АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 30_ " вересня___ 2010 року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Фащевської Н.Є.,

Суддів Гурзеля І.В., Жолудько Л.Д.

при секретарі Сенику В.В.

з участю представника ПАТ КБ “ Приватбанк” Шацької С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ “Приватбанк” в особі Тернопільської філії  ПАТ КБ “Приватбанк” на рішення Підгаєцького районного суду від 09 серпня 2010 року по справі за позовом  ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Підгаєцького районного суду від 09 серпня 2010 року в задоволенні позовних вимог  ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про передачу майна в заклад і звернення стягнення на предмети застави  відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ “ Приватбанк” просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказував, що його право на звернення стягнення на предмети застави та передачу їх у заклад передбачено законом та договором, на що суд не звернув увагу і що привело до неправильного вирішення справи.

Крім того, рішення суду, на думку апелянта, не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо його змісту.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ “ Приватбанк” апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове зсідання не з’явились. Про час і місце його повідомлені належним чином.

Судом установлено, що 04 жовтня 2007 року між  ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за №10/07/104 МБ, відповідно до умов якого відповідачу були надані грошові кошти в сумі         150 000 євро, з кінцевим терміном повернення до 05 жовтня 2012 року, зі сплатою 15 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості.

На забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором,          04 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ “Приватбанк” правонаступником якого є  ПАТ КБ “Приватбанк”, було укладено договір застави автотранспорту, згідно з яким  ОСОБА_2 надав у заставу автотранспорт, а саме: комбайн — CASE 2188У, 1997 року випуску, кузов 4N5F97BECS 0186771, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, комбайн — ROPA R26.К45, 1997 року випуску, кузов: б/н, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, жатку — GERINGH OFF,  1994 року випуску, кузов: 6753086-s/3.

На забезпечення виконання зобов’язання за цим же кредитним договором, 04 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ “Приватбанк”, правонаступником якого є  ПАТ КБ “Приватбанк”, було укладено договір застави автотранспорту, згідно з яким ОСОБА_3  надав в заставу автотранспорт, зокрема, зернозбиральний комбайн -  CASE 2188, 1997 року, кузов НОМЕР_4, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Договору закладу майна на забезпечення виконання основного зобов’язання між сторонами не укладалось.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що застава відноситься до способу забезпечення виконання основного зобов’язання, має похідний характер від забезпеченого нею основного зобов’язання, у зв’язку з чим позов про звернення стягнення на заставлене майно без вимог про саме стягнення заборгованості за кредитним договором є передчасним.

Колегія вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим судом обставинам і вимогам закону.

 Згідно з положеннями ст.ст. 574,ч.1, 575 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

До окремих видів застав відносяться іпотека і заклад.

Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом- у володіння третій особі ( ст.575,ч.2 ЦК України, ст.44 ЗУ “ Про заставу”).

    Відповідно до вимог ч.6 ст. 576 ЦК України предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

        Застава  є способом забезпечення виконання зобов’язання і має похідний характер від забезпечених нею основних зобов’язань ( ст.ст. 1,3 Закону України “Про заставу”).

Виходячи із установлених судом обставин і вимог закону,  суд  підставно дійшов до висновку, що за відсутності вимог про стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов’язанням-кредитним договором, вимоги про звернення стягнення на предмет застави є передчасними, оскільки  вони не є самостійними вимогами, а лише способом задоволення вимог кредитора до боржника за основним зобов’язанням.

Колегія вважає, що вимоги позивача про передачу майна в заклад є безпідставними, так як договору закладу, як окремого виду застави, між сторонами укладено не було.

Таким чином, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, у зв’язку з чим колегія не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.1; 308; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ “Приватбанк” в особі Тернопільської філії  ПАТ КБ “Приватбанк” відхилити.

Рішення Підгаєцького районного суду від  09 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий — підпис

Судді — два підписи

З оригіналом згідно.

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області     Жолудько Л.Д.