АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2458/2009 р.                   Головуючий у 1-й інстанції: Марущенко М.В.

                                                                Суддя-доповідач:  Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01 липня 2009 р.                                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Бєлки В.Ю.

суддів:                 Крилової О.В.

                             Кримської О.М.

при секретарі      Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 та суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 квітня 2009 року по справі за позовом суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення 53100 грн., -

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2008 року суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа (далі – СПД-ФО) ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення 53100 грн..

В позові зазначала, що ОСОБА_3 01.06.2006 року був прийнятий на роботу позивачем на посаду водія-експедитора.

24.10.2007 року відповідач отримав від приватного підприємця ОСОБА_6 гроші в сумі 53100 грн. за наданий товар, які повинен був передати позивачу.

31.10.2007 року відповідач звільнився за власним бажанням, але грошей так і не повернув, мотивуючи тим, що в нього їх вкрали. По факту крадіжки відповідач звертався до Джанкойського МВ УМВС України із заявою, за якою було відмовлено у порушенні кримінальної справив зв’язку з відсутністю події злочину.

В зв’язку із вищевикладеним, вважає, що сума в розмірі 53100 грн., отримана відповідачем для передачі СПД-ФО ОСОБА_5 від приватного підприємця ОСОБА_6, та не повернута позивачу, підлягає стягненню.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 квітня 2009 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування шкоди – 40000 грн., державне мито в сумі 400 грн. та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позову відмовлено.

Знято заборону на відчуження та переоформлення ј частини квартири АДРЕСА_1, покладену ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.11.2008 року після набрання рішенням законної сили.

ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В своїй апеляційній скарзі, СПД-ФО ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити та визначити розмір стягнення шкоди в сумі 53100 грн., а судового збору в розмірі 531 грн., в частині зняття заборони на відчуження та переоформлення ј частини квартири АДРЕСА_1 рішення суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про  стягнення з відповідача грошової сум, суд першої інстанції правильно виходив з встановленого характеру правовідносин, що склалися між сторонами.

Так, відповідач працював у позивачки за трудовим договором, у тексті письмового трудового договору передбачено експедирування, з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Відповідач не заперечував проти того, що отримав грошову суму для передання її позивачці, але зазначена грошова сума була викрадена.

У заяві про факт крадіжки та скарзі на постанову органу дізнання відповідач зазначав, що отримав зазначену грошову суму під звіт та мав передати її позивачці.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що за трудовим договором  відповідач виконував коло обов’язків експедитора та отримував грошові суми  в порядку розрахунків у тому числі для передання їх позивачці. При цьому він отримував заробітну плату за виконання цих обов’язків. Був матеріально відповідальною особою, тож має нести  відповідальність за збереження  ввірених йому грошових коштів за ст. 134 КЗпП.

З огляду на викладене підстав  для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення грошових коштів з відповідача судова колегія не вбачає.

Судом правильно враховані всі конкретні обставини справи при визначенні розміру відшкодування.

 Так, суд, зменшуючи розмір стягнення, правильно виходив з того, що ст. 137 КЗпП передбачена можливість врахування ступеню вини працівника та конкретної обстановки. Суд дійшов висновку про те, що позивачкою не створено достатньо безпечних та належних умов  зберігання грошей з урахуванням чого правомірно зменшив суму стягнення.

Зазначене зменшення є правом суду, визначений розмір відшкодування є розумним та справедливим.

За таких обставин підстав для задоволення як скарги позивача так і скарги відповідача судова колегія не вбачає, рішення суду першої інстанції ґрунтується на законі і не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 та апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5 – відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 квітня 2009 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :