ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м. Херсон

справа № 657/1198/20

провадження № 22-ц/819/782/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г.,

суддів:Пузанової Л.В.,

Склярської І.В.

секретарАвтонагова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу  Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року у складі судді Скригун В.В. у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», (далі – АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 23 жовтня 2007 року відповідачка підписала заяву б/н, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Посилаючись на те, що банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого угодою ліміту, а остання своєчасно не надала банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 30 червня 2020 року становить 316 924,15 грн, із яких: 4 793,81 грн - заборгованість за кредитом; 307 833,92 грн – загальний залишок заборгованості за відсотками; 4 296,42 грн – нарахована пеня.

Банк на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом, тому заборгованість до стягнення становить: 132 912,57 грн, із яких: 4793,81 грн – заборгованість за кредитом; 128 118,76 грн - заборгованість по процентам за період з 23.10.2007 р. по 31.01.2019 р.

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційний скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що 23.10.2007 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач згодна з тим, що анкета-заява разом з Пам?яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг. Також, ОСОБА_1 була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом 3 %, розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок нарахування пені нараховується за кожен день прострочення кредиту. Тобто, сторонами при укладені Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. ОСОБА_1  отримала кредит та користувалася ним. Встановивши, що банк надав відповідачкі кредит, а остання його не повернула, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості по тілу кредиту та відсотках.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , доводи апелянта не визнала, рішення суду просить залишити без змін, як постановлене з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2007 року сторони уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_1 як позичальника та відмітка про те, що вона ознайомлена із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, погоджується з ними.

Підписана Анкета-заява містить розмір встановленого банком на платіжну кредитну картку кредитного ліміту у розмірі 500 грн.

Крім того, в анкеті-заяві сторони погодили базову процентну ставку по кредитному ліміту в розмірі 3 % на місяць.

До позову банк долучив довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду та витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Ця довідка підписана ОСОБА_1 в ній зазначена базова процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 3,0 % на місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році). Розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів у звітний період) визначений у розмірі 7% заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, слідуючого за звітним.

Згідно довідки було надано наступні кредитні картки: 23.10.2007 року картку № НОМЕР_1 із терміном дії до жовтня 2015 року, 20.02.2016 року № НОМЕР_2 терміном дії до лютого 2020 року.

В довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта зазначено про збільшення кредитного ліміту на рівні 4 800 грн.

Згідно розрахунку долученого банком станом на 30 червня 2020 року становить 316 924,15 грн, із яких: 4 793,81 грн - заборгованість за кредитом; 307 833,92 грн – загальний залишок заборгованості за відсотками; 4 296,42 грн – нарахована пеня.

Банк на свій розсуд просив стягнути заборгованість за кредитом в розмірі 132 912,57 грн, із яких: 4793,81 грн – заборгованість за тілом кредиту; 128 118,76 грн - заборгованість по процентам за період з 23.10.2007 р. по 31.01.2019 р.

       Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

       За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

       Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

       У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

       Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

       Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

       Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

       За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

       У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПриватБанк").

       Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

       Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

       Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

       Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами за період з 23.10.2007 року по 31.01.2019 року.

       Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті (https://privatbank.ua), як невід`ємні частини спірного договору.

       Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.

       При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними.

       Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

       Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23.10.2007 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28.08.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

       З урахуванням того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, їх не можна брати до уваги.

       Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

       Отже посилання банку на Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) є неправильними.

       Разом з тим, колегія суддів зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 23.10.2007 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, містить розмір кредит ного ліміту, базову процентну ставку, проте не містить строку повернення кредиту (користування ним).

        Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

       Таким чином, колегія суддів, вважає, що вимоги банку про стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

       Оскільки розмір процентної ставки збільшувався банком в односторонньому порядку, без погодження з позичальником, банком був наданий суду апеляційної інстанції перерахунок заборгованості по процентам за базовою процентною ставкою за кредитом у розмірі 3 % на місяць на залишок заборгованості, яка була узгоджена з позичальником.

З огляду на наведене, підлягає стягненню з ОСОБА_1 заборгованість по тілу кредиту в розмірі 4 793,81 грн. та заборгованість по процентам за період з 23.10.2007 року по 31.01.2019 року у розмірі 9 761,53 грн., всього 14 555,34 грн.

Розмір кредитної заборгованості відповідачкою належними та допустимими доказами не спростований. Питання щодо застосування позовної давності не порушено.

Посилання банку на підписану позичальником довідку про умови кредитування, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки кредитний договір, укладений між сторонами, не має присвоєного номера, довідка містить підпис особи без ініціалізації, не зазначено прізвище, ім`я та по батькові підписанта, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20.11.2007 року, шляхом підписання анкети-заяви ( постанова Верховного Суду  у справі  № 207/345/20 від 26 травня 2021 року).

       Посилання суду на те, що у заяві позичальника від 20.11.2007 року процентна ставка не зазначена є помилковим та спростовується інформацією яка міститься в заяві-анкеті від 23.10.2007 року.

       Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком здійснювалося позадоговірне списання коштів з кредитної карти ОСОБА_1 , яка будь яких доручень на їх автоматичне списання з кредитного рахунку не давала.

Ці висновки суду є помилковими, які виходять за межі заявленого позову та зважаючи на те, що правомірність дій банку позичальник у встановленому законом порядку не оскаржив.

Крім того, посилання суду на те, що тіло кредиту було сплачено в повному обсязі є неправильним, так як не підтверджено належними та допустимим доказами, оскільки з наданої до позовної заяви банком виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що остання користувалася кредитом, здійснювала платежі з метою погашення кредитної заборгованості та оплати за послуги, товари, а тому банк здійснював погашення заборгованості у щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

  Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Оскільки відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам та за тілом кредиту суд не врахував наявність зазначених вище обставин, тому колегія суддів вважає за необхідне з підстав, визначених статтею 376 ЦПК України рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року в частині відмови у стягненні заборгованості по відсоткам та за тілом кредиту скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 жовтня 2007 року станом на 30.06.2020 р. у розмірі 14 555,34 грн.

З урахуванням відсотку задоволеності вимог апеляційної скарги, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір при подачі позовної заяви та апеляційної скарги на користь АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 578, 03 грн.

Керуючись ст.ст. 367,374,376, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року скасувати і постановити нове.

Стягнути з ОСОБА_1 яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», який знаходиться в м. Києві, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 жовтня 2007 року у розмірі 14 555,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке знаходиться, який знаходиться в м. Києві, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, судовий збір сплачений при подачі позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 578, 03 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий                                                                                          Т.Г.Чорна

Судді:                                                                                                        Л.В.Пузанова

                                                                                                                      І.В.Склярська

Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року

Суддя                                                                         Т.Г. Чорна