Справа № 2-3038/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ                 УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року                                                                    Рівненський міський суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - Музичук Н.Ю.

при секретарі          - Радюк Ю.Ю.

за участю представника позивача     -   Савяка В.В.

представника відповідача                   -   ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом Комунального підприємства Рівненської міської ради „Теплотранссервіс” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за використану теплову енергію,                                                          

встановив:

В грудні 2009 року надійшов позов КП „Теплотранссервіс” Рівненської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення 16307,36 грн. заборгованості плати за використану теплову енергію по тих підставах, що, будучи власником квартири АДРЕСА_1, вона отримуючи фактично теплову енергію та гаряче водопостачання в житлове приміщення, в порушення зобов’язань, які виникли між сторонами на підставі цього факту і положень чинного законодавства, зокрема ст. ст. 67, 68 ЖК України, п.5 ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” і ст.19 Закону України „Про теплопостачання” не здійснює плату за спожиті послуги теплопостачання, внаслідок чого по вині відповідачки утворилась заборгованість станом на 01.09.2009 року на вказану позовом суму.

Згідно наданих суду заперечень відповідача на позовну заяву, ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги не визнають повністю по тих підставах, що відпуск теплової енергії в її квартиру, згідно рішення Рівненського міського суду від 28 грудня 2009 року, здійснює інше теплопостачаюче підприємство КТП «Комуненергія». В порушення ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування тепловою енергією, затверджених Наказом Міністерства енергетики України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28 жовтня 1999 року №307/262, Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, між нею та позивачем не укладено договору та немає особового рахунку, на який посилається позивач.  Протягом 2009 року позивач надсилав на адресу відповідача квитанції, згідно яких вказаний особовий рахунок № НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 Вважає, що у позивача не має права на звернення до суду з приводу стягнення з неї заборгованості за використану теплову енергію.  

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю без змін і доповнень, дав пояснення по суті позову. Зокрема вказував на те, що  саме позивач відпускає тепло і є виконавцем робіт по опаленню та гарячому теплопостачанню будинку з квартирою відповідачки, що підтверджується відповідними довідками та судовими рішеннями. Позовна заява КТП «Теплокомуненергія» до ОСОБА_3 в 2009 році заявлена помилково ДП «Торговий дім «Комуненергія», що обслуговує два підприємства, таке рішення скасоване, позовна заява залишена без розгляду за відмовою від позову.

З приводу прізвища ОСОБА_4 в особовому рахунку, то  помилка була допущена за відсутністю інформації від відповідача, яка рідко вносила плату за спожиті послуги на надавала правильних відомостей щодо себе та не з’являлась для укладення договору на обслуговування належної їй квартири. Станом на 2009 рік після письмової заяви відповідачки внесені виправлення. Доказів про те, що відповідач з’являлася для укладення договору про надання послуг по опаленню і гарячому водопостачанню на оголошення в засобах масової інформації, будь яких заяв відповідачки з приводу ненадання чи неякісного надання, чи відмови від послуг не встановлено. При наданні   проекту договору відповідачка не уклала його і не надала офіційних пропозицій до нього. Зобов’язання між сторонами виникли на підставі фактичного надання і споживання відповідачем теплової енергії до грудня 1999 року, як мешканцем квартири, а із грудня 1999 року, як власником цієї квартири. Заяву відповідача про застосування строку давності до правовідносин між сторонами не визнає, оскільки в окремих випадках відповідачка вносила незначну суму за надані послуги, яка перевищувала розмір місячного платежу, чим фактично визнавала заборгованість. Просить стягнути із ОСОБА_3 заборгованість в сумі 16307,36 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. на користь позивача, а судовий збір у встановленому порядку в прибуток місцевого бюджету покласти на відповідача.

Представник відповідача не визнав позовні вимоги, не заперечує розрахунку заборгованості в суді, проте заперечує під ставність позовних вимог, просить застосувати трирічний строк позовної давності з моменту звернення відповідача до суду. Пояснив, що відповідачка постійно проживала та є зареєстрованою в цій квартирі приблизно із 1980 років, із грудня 1999 року стала власником квартири, проте хто вносив періодичні платежі на погашення заборгованості на користь позивача по особовому рахунку на вказану квартиру АДРЕСА_2 йому не відомо. Просить відмовити в задоволення позовних вимог  повністю.

