували на час придбання даного майна, а відтак з урахуванням доводів позивача суд не знаходить підстав для розподілу кіоска.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що спірна квартира приватизована позивачем як державне житло і не є власністю подружжя.

Судом незаперечно встановлено, що дана квартира не була приватизована позивачем в порядку визначеному Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Як вбачається із рішення Ірпінського міськвиконкому № 57/5 від 23.06.2006 р., на підставі якого оформлено прово власності позивача на спірну квартиру, та додатків до цього рішення позивач набула права власності на спірну квартиру як член ЖБК «Світанок» у зв»язку із сплатою нею пайових внесків. Наведені обставини стверджуються рішенням виконкому, де вказано про розгляд документів, поданих ЖБК «Світанок», заявою самої позивачки, яка просить виготовити документацію на 2-х кімнатну кооперативну квартиру від 10.03.2006 р., довідкою ЖБК «Світанок» № 77 від 09.03.2006 р. про сплату позивачкою пайових внесків.

                        -  3  -

Згідно ст.15 Закону України “Про власність” (на 2006 рік Закон був чинним) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Аналогічні роз”яснення містяться в п.51 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18.09.1987 р. “Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи”. Згідно п.6 п.п. даної постанови пай, внесений подружжям в ЖБК за рахунок спільних коштів, є їх спільним майном. Квартира є спільним майном лише після сплати пайових внесків.

З наведених підстав суд прийшов до висновку, що квартира є спільним майном подружжя, бо пайові внески внесені в період шлюбу.

Не знайшли свого підтвердження посилання представника позивача на те, що спірний гараж хоча і зведений в шлюбі, однак за особисті кошти позивача і на приватизованій нею ділянці, а відтак є її особистою власністю.

Судом встановлено, що гараж зведений сторонами в період шлюбу, прийнятий в експлуатацію в грудні 2007 р., що стверджується актом прийняття в експлуатацію від 29.10.2007 р. та рішенням Ірпінського міськвиконкому № 347 від 25.12.2007 р. про затвердження цього акту.

Всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ні позивач, ні представник позивача не надали суду доказів, які б підтверджували, що гараж не є спільною власністю подружжя.

Не грунтуються на законі і доводи позивача, що ділянка під гаражем приватизована нею і є її особистою власністю.

Судом встановлено, що цільове призначенням приватизованої позивачем ділянки є будівництво гаражів.

Відповідно до ст.377 ЦК України до особи яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни цільового призначення.

Згідно ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на ділянку чи їїчастину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічні за змістом роз»яснення викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» в п.18 підпункту «г» якої вказано, що право власності переходить до набувача на підставі ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України.

    Таким чином, зі змісту вищевикладеного випливає, що у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників права спільної власності на ці будівлі і споруди (п.15 правових позицій Верховного Суду України щодо розгляду судами справ про право власності).

В даному випадку суд вважає, що поскільки ділянка виділялася для будівництва гаража, де сторони збудували гараж, який є спільною власністю подружжя, то при переході права власності на половину гаража до відповідача на підставі вказаних норм переходить і право власності на відповідну частину ділянки, яка належить відповідачу і на якій розміщений цей гараж, без зміни її цільового призначення.

На підставі ст.ст. 60, 63, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

                          в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Розділити спільне майно подружжя, виділивши ОСОБА_1 у власність наступне майно : два телевізори «LG», холодильник двокамерний «Снайге», мікрохвильову піч «LG», електроплиту «Індезіт», пральну машину «Індезіт», принтер «Hewlett-Packard», набір корпусних меблів, тумбу, стіл дерев»яний розсувний, тумбу під телевізор, а всього майна на суму 14297 гривень 40 коп.

Виділити ОСОБА_2 у власність автомобіль «Шевролет-Лачетті 1.8» 2005 року випуску р.н. НОМЕР_1, вартістю 65798 гривень 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за перевищення частки 18601 гривень 68 коп.

                        -  4  -

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Розділити спільне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, 1/2 частину гаража № 10 по АДРЕСА_1 Київської області, 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0030 га для будівництва гаража по АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, 1/2 частину гаража № 10 по АДРЕСА_1, 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0030 га для будівництва гаража по АДРЕСА_1

В решті позову відмовити.

Рішення в повному обсязі буде виготовлене не пізніше 02.10.2010 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                 С.І.Савченко