Справа № 2А-2732/10
ПОСТАНОВА
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 серпня 2010 pоку Рiвненський мiський суд Рівненської області
в особi суддi -Музичук Н.Ю.
при секретарi - Радюк Ю.Ю.
з участю: позивача ОСОБА_3
представника відповідача Корнійчука А.В.
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвне справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в місті Рівне про визнання протиправною иа скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
В червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Рівне про визнання постанови суб’єкта владних повноважень за АВ №298478 від 10.06.2010 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 136 грн за ст. 164-1 КпАП України за неналежне ведення обліку доходів і витрат, не вказаний в графі «сума виручки» повний обсяг отриманої виручки на р/р банку, на підставі довідки перевірки від 26.05.2010 року, протиправною та скасування її, як такої що прийнята всупереч положенням чинного законодавства, достовірним, об’єктивним та належним чином підтвердженим даним.
Письмового заперечень відповідача на позовну заяву суду не надано.
Позивач повністю підтримав позовні вимоги в суді. Додатково пояснив, що займається наданням експедиторських послуг ТзОВ «Горіховий сад», на його рахунок, як комісіонера, надходять транзитні кошти товариства для оплати послуг по перевезенню вантажу для товариства, які в подальшому направляються перевізникам за надані послуги. Відповідачем в постанові неправильно визначена сума виручки, такою не можуть бути всі транзитні кошти, а тільки різниця коштів які надійшли на його рахунки та коштів які спрямовані на рахунки перевізників у виді розрахунку за надані послуги. Відповідно Закону України «Про транспортно-експлуатаційну діяльність» та Указу Президента №746/99 від 28.05.1999 року «Про спрощену систему оподаткування», в книгу доходів підприємця не повинні вноситись кошти, які не є його власністю. Заперечує подію та склад правопорушення в його діях, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача не визнав позовних вимог ОСОБА_3, вважаючи оспорену постанову суб’єкта владних повноважень законною, склад правопорушення в діях позивача наявним, а процедуру розгляду адміністративної справи, згідно ст.ст. 255,256,268, КпАП України, дотриманою. В своїх поясненнях посилається на судову практику, не заперечуючи наведеного позивачем механізму виникнення різниці в розрахунку отриманої виручки позивачем та співробітниками відповідача. Оскільки всі кошти, які надійшли на рахунки позивача не були обліковані, як виручка, ДПІ вважає свою постанову обґрунтованою і законною. Правопорушення знайшло своє підтвердження, заступником начальника в межах його компетенції, відповідно положень КпАП України, прийнята постанова, копія якої вручена позивачу. Просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані в справі докази, в тому числі показання свідків, оцінивши докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановою АВ №298478 від 10.06.2010 року в справі про адміністративне правопорушення заступником начальника ДПІ в місті Рівне було притягнуто до відповідальності ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 164-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 136 грн.
Згідно вищевказаної постанови та протоколу про адміністративне правопорушення серії КР №157167 від 03.06.2010 року підприємець ОСОБА_3, проживаючий в АДРЕСА_1, допустив неналежне ведення обліку доходів і витрат, а саме в графу «сума виручки» не вказав повний обсяг отриманої виручки на р/р в банку, довідка від 12.05.2010 року , чим порушив вимоги абз 6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16.01.2003 року та вчинив правопорушення, передбачене ст. 164-1 ч.1 КпАП України. Правопорушення підтверджується довідкою перевірки позивача ДПІ м. Рівне від 26.05.2010 року за № 3007316831/17-119.
З наданих позивачем пояснень, вбачається, що він дійсно у вищевказаний час займався наданням експедиторських послуг ТзОВ «Горіховий сад», на його рахунок надходили транзитні кошти для оплати перевізникам за надані послуги, які не були його власністю, законні підстави для зарахування яких у виручку відсутні. . Про вказані обставини позивач зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення, запечечував вину у вчиненні правопорушення та склад правопорушення в його діях та пояснив в суді.
Відповідно абз 6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, громадянин-підприємець зобовязанийсвоєчасно надавати податковим органам декларації про доходи , інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів; сплачувати податки та інші обов’язкові платежі в порядку і розміра, встановлених законом.
Згідно положень ст.1 Указу Президента № 727/98 від 03 липня 1998 року, на що посилається відповідач в довідці перевірки, визначено, що виручкою від реалізації продукції /товарів, робіт і послуг/ вважається сума фактичного отримання суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або /та/ в касу саме за здійснення операцій з продажу продукції /товарів, робіт і послуг/.
Відповідно до положень ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення , винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення та поясненням особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності не визнала подію та вину у вчиненні правопорушення, вказуючи на неправомірність висновків перевірки. Доказів, якими переконливо підтверджується, що суми коштів, які надійшли на рахунок позивача, є коштами саме за здійснення операцій з продажу продукції /товарів, робіт і послуг/ позивачем, а не транзитні кошти, які йому не належать, та які б спростували доводи порушника, протоколом про адміністративне правопорушення не наведені і в суді не надані. Також не проведені зустрічні взаємозвірки та об’єктивні перевірки руху і призначення таких коштів, не відібрані пояснення від свідків та очевидців адміністративного правопорушення, які могли б засвідчити чи спростувати факт адміністративного правопорушення - неналежного ведення обліку доходів і витрат. Крім того, в протоколі та постанові про вчинення правопорушення відсутні посилання на час і місце, обставини, розмір вчиненого правопорушення, що унеможливлює об’єктивну оцінку складу правопорушення і строків прийнятого рішення, а посилання в таких документах на нормативні акти не дають підстави для визначення складу правопорушення в діях позивача.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення (постанови) з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. Належних допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 251, 258, 280, 289 КпАП України, керуючись ст.ст.17-19,122,143,159,161-163,167,171-2,185,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення заступника начальника ДПІ в місті Рівному Германа В.А. за № АВ 298478 від 10 червня 2010 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 164-1 КУпАП, якою накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн., визнати протиправною та скасувати.
Постанова місцевого загального суду як адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо була подана заява про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Cуддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук