Судове рішення #1118897
1337-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ


Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319



ПОСТАНОВА


Іменем України

04.10.2007

Справа №2-23/1337-2007А


Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді ІщенкоГ.М.,

секретаря судового засідання Ємєнджієвої А.М., розглянувши за участю представників:

від позивача – Вальваков С.В. - ведучий юрисконсульт, дов. від 15.01.2007р. №13/114,

від відповідача – Османов Е.Р. - головний державний податковий інспектор юридичного відділу, дов. від 01.03.2007р. №326/0/10,

у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1),

до відповідача Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим, (98403, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 3),

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до виконання певних дій,


в с т а н о в и в :


Дочірнє підприємство «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0005511501/0 від 27.11.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 740,32грн. та зобов’язання відповідача внести зміни в особовий рахунок по податку на додану вартість філії «Бахчисарайська ДЕД» шляхом виключення з нього штрафних санкцій у розмірі 740,32грн. При цьому позивач зазначив, що не дивлячись на винесене господарським судом АР Крим рішення від 13.05.2003р. (справа №2-15/7576-2003), відповідач не вніс зміни в особовий рахунок по податку на додану вартість філії «Бахчисарайська ДЕД» шляхом виключення з нього податкового боргу, а продовжує проводити нарахування штрафних санкцій на суму, яка відповідно до вказаного рішенням господарського суду АР Крим визнана сплаченою.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що відповідно до пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів в бюджеті та державними цільові фонди, однак, не звільняється від обов’язку  сплатити суму податкового зобов’язання або податкового боргу, якщо така сума не сплачена в бюджет, у тому числі, з вини банку, (аркуш справи 21).   

24.07.2007р. у судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, просить визнати нечинними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим №0005511501/0 від 27.11.2007р., першу податкову вимогу Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим №1/95 від 12.05.2007р., другу податкову вимогу №2/139 від 10.07.2007р. та зобов’язати податковий орган внести зміни в особовий рахунок по податку на додану вартість філії «Бахчисарайська ДЕД» ДП «Кримавтодор» шляхом відображення в ньому сум сплачених платіжними дорученнями №399 від 13.07.2001р. на суму 285,11грн., №322 від 27.06.2001р. на суму 1100,00грн., №351 від 18.06.2001р. на суму 4650,00грн. , №352 від 18.06.2001р. на суму 1100,00грн. разом на загальну суму 8924,30грн. та зобов’язати інспекцію внести зміни в особовий рахунок по податку на додану вартість філії «Бахчисарайська ДЕД» ДП «Кримавтодор» шляхом виключення з нього суми нарахованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 7403,20грн. і пені на суму 104,59грн., разом на загальну суму 7507,79грн., (аркуш справи 38-39).

14.08.2007р. у судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, просить суд:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим №0005511501/0 від 27.11.2007р.;


- визнати нечинною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим №1/95 від 12.05.2007р.;

- визнати нечинною другу податкову вимогу Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим №2/139 від 10.07.2007р.;

- зобов’язати Державну податкову інспекцію в Бахчисарайському районі АР Крим визнати сплаченими суми платіжних доручень по податку на додану вартість: №399 від 13.07.2001р. на суму 285,11грн.; №332 від 27.06.2001р. на суму 2889,19грн.; №351 від 18.06.2001р. на суму 4650,00грн., №352 від 18.06.2001р. на суму 1100,00грн. всього на загальну суму 8924,30грн. і внести відповідні зміни до картки особового рахунку  по податку на додану вартість філії «Бахчисарайська ДЕД» ДП «Кримавтодор» шляхом списання сум нарахованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 7403,20грн. і пені на суму 104,59грн., всього на загальну суму 7507,79грн., (аркуш справи 51).

Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до  Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної  дії, розгляду справи.

Розглянув матеріали справи, заслухав представників сторін, дослідив надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою у  філії «Бахчисарайська дорожньо - експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі  7403,20грн. (акт перевірки від 27.11.2006р. №0003241501).    

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому  згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації  України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів  та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту  виявлених порушень є підстави  для визначення платнику податкових зобов’язань.

27.11.2006р. відповідачем на підставі акту перевірки від 27.11.2006р. №0003241501 відносно  Бахчисарайської дорожньо - експлуатаційної дільниці Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» винесене податкове повідомлення-рішення №0005511501/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 740,32грн. за порушення граничного строку сплати (28 календарних днів) узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість (10% від  7403,20грн.).

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України “Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно  до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень обов’язок доказування  правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як свідчать матеріали справи, платіжними дорученнями по податку на додану вартість: №399 від 13.07.2001р. на суму 285,11грн.; №332 від 27.06.2001р. на суму  2889,19грн.; №351 від 18.06.2001р. на суму  4650,00грн., №352 від 18.06.2001р. на суму 1100,00грн. всього на загальну суму 8924,30грн. Бахчисарайським районним дорожнім державним підприємством (Бахчисарайським райавтодором) та Бахчисарайським дорожнім експлуатаційним державним підприємством (Бахчисарайським ДЕП), правонаступником яких є Дочірнє підприємство «Кримавтодор», був своєчасно сплачений податок на додану вартість в загальній сумі 8924,30грн. Вказані платежі були здійснені позивачем через Банк «Україна», яким були списані вказані суми з рахунку позивача.  

Позивач своєчасно прийняв заходи до сплати податку на додану вартість в червні-липні 2001р., а ненадходження платежів в бюджет відбулося з вини банку. Позивач належним чином виконав свої зобов’язання по сплаті податків в бюджет, що підтверджується копіями платіжних доручень, залучених до матеріалів справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем податкові зобов'язання перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі  8924,30грн. виконані шляхом перерахування грошових коштів через АК АПБ «Україна» платіжними дорученнями з відміткою банку – дирекції акціонерного комерційного агропромислового Банку «Україна» в АР Крим про прийняття розрахункових документів до виконання.  

Порядок проведення безготівкових розрахунків в період здійснення платежу визначався Інструкцією №7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02.08.96р. №204 та Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.03.01р. №135 та іншими нормативними актами.

Позивачем були представлені в АК АПБ «Україна» платіжні доручення, які відповідно до названих інструкцій, є розрахунковими документами. Згідно статті 12 Закону України «Про систему оподаткування» фінансові  установи виконують доручення платників податків і зборів  (обов'язкових  платежів)  на  перерахування  податків  і зборів  (обов'язкових платежів) до бюджетів у встановлений законом термін.

Отже, за невиконання належним чином своїх обов'язків по перерахуванню податків до бюджету відповідальність перед бюджетом несуть банки, а не платники податків.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.01р. №2346, ініціювання переказу грошей вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банки повинні забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

У даному випадку невчасні надходження до бюджету сплачених позивачем за вказаними платіжними дорученнями сум податку на додану вартість відбулися з вини банку, що прийняв платежі  до виконання і що списав вказані в них суми з розрахункового рахунку позивача, але що не зарахував гроші до бюджету.  

Доводи відповідача про те, що вищезгаданий  Закон не звільняє від обов'язку сплачувати суми  податкових зобов'язань до бюджету навіть за наявності вини банку, не беруться судом до уваги у зв'язку з тим, що позивач, який своєчасно перерахував податок на додану вартість до бюджету, належно  виконав  свої обов'язки, не міг та не повинен контролювати належне виконання своїх обов'язків банківською установою.

Здійснення платником будь-яких додаткових дій, окрім подачі платіжних документів, законодавством не передбачено.  

Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам» податковий орган по місцю реєстрації банку, який ліквідується повинен заявити ліквідатору банку про свої вимоги в банк, який ліквідується, у розмірі податкового боргу такого банку, зокрема на суми пені, нараховані банку як податковим органом по місцю його реєстрації, так і податковим органом по місцю реєстрації  платників податків, платежі яких не надійшли до бюджету з вини банку, на підставі прийнятого податковим органом рішення.

Оскільки позивачем своєчасно була здійснена оплата платежів, він не може вважатися таким, що має податковий борг.

Суд зазначає на помилковість міркувань відповідача, оскільки переказ коштів позивача був завершеним з моменту прийняття АК АПБ «Україна» розрахункових документів до виконання.

Підпунктом 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181 встановлено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, а також несе іншу відповідальність, встановлену Законом, за порушення порядку своєчасного і повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

При цьому платник податків, зборів звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне перерахування таких платежів до бюджетів і державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню і штрафні санкції.

Отже, після отримання з банку завірених розрахункових документів, позивач свої зобов'язання перед Державним  бюджетом  України виконав.

Як вбачається із спірного податкового повідомлення-рішення від 27.11.2006р. №0005511501/0 до позивача застосовані штрафні санкції в  розмірі 740,32грн. (10% від 7403,20грн. - суми узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість).

Однак, відповідачем не прийнято до уваги, що згідно рішенню господарського суду АР Крим від 13.05.2003р. у справі №2-15/7575-2003 за позовом Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим визнана недійсною податкова вимога Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим №2/248 від 31.12.2001р. на  4937,95грн. Судом встановлено, що наданий позивачем лист Регіонального уповноваженого представника ліквідатора банка «Україна» по АР Крим від 08.01.2003р. №11/2-04/1680 вказує, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі були заявлені кредиторські вимоги на суму перерахованих Бахчисарайським ДЕП платежів в бюджет на загальну суму 5750,00грн. за платіжними дорученнями: від 18.06.2001р. №351, від 18.06.2001р. №352, і Державна податкова інспекція у м. Сімферополі визнана кредитором АК АПБ «Україна» по даним платежам у повному обсязі.

Згідно рішенню господарського суду АР Крим від 13.05.2003р. у справі №2-15/7576-2003 за позовом Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим визнана недійсною друга податкова вимога Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим №2/249 від 31.12.2001р. на суму  2996,97грн.

Судом встановлено, що наданий позивачем лист Регіонального уповноваженого представника ліквідатора банка «Україна» по АР Крим від 08.01.2003р. №11/2-04/1681 вказує, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі  були заявлені кредиторські вимоги на суму перерахованих Бахчисарайським  райавтодором платежів в бюджет на загальну суму 3174,30грн. за платіжними дорученнями: від 27.06.2001р. №332, від 13.07.2001р. №339, і Державна податкова інспекція у м. Сімферополі визнана кредитором АК АПБ «Україна» по даним платежам у повному обсязі.

Таким чином, позивач не є боржником перед бюджетом, у зв’язку з чим до нього не можуть застосовуватися заходи по погашенню податкового боргу в  указаній сумі.

Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі АР Крим не надані суду документальні докази, які підтверджують, що позивач порушив граничний строк сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Тому суд вважає, що  факт порушення позивачем вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у судових засіданнях не доведений, отже, відповідачем  необґрунтовано було застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 740,32грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню, що є підставою для визнання спірного податкового повідомлення-рішення нечинним.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 86,69,70 Кодексу адміністративного судочинства України судом не приймається акт перевірки від 27.11.2006р. №0003241501 як доказ встановлення факту порушення позивачем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість. При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення.

Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують свої заперечення та факти, викладені в акті перевірки, що послужили підставою до винесення спірного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 740,32грн., документально не спростував надані позивачем вимоги.

З урахуванням викладеного, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 740,32грн., є незаконним і  порушує права позивача. У відповідача не було законних підстав для застосування до позивача штрафних  санкцій в розмірі 740,32грн.

Отже, Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі АР Крим не надані докази, які підтверджують обґрунтованість висновків акту перевірки, і застосування до позивача штрафних санкцій за вказане порушення згідно спірному податковому повідомленню-рішенню про застосування штрафних санкцій в сумі 740,32грн. є неправомірним і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не підтверджені відповідачем.

Таким чином, невірне застосування відповідачем норм  матеріального права  спричинило прийняття неправильного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його нечинним.

Суд також задовольняє позовні вимоги щодо визнання нечинними податкових вимоги Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі: №1/95 від 12.05.2007р., яка сформована на суму податкового боргу в розмірі 7507,79грн. та №2/139 від 10.07.2007р., яка сформована на суму податкового боргу в розмірі 7507,79грн., оскільки право податкової застави виникає тільки за несвоєчасно сплаченими податковими зобов’язаннями, узгодженими платником. Оскільки позивачем своєчасно була здійснена оплата платежів, він не може вважатися таким, що має податковий борг.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість через не доведеність відповідачем цього  порушення. За таких умов факт вказаного в спірному податковому повідомленні-рішенні порушення слід вважати неналежне встановленим.

Пункт 2 частини 2  статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при вирішенні спору по суті суду надано право зобов’язати відповідача вчинити певні дії.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  Законами України.  

За таких обставинах справи позовні вимоги Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 04 жовтня 2007року.  

У повному обсязі постанову складено 09 жовтня 2007року.  

На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

 

П О С Т А Н О В И В :


1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим №0005511501/0 від 27.11.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 740,32грн.

3.          Визнати нечинною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим №1/95 від 12.05.2007р.

4.          Визнати нечинною другу податкову вимогу Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим №2/139 від 10.07.2007р.

5.          Зобов’язати Державну податкову інспекцію в Бахчисарайському районі АР Крим визнати сплаченими суми  платіжних доручень по податку на додану вартість: №399 від 13.07.2001р. на суму 285,11грн.; №332 від 27.06.2001р. на суму  2889,19грн.; №351 від 18.06.2001р. на суму  4650,00грн., №352 від 18.06.2001р. на суму 1100,00грн. всього на загальну суму 8924,30грн. і внести відповідні зміни до картки особового рахунку  по податку на додану вартість філії «Бахчисарайська ДЕД» ДП «Кримавтодор» шляхом списання сум нарахованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 7403,20грн. і пені на суму 104,59грн., всього на загальну суму 7507,79грн.

6.          Стягнути з Державного бюджету України  на користь Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1, ЗКПО 31829422, рахунок 26007301324051 в Кримському центральному відділенні ПІБ МФО 324430) 3,40грн. державного мита.       



Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).


Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко Г.М.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація