Справа № 2-6632/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 жовтня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Волкової С.Я.
при секретарі Топал А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Акваарт Україна” про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення компенсації, середнього заробітку,
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами до відповідача, просить зобов’язати ТОВ “Акваарт Україна” внести зміни в його трудову книжку в графі “рік” поставити “2010”, в графі “На підставі чого внесено запис” поставити “2010”; стягнути з відповідача 2596,08 грн. компенсації за невикористану відпустку за період 2008-2009 рр., 5199,47 грн. компенсації за невикористану відпустку за період 2009-2010 рр.; 19200 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтував тим, що працював у відповідача ТОВ “Акваарт Україна” менеджером зі збуту, звільнився за власним бажанням. В день звільнення відповідач ТОВ “Акваарт Україна” видав йому трудову книжку, в якій навмисно поставлено рік звільнення 20010, що перешкоджає його працевлаштуванню, також із ним не провели остаточний розрахунок, оскільки його заробітна плата складала 3200 грн. на місяць, з яких офіційно отримував 982 грн., інші віддавали в конверті та щоквартально сплачувалась премія.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 скорегував свої вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, посилаючись, що його заробітна плата складала 3240 грн. на місяць, з яких офіційно отримував 982 грн., інші віддавали в конверті, просив стягнути на його користь 2628,50 грн. компенсації за невикористану відпустку за період 2008-2009 рр., 2635,93 грн. компенсації за невикористану відпустку за період 2009-2010 рр., а всього 5264,43 грн., 488,60 грн. заробітної плати за липень 2010 р., 19440 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу; підтвердив, що в день звільнення йому видали трудову книжку, розрахунок при звільненні, який, на його думку, зроблено неправильно.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача ТОВ “Акваарт Україна” Бауман Ю.Т. заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх безпідставність.
Судом встановлено що позивач ОСОБА_1 протягом 1.07.2008 р.-14.07.2010 р. працював у відповідача ТОВ “Акваарт Україна” послідовно на посадах: менеджера з роздрібної торгівлі, менеджера зі збуту; звільнений із займаної посади на підставі наказу №26-К від 14.07.2010 р. за власним бажанням (ст.38 КЗпП України), підстава: заява ОСОБА_1
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Із пояснень учасників судового розгляду, наданих суду документів вбачається, що в день звільнення позивача йому було видано належно оформлену трудову книжку і з ним проведено розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Позивач ОСОБА_1 ані до позовної заяви, ані в судовому засіданні не надав жодного доказу, що відповідачем в порушення чинного законодавства було допущено неправильність нарахування йому заробітної плати. Так, наявні в матеріалах справи витяги із штатного розкладу ТОВ “Акваарт Україна” свідчать про те, що посадовий оклад позивача, який з 1.06.2009 р. обіймав посаду менеджера зі збуту, складав 860 грн. (з 1.06.2009 р.), 1060 грн. (з 1.07.2009 р.), 1080 грн. (з 1.08.2009 р.), 1100 грн. (з 1.03.2010 р.), 1120 грн. (з 1.03.2010 р. та на день звільнення з роботи).
Суд не приймає до уваги покази ОСОБА_1 в тій частині, що при звільненні йому не виплачено заробітну плату за липень 2010 р., компенсацію за невикористану відпустку за період 2008-2009 рр. та за період 2009-2010 рр., оскільки жодних доказів в їх обґрунтування позивачем не надано. Суд не приймає до уваги покази ОСОБА_1, що його посадовий оклад складав 3240 грн. на місяць, оскільки жодних доказів в їх обґрунтування позивачем не надано. Крім того, в первинній позовній заяві ОСОБА_1 стверджував інше, а саме, що розмір його заробітної плати складав 3200 грн.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін на інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущення.
Позивач ОСОБА_1 не надав суду відповідних доказів, що заробітна плата та відповідні компенсації при звільненні не виплачені йому в повній мірі, не надав доказів того, що відповідачем порушені його трудові права при розрахунку при звільненні, тому суд, оцінивши в сукупності надані докази, знаходить вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь 488,60 грн. невиплаченої заробітної плати за липень 2010 р., що за словами позивача є різницею в отриманих коштах та посадовим окладом у 3240 грн., 5264,43 грн. компенсації за невикористану відпустку за період 2008-2009 рр. та за період 2009-2010 рр., які мали бути розраховані із посадового окладу у 3240 грн., необґрунтованими, в судовому засіданні не доведеними, відсутні у суду й підстави для відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як того вимагає ст.117 КЗпП України.
Щодо інших вимог ОСОБА_1, то в їх задоволенні слід також відмовити, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачеві при звільненні трудова книжка була видана без затримки, тому він не мав перешкод для працевлаштування на новому місці роботи. При цьому в судовому засіданні при розгляді справи не визнано неправильним формулювання причини звільнення ОСОБА_1 та не визнано формулювання причини його звільнення таким, що не відповідає чинному законодавству, тому, що трудовий договір, що був укладений на невизначений строк, розірвано з ініціативи працівника, тому у суду відсутні підстави для відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як того вимагає ст.235 КЗпП України, а неточний запис відомостей про звільнення ОСОБА_1 (технічна помилка у написанні дати (написанні року) не перешкоджає його працевлаштуванню, таке виправлення у трудовій книжці виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис, у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за №110.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2010 р. задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, накладено заборону на використання грошових коштів, які належать ТОВ “Акваарт Україна”, така ухвала підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,4,10,1,60,88,154,209,212-215,290 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ “Акваарт Україна” про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення компенсації, середнього заробітку – відмовити.
Скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2010 р. про забезпечення позову, якою накладено заборону на використання грошових коштів, які належать ТОВ “Акваарт Україна” .
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СУДДЯ