Справа № 2-1499/ 2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 вересня 2010 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді                             Скляренко В.М.

при секретарі                                      Кожем’яка І.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним підвищення процентної ставки та недійсними умов договорів,

в с т а н о в и в :

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про визнання незаконним підвищення процентної ставки та недійсними умов договорів.

В обґрунтування своїх вимог позивач указує, що 08.05.2007 року між ним та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № CSIPG 100000099 та кредитний договір № CSIPG 200000099 на придбання двокімнатної квартири та кредит на поточний внесок, тобто він став споживачем послуг банку з надання кредиту.

Відповідно до п. 7.1. Договору банк зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 08.05.2007 року по 08.05.2007 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 60480 дол. США на наступні  цілі: у розмірі 41600 дол. США на придбання нерухомості та у розмірі 12480 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, (згідно кредитного договору № CSIPG 100000099), також у розмірі 6 400 дол. США - кредит на початковий внесок (згідно кредитного договору № CSIPG 200000099), зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,00% в момент надання кредиту, щомісячної комісії у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного Договору, зі сплатою в період з 25 по 31 число кожного місяця.

Відповідно до умов договорів позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 595,90 дол. США - (сумарний платіж за кредитними договорами № CSIPG 100000099 та № CSIPG 200000099) для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

04 листопада 2008 року від банку ним було отримано письмове повідомлення у вигляді листа від 10.03.2008 року  за № 20.1.3.2/6-22855/483, згідно якого відсоткова ставка за кредитним договором № CSIPG 100000099 з 30.11.2008 року складатиме 14,04 % на рік, тобто ставка збільшилася з 12 % до 14,04 % на рік. Лист щодо зміни відсоткової ставки за кредитним договором № CSIPG 200000099 йому не надходив, але в банку йому його надали за № 20.1.3.2/6-22855/539 від 03.10.2008 року.

Підставами для підвищення відсоткової ставки в листах банку зазначалися дві обставини, а саме: подорожчання грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках; підвищення рівня облікової ставки Національного Банку України з 8,5 до 12 відсотків.

Вказує, що   згідно пункту 2.3.1 Договорів банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків Україні у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

Враховуючи положення пункту 2.3.1 Договору, банк не мав права в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку в зв’язку з подорожчанням грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках.

Листом від 30.11.2008 року він, як позичальник, повідомив відповідача про свою незгоду з вказаними вище змінами до кредитного договору посилаючись на незаконність дій зі сторони відповідача щодо одностороннього внесення змін до Кредитного Договору та необґрунтованість підняття відсоткової ставки до 14,04 %.

Отже листи банку від 10.03.2008 року суперечать пункту 2.3.1 кредитного договору та Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, що є підставою недійсності правочину відповідно до ч. І ст. 215 та ч. І ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. І ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Отже, банк при передачі кредиту позичальнику встановив свою плату за користування грошовими коштами. Після виконання обов'язку банком щодо передачі грошових коштів за кредитним договором банк не має права змінити ціну в договорі, тобто відсоткову ставку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, умови кредитного договору (п. 7.1) залишились по суті без змін і в нього відсутні підстави для його невиконання - умови кредитного договору, а саме (п. 7.1), - є обов'язковими для позичальника.

З моменту отримання листа положення кредитного договору стали нечіткими та двозначними і тому згідно п. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" такі умови повинні тлумачитися на користь споживача, тобто на його користь.

Згідно п. 3.2. Правил кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Лист, який повинен стати невід’ємною частиною кредитного договору, згаданої вище інформації не містить. Тому він, як позичальник, позбавлений права на таку детальну інформацію і не має можливості виконувати договірні зобов'язання за цим листом, оскільки умови договору (щомісячний платіж у розмірі 595,90 дол. США, зазначений у п. 7.1 договору) банком не були змінені належним чином - не визначений у письмовій формі новий щомісячний платіж.

Таким чином, банк своїм листом порушує і не визнає його право та його обов'язок за кредитним договором сплачувати щомісячний платіж у сумі 595,90 дол. США.

    Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2 Кредитного Договору - банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

    Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

    Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

    Відповідно до вступної частини постанови Націнального банку України N 168 від 10.05.2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

    Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку).

    Таким чином, зміна процентної ставки відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору

    Відповідно до ч. 2 ст. 1056 ЦК України (що набула чинності 09.01.2009 року) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

    Як вбачається з листів-повідомлень банку, процентна ставка по Кредитному Договору підвищується з 30.11.2008 року, тобто до набранням чинності ст. 1056-1 ЦК України, та оскільки він не надавав свою згоду на зміну відсоткової ставки за Кредитним Договором, вважає що вона повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами Договору.

    Відповідно до ч. 3 ст. 1056 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

    Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

    Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

    Відповідно до ч. 4 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

    Таким чином, умова Договору, передбачена пп. 2.3.1 п. 2.3 Кредитного Договору про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 р. і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за Кредитним Договором повинна залишатися без зміни до повного виконання Відповідно до ч. 2 ст. 1056 ЦК України (що набула чинності 09.01.2009 року) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

    Вважає, що умова договорів, передбачена пп. 2.3.1 п. 2.3 Кредитного Договору про право банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 р.. а тому не законною, і як наслідок визнання недійсним умов   пункту 2.3.3 Кредитних Договорів № CSIPG 100000099 та № CSIPG 200000099 від 08.05.2007 року щодо такої події як право банку при виникненні кожної з наступних подій зокрема відмови позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного Договору згідно статті 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення  з наступних підстав.

    Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 кредитних договорів при виникненні кожної з наступних подій  зокрема, відмови позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із  договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даних договорів згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії Договору Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов’язань.

    Регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст. 203, 215 ЦК   України.

    Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

    Відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.

    Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

    Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 N 2121-III передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

    Зі змісту пп. 2.3.3 п. 2.3 Кредитного Договору, відповідно до яких Банк на власний розсуд має право згідно ст. 651 ЦК України в односторонньому порядку розірвати договір у разі відмови позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного Договору вбачається, що положення пп. 2.3.3 п. 2.3 Кредитного Договору порушують його права та законні інтереси, як позичальника, містять дискримінаційні щодо нього правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору (такою, що в супереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних пав та обов'язків на шкоду позичальника).

    А тому, просить визнати незаконним збільшення відповідачем процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором від 08.05.2007 року за № CSIPG 100000099 та кредитним договором від 08.05.2007 року за № CSIPG 200000099 до 14,04% з 30.11.2008 року; визнати недійсними з 09.01.2009 року умови п.п.п 2.3.1 кредитного договору № CSIPG 100000099 від 08.05.2007 року та кредитного договору № CSIPG 200000099 від 08.05.2007 року  щодо права банку в односторонньому порядку збільшувати позір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленому НБУ на момент укладення договорів; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий(резервний) фонд або зміні середньо завантаженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), при якому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки та можливості збільшення процентної ставки банком в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка  НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньо завантажена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США; визнати недійсними умови п.п. 2.3.3 кредитного договору № CSIPG 100000099 від 08.05.2007 року та кредитного договору № CSIPG 200000099 від 08.05.2007 року щодо права банку при виникненні кожної наступної події: а саме- в односторонньому порядку розірвати договір у разі відмови позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даних договорів. А також просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати  в розмірі 120 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, пояснивши, що відповідно до п.п. 2.3.1 Договорів № CSIPG 100000099 від 08.05.2007 року та № CSIPG 200000099 від 08.05.2007 року, укладених між банком та ОСОБА_1, банк мав право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме при зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даних договорів; зміні облікової ставки НБУ; зміні середньозавантаженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). Станом на час укладення кредитних договорів із  позивачем курс долара за даними НБУ становив 5,05 грн., а на момент підвищення відсоткової ставки (30.11.2008 року) за даними НБУ курс долара становив 7,07 грн. На міжбанківських ринках збільшилася вартість кредитних ресурсів, що вплинуло на необхідність збільшення відсоткових ставок  за кредитами. Тому зміна відсоткової ставки здійснена не залежно від волі осіб, а з настанням відповідних подій. Листами банку позивач повідомлявся про зміну відсоткової ставки на адресу, вказану ним в договорах, однак про свою незгоду банк не повідомив. А тому, банк правомірно скористався своїм правом щодо підвищення відсоткової ставки.  Щодо визнання недійсними п.п. 2.3.1, 2.3.3 договорів пояснив, що позивач укладаючи з банком договори повністю погодився на їх умови, що ствердив своїм підписом під договорами, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,  дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють процентної ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

 08.05.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № CSIPG 100000099 та кредитний договір № CSIPG 200000099 на придбання двокімнатної квартири та кредит на поточний внесок.

Відповідно до п. 7.1. Договорів банк зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 08.05.2007 року по 08.05.2007 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 60480 дол. США на наступні  цілі: у розмірі 41600 дол. США на придбання нерухомості та у розмірі 12480 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в прядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, (згідно кредитного договору № CSIPG 100000099), також у розмірі 6 400 дол. США - кредит на початковий внесок (згідно кредитного договору № CSIPG 200000099), зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,00% в момент надання кредиту, щомісячної комісії у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного Договору, зі сплатою в період з 25 по 31 число кожного місяця.

Відповідно до умов договору № CSIPG 100000099 від 08.05.2007 року позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 516,45 дол. США, відповідно до умов договору           № CSIPG 200000099 від 08.05.2007 року – повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 79,45 дол. США, сумарний платіж для погашення заборгованості за Кредитними договорами № CSIPG 100000099 від 08.05.2007 року  та  № CSIPG 200000099 від 08.05.2007 року - 516,45 дол. США, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Умовами пунктів 2.3.1 Договорів № CSIPG 100000099 від 08.05.2007 року  та  № CSIPG 200000099 від 08.05.2007 року передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при  зміні кон’юктури грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). В договорах зазначено, що при цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом  7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки та що збільшення процентної ставки  банком  у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозавантажена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи днів з дати її зміни. Без такого повідомлення зміна відсоткової ставки є недійсною.  

Як вбачається із матеріалів справи, 03.10.2008 року відповідачем було направлено позивачу листа за вих. № 20.1.3.2/6-22855/483 (який помилково було датовано 10.03.2008 р.) про те, що у зв’язку із значним подорожчанням грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках та підвищенням рівня облікової ставки НБУ з 8,5 до 12 відсотків банк змушений вимагати зміни умов кредитного договору № CSIPG 100000099 від 08.05.2007 року і починаючи з 30.11.2008 року відсоткова ставка за даним договором  складатиме 14,040000000000001% на рік та пропозицією у випадку не згоди із змінами умов кредитного договору в строк не пізніше 23.11.2008 року звернутися до банку з письмовими повідомленням про свою незгоду із зміненими умовами кредитування. У разі згоди щодо умов кредитування за вказаним кредитним договором, встановлення цих змін буде здійснюватися автоматично з 30.11.2008 року.

Даний лист був відправлений позивачу, що стверджується реєстром № 173USD 01792939 на рекомендовані листи, відправлені КБ «Приватбанк» 29.10.2008 року за п/№ 21, №/док. 483 ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1. Лист був отриманий позивачем ОСОБА_1, що було визнано ним в судовому засіданні разом з поясненням про те, що ним було направлено на адресу банку листа про свою незгоду із збільшенням процентної ставки по кредитному договору № CSIPG 100000099 від 08.05.2007 року, без підтвердження їх відповідними доказами про вручення поштового відправлення відповідачу. Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

03.10.2008 року відповідачем було направлено позивачу листа за вих.. № 20.1.3.2/6-22855/539 (який помилково було датовано 10.03.2008 р.) про те, що у зв’язку із значним подорожчанням грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках та підвищенням рівня облікової ставки НБУ з 8,5 до 12 відсотків банк змушений вимагати зміни умов кредитного договору № CSIPG 200000099 від 08.05.2007 року і починаючи з 30.11.2008 року відсоткова ставка за даним договором  складатиме 14,04% на рік та пропозицією у випадку не згоди із змінами умов кредитного договору в строк не пізніше 23.11.2008 року звернутися до банку з письмовими повідомленням про свою незгоду із зміненими умовами кредитування. У разі згоди щодо умов кредитування за вказаним кредитним договором, встановлення цих змін буде здійснюватися автоматично з 30.11.2008 року.

Даний лист був відправлений позивачу на адресу, вказану ним в договорі (м. Черкаси, вул. Гагаріна, 93), що стверджується реєстром № 175USD 01792998 на рекомендовані листи, відправлені КБ «Приватбанк» 29.10.2008 року за п/№ 11, №/док. 539 ОСОБА_1, адреса:               м. Черкаси, вул. Гагаріна, 93.  В судовому засіданні позивачем було визнано, що він не повідомляв відповідача про зміну місця проживання, а тому лист банку № 20.1.3.2/6-22855/539 на ім’я позивача, суд вважає таким, що йому вручений.

Скориставшись своїм правом ПАТ КБ «Приватбанк» з 30.11.2008 року збільшив розмір відсоткової ставки за кредитним договором № CSIPG 100000099 від 08.05.2007 року до 14,04% річних. На момент підвищення процентної ставки існували відповідні об’єктивні передумови для цього. Із наданих відповідачем суду документів, вбачається, що курс долара до США за даними НБУ зріс з 5,05 грн. до 7,7 грн., збільшилася вартість кредитних ресурсів на час збільшення відсоткової ставки за кредитним договором в порівнянні з моментом укладення договору.

Законом України «Про банки та банківську діяльність», а також ст. 1056-1 ЦК України заборонено банкам збільшувати в односторонньому порядку розмір процентної ставки за кредитними договорами з 10 січня 2009 року, тому вказана заборона не може розповсюджуватися на договірні відносини, що виникли до вказаного проміжку часу.    

 А тому, суд приходить до висновку, що зміна відсоткової ставки банком є законною, а позовні   вимоги позивача в цій частині позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають до задоволення.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_3 щодо визнання недійсними з 09.01.2009 року умов п.п.п 2.3.1 кредитного договору № CSIPG 100000099 від 08.05.2007 року та кредитного договору № CSIPG 200000099 від 08.05.2007 року  щодо права банку в односторонньому порядку збільшувати позір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленому НБУ на момент укладення договорів; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий(резервний) фонд або зміні середньо завантаженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), при якому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки та можливості збільшення процентної ставки банком в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка  НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньо завантажена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США, то вони не підлягають до задоволення, оскільки суперечить вимогам ч. 2 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. А відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому  порядку вже є нікчемною.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 щодо визнання недійсними умов п.п. 2.3.3 кредитного договору № CSIPG 100000099 від 08.05.2007 року та кредитного договору № CSIPG 200000099 від 08.05.2007 року щодо права банку при виникненні кожної наступної події: а саме- в односторонньому порядку розірвати договір у разі відмови позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даних договорів, то вони також не підлягають до задоволення виходячи із наступного.

Укладаючи з відповідачем 08.05.2007 року кредитні договори № CSIPG 100000099 та № CSIPG 100000099  позивач ОСОБА_1 погодився з їх умовами, оскільки підписав їх. Крім того, п. 3.3.7 кредитних договорів визначений обов’язок позичальника надати банку належним чином оформлені, згідно п. 7.3 договори іпотеки,  поруки й т. ін. для забезпечення виконання зобов’язань за договором, договір страхування заставного майна і даний пункт позивачем не оспорюється. Відповідно до ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, якщо інше не встановлено договором. Пунктами 2.3.3 договорів, передбачено зокрема, що банк має право за вказаних вище умов згідно статті 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальнику відповідного повідомлення, що не суперечить чинному законодавству України, а тому позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають до задоволення.  

 Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, не підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача і судові витрати, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову.

 На підставі викладеного, керуючись  ст. 10, , 60, 88,  208, ч. 3 ст. ст.  215, 1056 ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -,

в и р і ш и в:

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним підвищення процентної ставки та недійсними умов договорів відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий:                                                                    В.М . Скляренко