Оцінюючи пояснення, дослідженні надані в справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги  підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 постійно проживала і  була зареєстрованою в квартирі із 1980 років, із 30 грудня 1999 року в результаті проведеної приватизації, на підставі Свідоцтва про право власності на житло виконавчого комітету Рівненської міської ради від 30.12.1999 року, зареєстрованого КП «РМБТІ» 30.12.1999 року за № НОМЕР_3, стала відповідальним власником квартири АДРЕСА_3.

У відповідності до ст. 68 ЖК України, наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. На підставі ст. 64 ЖК України, члени  сім»ї наймача, які проживають разом із ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають із договору найму жилого приміщення.

У відповідності до положень п.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання елементів зовнішнього благоустрою та зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні будинку.  

 Відповідач, проживаючи в даній квартирі, фактично без договору між сторонами і без відмови відповідача від послуг отримував теплову енергію для опалення і гарячого водопостачання житлового приміщення, у зв’язку з чим виник юридичний факт, що є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків між сторонами у відповідності до ст.11 ЦК України. Позивачем надаються та відповідачем отримуються послуги по опаленню і гарячому водопостачанню, за що по особовому рахунку №НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_4, де постійно проживає і є власником житла відповідачка, проводяться щомісячні нарахування за період опалювального сезону.

В порушення положень ст.68 ЖК України, п.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.19 Закону України «Про теплопостачання» і фактично взятих на себе зобов’язань, що, згідно ст.526 ЦК України, повинні виконуватись належним чином, відповідачка отримуваних послуг не оплачує в добровільному порядку, у зв’язку з чим у неї  виникла заборгованість станом на 01.09.2009 року в сумі 16307,36 грн., яка не спростована стороною відповідача в судовому засіданні.

Доводи відповідача про неналежність сторони позивача та відсутність права вимоги позивача спростовані наданими позивачем документами та дослідженою судом цивільною справою № 2-10411/09 із довідкою №440 від 07.07.2010 року ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 14.07.2010 року.

Доводи відповідача про допущену позивачем помилку прізвища, на який відкритий особовий рахунок на квартиру за вищевказаною адресою не заслуговують на увагу, оскільки така помилка обґрунтовано виправлена позивачем на підставі наданих відповідачкою в серпні 2009 року документів.  

Оцінюючи заяву сторони відповідача про застосування строку позовної давності до цивільних правовідносин, суд приймає до уваги доводи позивача та положення ч.1 ст. 264 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Дослідженням особового рахунку  №НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_4 вбачається, що періодично вносились платежі за послуги по опаленню та гарячому теплопостачанню, вказаними діями відповідачем щорічно визнавалась заборгованість, яка вперше була визнана  в березні 2003 року шляхом оплати 177,54 грн. Таким чином в  межах встановленого ст.257 ЦК України строку позовної давності, починаючи  із 01 березня 2000 року, сума заборгованості, з урахуванням відсутності передбачених ст.267 ч.5 ЦК України підстав для поновлення такого строку з цього часу, становить і підлягає до стягнення за рішенням суду на користь позивача /16307,36 - 1121,01/ 15 216,35 грн. Підстав для звільнення відповідача від вказаних платежів судом не встановлено.

За таких обставин, у відповідності до положень чинного законодавства, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними доказами в справі частково на суму 15 216,35 грн. заборгованості.

Судові витрати, відповідно до ст. ст.82, 88 ЦПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 11, 526 ЦК України, ст. ст. 64, 68 ЖК України, п.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.19 Закону України „Про теплопостачання”, керуючись ст.ст.10,11,57-60,88,208,209,212-215,218,223, 292,294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

            Позовні вимоги Комунального підприємства Рівненської міської ради „Теплотранссервіс” задовольнити частково.

            Стягнути із ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,  на користь Комунального підприємства Рівненської міської ради „Теплотранссервіс”, р/р 260053018100 в РОФ ВАТ “Ощадбанк”, МФО 333368, ЗКПО 30841056, заборгованість за використану теплову енергію станом на 01 вересня 2009 року в сумі 15186 грн. 35 коп. та відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Рівненським міським судом в сумі 30 грн., а всього 15216 /п'ятнадцять тисяч двісті шістнадцять/ грн.. 35 коп.

          В задоволенні вимог про стягнення із ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,  решти заборгованості на суму 1121 грн. 01 коп. відмовити за пропуском строку позовної давності.

          Стягнути із ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,  судовий збір в сумі 151грн.86 коп. в дохід місцевого бюджету.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні  під час проголошення рішення  - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду                                          Н.Ю.Музичук