У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2010 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого – Гладкого С.В.
суддів Квятковського А.С., Сачука В.І.
з участю прокурора Харечка О.Д.
захисника ОСОБА_1
слідчого Білери О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 на постанову Рівненського районного суду від 3 вересня 2010 року.
Цією постановою задоволено подання слідчого Рівненського районного відділу УМВС України в Рівненській області Білери О.М. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Городок Рівненського району Рівненської області, де мешкає АДРЕСА_1 громадянина України, з базовою середньою світою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого.
ОСОБА_4 підозрюється в тому, що в ніч з 10 на 11 серпня 2010 року в с.Городок Рівненського району Рівненської області, він за попередньою змовою з ОСОБА_5 пошкодив віконну металеву решітки та проник в належний приватному підприємцю ОСОБА_12 магазин ІНФОРМАЦІЯ_3, де викрав товарно-матеріальних цінностей на суму 1 779 грн. 46 коп.
У поданій в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 апеляції захисник ОСОБА_2 посилається на незаконність постанови суду і просить скасувати її. При цьому зазначив, що судом не наведено переконливих аргументів на користь того, що інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного. Також він послався, що судом не було враховано даних про особу неповнолітнього, який має батьків, постійне місце проживання, страждає хронічними захворюваннями, раніше не судимий.
У ході апеляційного розгляду захисник підтримав свою апеляцію і просив скасувати постанову та обрати запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, міркування прокурора про залишення постанови без зміни, пояснення слідчого Білери О.М. про зайняття підозрюваного жебрацтвом, ознайомившись з матеріалами справи за поданням слідчого, обговоривши доводи захисника, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Статтею 434 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК) передбачено, що затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть
застосовуватися до неповнолітнього лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, при наявності підстав і в порядку, що встановлені статтями 106, 148, 150, 155 і 157 цього Кодексу.
У чому саме виявилась винятковість випадку ні головуючий по справі, ні прокурор, який брав участь у розгляді подання не з’ясували (а.с.4-5). Подання слідчого не містить в собі жодних даних про те, які ж саме обставини він вважає у даному випадку винятковими (а.с.2-3). Погодивши вказане подання заступник прокурора Рівненського району Федорчук М.В. також залишив вказану обставину без уваги (а.с.2-3).
Відповідно до вимог ст.45 КПК у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, участь захисника є обов’язковою. Тому при підготовці подання до розгляду судді, у відповідності до вимог вказаної норми КПК, слід було вирішити питання про призначення захисника неповнолітньому підозрюваному. На дотримання вказаних вимог закону орієнтував суди і Пленум Верховного Суду України в абз.2 п.7 постанови №7 від 25.04.2003 р. „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 10 від 11.06.2004; Постановою Пленуму Верховного Суду N 15 від 24.10.2008 ), вказавши, що у випадках, передбачених частинами 4 і 5 ст. 47 КПК, суд призначає захисника з дотриманням порядку, встановленого ч. 3 цієї статті.
З протоколу судового засідання та постанови вбачається, що суд розглянув справу стосовно неповнолітньої особи без захисника, чим грубо порушив вимоги ст.45 КПК та ст. 59, ч.2 ст. 63 Конституції України, які є однією з основних засад судочинства та важливою гарантією об'єктивного розгляду справи (а.с.4-5, 6).
Вказані порушення є істотним і таким, що у відповідності до п.3 ч.1 ст.367 та п.3 ч.2 ст.370 КПК, тягнуть за собою скасування постанови.
За вказаних обставин постанову місцевого суду слід скасувати.
Враховуючи обставини справи та з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4, колегія судів вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Рівненського районного суду від 3 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_4 скасувати, звільнити його з-під варти негайно.
Обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Судді
С.В.Гладкий А.С.Квятковський В.І.Сачук
Згідно оригіналу
Суддя-доповідач С.В.Гладкий
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2010 року м.Рівне
Колегія судді судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого – Гладкого С.В.
суддів Квятковського А.С., Сачука В.І.
з участю прокурора Харечка О.Д.
захисника ОСОБА_1
слідчого Білери О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 на постанову Рівненського районного суду від 3 вересня 2010 року.
Вказано постановою судді Рівненського районного суду Красовського О.О. стосовно неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому ні при підготовці справи до розгляду, ні у ході її розгляду не було взято до уваги, що ст. 434 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК) передбачено взяття під варту як запобіжний захід може застосовуватися до неповнолітнього лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, при наявності підстав і в порядку, що встановлені статтями 106, 148, 150, 155 і 157 цього Кодексу.
У чому саме виявилась винятковість випадку головуючий по справі не з’ясував (а.с.4-5). Подання слідчого не містить в собі жодних даних про те, які ж саме обставини він вважає у даному випадку винятковими (а.с.2-3). Погодивши вказане подання заступник прокурора Рівненського району Федорчук М.В. також залишив вказану обставину без уваги (а.с.2-3).
Також суддею було порушено вимоги ст.45 КПК, якою передбачено, що у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, участь захисника є обов’язковою. Тому при підготовці подання до розгляду суддя Красовський О.О., у відповідності до вимог вказаної норми КПК, зобов’язаний був було вирішити питання про призначення захисника неповнолітньому підозрюваному. На дотримання вказаних вимог закону орієнтував суди і Пленум Верховного Суду України в абз.2 п.7 постанови №7 від 25.04.2003 р. „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 10 від 11.06.2004; Постановою Пленуму Верховного Суду N 15 від 24.10.2008 ), вказавши, що у випадках, передбачених частинами 4 і 5 ст. 47 КПК, суд призначає захисника з дотриманням порядку, встановленого ч. 3 цієї статті.
З протоколу судового засідання та постанови справу вбачається, що суд розглянув справу стосовно неповнолітньої особи без захисника, чим грубо порушив вимоги ст.45 КПК та ст. 59, ч.2 ст. 63 Конституції України, які є однією з основних засад судочинства та важливою гарантією об'єктивного розгляду справи (а.с.4-5, 6).
Вказані порушення колегією суддів апеляційного суду було визнано істотними і такими, що тягнуть за собою скасування постанови.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суддів Рівненського районного суду на виявлені порушення вимог законодавства
Згідно оригіналу
Суддя-доповідач С.В.Гладкий
З подання слідчого, погодженого з прокурором Радивилівського району Рівненської області, вбачається, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочину за ч.2 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше трьох років, і він може ухилятись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі і продовжувати злочинну діяльність.
Метою і підставами застосування запобіжних заходів, згідно ст.148 КПК України, є необхідність запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність.
_________________________________________________________________________________
Справа №10-107/2010 Головуючий у 1-й інстанції
Категорія: обрання Кохно В.І.
запобіжного заходу Доповідач Гладкий С.В.
Як видно з матеріалів справи ОСОБА_10 підозрюється у скоєнні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше трьох років.
Крім того, ОСОБА_10 неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, не має роботи, негативно характеризується за місцем проживання.
Отже, обираючи ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд першої інстанції належною мірою врахував вимоги ст.ст.148-150 КПК України, у тому числі дані про особу підозрюваного та тяжкість злочину, в якому він підозрюється.
За таких обставин доводи апеляції про незаконність постанови суду – безпідставні.
Судова колегія підстав для скасування постанови не вбачає