Справа № 2-837/10

                                                       РІШЕННЯ

                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06  вересня  2010 р.                                                Каланчацький районний суд

                                                                                 Херсонської області

в складі  головуючого судді                                 Живцової   О.А.

при секретарі                                                          Мазур   Л.П.

розглянувши у   попередньому  судовому засіданні в смт. Каланчак  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,   яка  діє   в   інтересах   своєї   неповнолітньої   доньки ОСОБА_3   до   Каланчацької   селищної   ради   про визнання права на спадщину  за   законом  та права власності на нерухоме майно,

                  Встановив:

        Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати за  ОСОБА_1   та   ОСОБА_3   право   на  спадщину за  законом   померлого   їх   батька   ОСОБА_4,   яка  складається   з  житлового  будинку   АДРЕСА_1   у  рівних   частинах

( долях)   та   визнати   за  ними   право    приватної   власності   на   вказане  нерухоме   майно.

       Свої вимоги позивачі мотивують тим, що  після смерті  їх  батька     ОСОБА_4, який  помер  ІНФОРМАЦІЯ_1,  залишилася спадщина, яка складається  з  житлового будинку № 39-а з господарськими забудовами та спорудами за вказаною адресою. Згідно  технічного   паспорту на житловий будинок  та    акту   прийому –передачі   від   21 листопада   1988   року,  як   переселенцю,   зазначене майно належало покійному.  Однак,  в  зв»язку   з  юридичною   необізнаністю    батько   в  свій   час   не  отримав   свідоцтво   про   право  власності   на  житло.   За  таких   обставин   вони,  являючись   спадкоємцями   першої   черги,   прийняли   спадщину   шляхом   фактичного    вступу   в  володіння   та   управління   спадковим   майном.  Разом з тим не мають змоги  нотаріально оформити спадщину за законом, оскільки державний нотаріус відмовив у видачі   свідоцтва  про  право   власності    на  спадщину, з тих причин, що  на  зазначений  будинок  відсутні  правовстановлюючі   документи, а   саме   свідоцтво  про  право  власності.  

       Відповідач позов визнав. Представник   Каланчацької  селищної  ради   пояснив, що  вони не здійснювали будь-яких дій щодо спадщини, та не заперечують проти успадкування нерухомого майна позивачами.

      Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі  можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

      Відповідно  до ч. 4 ст. 130 ЦПК України, при визнанні позову ухвалюється судове рішення в  порядку, встановленому ст. 174 цього Кодексу. Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для  того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

       Судом встановлено, що після смерті батька позивачів   ОСОБА_4, який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1  залишилася спадщина, що складається  з  житлового будинку з господарськими забудовами та спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Згідно  технічного    паспорту  на  житловий  будинок   та  акту   прийому – передачі   майна   нерухомого   майна,  як   переселенцю   від   21  листопада 1988  року,  зазначене  майно належало покійному   ОСОБА_4.    Позивачі    ОСОБА_1   та   ОСОБА_3,  інтереси   якої   представляє,   ОСОБА_2,  являються   спадкоємцями  першої   черги   за  законом, оскільки   є  дітьми   покійного.   Вони  прийняли   спадщину   шляхом   фактичного   вступу   в  управління  та   володіння   майном  покійного.  Разом з тим, вони  не мають  змоги належно  оформити спадщину,  в зв’язку   з  тим, що   на  будинок  відсутні   правовстановлюючі   документи.

       Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно  від часу  прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу  відкриття спадщини.

        Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права  власності, якщо це право оспорюється або визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

         Згідно   ст.   1261   ЦК  України   у  першу   чергу   право   на   спадкування   за  законом   мають   діти  спадкодавця,  у  тому  числі   зачаті   за   життя   спадкодавця   та  народжені   після   його   смерті,  той   з   подружжя,  який   його  пережив.

         Відповідно  до   ч.1  ст.  1267  ЦК  України   частки   у  спадщині   кожного   із  спадкоємців  за    законом   є  рівними.

         З моменту  смерті    ОСОБА_4   відповідач у справі не заявив  будь-яких претензій щодо володіння та управління позивачем  майном покійних.

       В зв’язку з тим, що  між позивачами  та відповідачем  відсутній спір  щодо права на спадщину, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню.

       Керуючись ст.ст. 392, 1268 ЦК України,  ст.ст. 130, 174 ЦПК України, суд

                Вирішив :

       Позов    ОСОБА_1  та   ОСОБА_3,  в  інтересах   якої   діє   ОСОБА_2   задовольнити.

       Визнати за  ОСОБА_1   та   ОСОБА_3  право на спадщину за законом померлого  ІНФОРМАЦІЯ_1,  їх  батька ОСОБА_4, яка складається з житлового будинку і господарських забудов та споруд, що розташовані в АДРЕСА_1   у рівних   частках.  

      Визнати за ОСОБА_1   та   ОСОБА_3 право  приватної власності на житловий будинок з господарськими забудовами та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1   в  рівних  частках.

       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до  через суд першої інстанції шляхом подачі  в 10-денний строк з дня проголошення рішення   апеляційної скарги.  

       Суддя  :