УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

                                                                               Справа № 686/10467/21

Провадження № 22-ц/4820/1064/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Купельського А.В. (суддя-доповідач),

Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Філіпчук О.В.

за участю учасників справи: представника апелянта адвоката Талалая А.С., представника заявника адвоката Венгера Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2021 року (суддя Приступа Д.І.) за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

       Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2021 року заяву задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 відчужувати автомобіль легковий пасажирський DODGE CHARGER POLICE. Номер кузова НОМЕР_1 , який оформлений згідно митної декларації №UА500130/2021/007373 від 05.03.2021.

Не погоджуючись з цією ухвалою, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить її скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Вважає вказану ухвалу необґрунтованою, постановленою у зв`язку з неповним з`ясуванням судом усіх обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що ОСОБА_2 має намір звернутись до суду з позовом до ОСОБА_3 , сина апелянта, про поділ майна подружжя, оскільки шлюб між ними розірвано. ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , а тому між апелянтом та ОСОБА_2 об`єктивно не може виникнути право спільної сумісної власності подружжя на майно.

Легковий автомобіль, DODGE CHARGER POLICE, номер кузова НОМЕР_2 , який оформлений згідно митної декларації №UA500130/2021/007373 від 05.03.2021, є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , що підтверджується вказаною митною декларацією, з якої вбачається, що покупцем автомобіля є саме ОСОБА_1 . Крім того, те, що усі розрахунки за митне оформлення були здійснені саме ОСОБА_1 , підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №0.0.2039282439.1 від 04.03.2021.

Заявником не надано жодних доказів того, що ОСОБА_2 має або може набути будь-які майнові права на автомобіль марки DODGE CHARGER POLICE, номер кузова НОМЕР_2 . Таким чином, одне лише твердження заявника про те, що ОСОБА_2 може набути майнових прав на вказаний транспортний засіб, та факт подання позову до апелянта, не можуть вважатись достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, заявник так і не звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права власності, стягнення компенсації.

Оскільки майно, на яке ухвалою суду від 28 квітня 2021 року накладено арешт, є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , такою ухвалою порушується його право на мирне володіння своїм майном.

Апелянт також зазначає, що в порушення вимог ст. 260 ЦПК України мотивувальна частина в ухвалі суду відсутня.

Відзиву на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду від учасників справи не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

За змістом п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пунктах 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що у квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, зазначила, що має намір подати до суду позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права власності, стягнення компенсації. Заяву мотивувала тим, що батько ймовірного відповідача, який є номінальним власником спірного майна, може відчужити це майно, яке на думку заявниці, є спільною власністю подружжя.

У зв`язку з цим заявник просила суд заборонити ОСОБА_1 відчужувати автомобіль легковий пасажирський DODGE CHARGER POLICE, номер кузова НОМЕР_2 , який оформлений згідно митної декларації №UA500130/2021/007373 від 05.03.2021 (а. с. 1-19).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд виходив з того, що ухвалення рішення в справі може стати неможливим без вжиття такого заходу забезпечення позову, або для їх відновлення прав, свобод та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, враховуючи принцип співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами.

Суд врахував, що заходи забезпечення позову, у вигляді заборони відчуження майна, які просить накласти заявниця, будуть достатніми та обґрунтованими для виконання майбутнього рішення суду.

       З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.

Посилання апелянта, що ОСОБА_2 має намір звернутись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про поділ майна подружжя, визнання права власності, стягнення компенсації, тоді як останній є батьком ОСОБА_3 , а тому між апелянтом та ОСОБА_2 об`єктивно не може виникнути право спільної сумісної власності подружжя на майно, носять безпідставний характер. Право власності ОСОБА_1 на спірний автомобіль не підтверджено належними та допустимими доказами, тому посилання на перебування автомобіля у власності апелянта не може бути підставою для скасування ухвали суду. Крім того, суд наділений правом скасувати заходи забезпечення позову, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів.

Митна декларація UA500130/2021/007373 від 05.03.2021, а також квитанція АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №0.0.2039282439.1 від 04.03.2021 не підтверджують право особистої приватної власності ОСОБА_1 на легковий автомобіль DODGE CHARGER POLICE, номер кузова НОМЕР_2 .

Не можуть бути підставою для скасування ухвали суду аргументи апеляційної скарги, що оскільки майно, на яке ухвалою суду від 28 квітня 2021 року накладено арешт, є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , такою ухвалою порушується його право на мирне володіння своїм майном з підстав, викладених вище.

Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову мала б місце у випадку наявності доказів, що спірний автомобіль перебуває у приватній особистій власності апелянта.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявником не надано жодних доказів того, що ОСОБА_2 має або може набути будь-які майнові права на автомобіль марки DODGE CHARGER POLICE, номер кузова НОМЕР_2 , і що одне лише твердження заявника про те, що вона може набути майнових прав на вказаний транспортний засіб, та факт подання позову до апелянта, не можуть вважатись достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, до уваги апеляційним судом не беруться. Спір про право має бути вирішений при розгляді справи по суті позовних вимог про поділ майна подружжя, визнання права власності, стягнення компенсації після звернення до суду ОСОБА_2 з позовною заявою. Водночас, якщо заявник ОСОБА_2 не реалізує право звернення до суду з даним позовом, мають застосовуватись положення ч. 13 ст. 158 ЦПК України про скасування заходів забезпечення позову.

Не є підставою для скасування ухвали суду посилання апелянта, що в порушення вимог ст. 260 ЦПК України мотивувальна частина в ухвалі суду відсутня.

Так, за положеннями ст. 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її постановлення; б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи; 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження. Ухвала, постановлена відповідно до статей 460, 479 та 487 цього Кодексу, також повинна відповідати вимогам, що містяться у зазначених статтях.

Однак, апеляційний суд не вважає підставними доводи апелянта про відсутність в оскаржуваній ухвалі суду мотивувальної частини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржувана ухвала відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, тоді як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про її обґрунтованість, а стосуються переоцінки доказів.

Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

       Оскільки судове рішення правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.

       Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 6 вересня 2021 року.

Судді А.В. Купельський

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк