А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Р І В Н Е Н С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
16 вересня 2019 року м. Рівне
Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області Гладкий С.В.,
з участю особи, яка подала апеляцію ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Острозького районного суду від 11 серпня 2010 року,
в с т а н о в и в :
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) та звільнено від адміністративної відповідальності із застосуванням усного зауваження.
Як визнав суд, ОСОБА_1, обіймаючи посаду начальника управління агропромислового розвитку Острозької районної державної адміністрації порушив вимоги законодавства про працю, а саме:
- п.3.9 колективного договору на 2008-2009 роки для працівників управління-державних службовців встановлена гарантована тривалість щорічної основної відпустки не менше 30 днів, тоді як для інших працівників, які не є державними службовцями, всупереч вимогам ст.6 закону „Про відпустки” та ст.75 Кодексу законів про працю (далі КЗпП) встановлена тривалість щорічної основної відпустки - 28 календарних днів. Яким саме категоріям працівників та за які особливі заслуги надається 4 календарних дні у договорі не зазначено;
- всупереч вимогам ст.19 закону „Про відпустки” п.3.12 вказаного колективного договору передбачено надання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 7 календарних днів жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років чи дитину інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку;
- колективний договір не містить строків звітування про виконання умов цього договору, чим порушено вимоги ст.20 КЗпП;
- на порушення вимог ст.4 закону „Про індексацію грошових доходів населення”, ст.33 КЗпП та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 „Про затвердження порядку індексації грошових доходів населення” у 2010 році така індексація для працівників управління не проводилася;
- заробітна плата за весь час щорічної відпустки не виплачувалась працівникам в строки, передбачені ст.115 КЗпП, тобто за три дні до початку відпустки.
У поданій на постанову скарзі ОСОБА_1 покликається на незаконність постанови суду та порушення вимог закону про необхідність повного, і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Стверджує, що не вчиняв порушень, в яких він обвинувачується.
ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду підтримав свою скаргу і пояснив, що
_______________________________________________________________________________
Справа №33-315/2019 Постановлено в 1-й інстанції
Категорія: ч.1 ст.41 КпАП суддею Поліщук Т.М.
колективний договір укладався до призначення його на посаду начальника управління, строки виплати заробітної плати залежать від наявності коштів у державному казначействі.
Висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення є безпідставним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Доведення вини правопорушника, за статтями 10, 11 КпАП, є обов’язковим, а об’єктивне вміння факту в провину особі без доведення її вини законодавство про адміністративну відповідальність не передбачає.
Оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КпАП. Замість того, щоб викласти у постанові опис обставин, установлених при розгляді справи, як вимагає вказана стаття, суддя лише послалася на зміст протоколу про адміністративне правопорушення. У постанові суду не вказано час вчинення діянь, розцінених судом як правопорушення (а.с.47).
В свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення теж не відповідає вимогам закону - ст.256 КпАП. У ньому не зазначено суть вчиненого правопорушення (а.с.2-3).
У чому проявилась вина ОСОБА_1 – його діях чи його бездіяльності ні судом, ні посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення не з’ясовано.
Як вбачається з матеріалів справи, в ній відсутні пояснення працівників, трудові права яких, на думку державного інспектора праці, порушено. Також відсутні пояснення відповідних працівників щодо нарахування і виплати відпускних та індексації грошових доходів.
За вказаних обставин, на підставі ст.278 КпАП, при підготовці справи до розгляду місцевому суду слід було повернути матеріали справи органу, який їх підготував і спрямував суду. Разом з тим, враховуючи, що в силу положення ст.294 КпАП апеляційний суд не вправі повернути справу місцевому суду для виконання вимог вище вказаної норми закону, постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі – закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Острозького районного суду від 11 серпня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а справу закрити за відсутністю складу правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя